Класифікація, асортимент і основні принципи сортування хутряного напівфабрикату”.

1.Класифікація хутряного напівфабрикату.

1. Хутряний напівфабрикат – це оброблені і фарбовані шкурки хутряних звірів, здобуті мисливством в різні періоди року (соболь, білка, видра, заєць тощо), а також шкурки хутряних звірів, яких розводять у звіринницьких господарствах (норка, соболь, сріблясто-чорна лисиця, нутрія, ондатра). Шкурки хутряного напівфабрикату відрізняються пишним, незавитим волосяним покривом.

На вступній лекціі підкреслювалось, що хутряна сировина, особливо її зимові види, є найбільш цінною за сукупністю товарних властивостей. Збільшенню поголів’я хутряних тварин сприяє регулювання мисливства, відстрілу, розселення хутряних тварин по теріторіі СНД, акліматизація, організація заповідників, спрямована селекційна робота щодо розведення нових видів (шляхом схрещування норки з тхором, норки з соболем), виведення нових кольорів і відтінків (норки, соболя, лисиці, нутріі).

В заготівках хутряної сировини все в більшій кількості вживається другорядна сировина, яка раніше не використовувалась (ховрашки, дрібні гризуни, кріт). Використання цього виду сировини обгрунтоване тим, що деякі види є досить цінними (ховрашок-піщаник). Інші завдають шкоди засівам (ховрашок, щур, хом’як), деяки з цих шкідників є переносчиками різних хвороб. В наш час відстрілом заготовлюють соболя. В звірогосподарствах здобувають норку, соболя, блакитного песця, лисицю сріблясто-чорну, нутрію, ондатру.

В лекціі буде розглянута класифікація і асортимент хутряного напівфабрикату, визначена повна торговельна назва основних видів і принципи сортування хутра.

З курсу “Введення до товарознавства непродовольчих товарів” під класифікацією розуміється: “логічний процес розподілу будь-якої множини за найбільш загальними характерними ознаками на окремі категоріі різного рівня”.

Класифікація хутряного напівфабрикату являє собою значну складність, так як асортимент його надзвичайно різноманітний за видами, способами обробки, багатьом показникам в межах одного виду (стану волосяного покриву – пишності, довжини, густоти, м’якості, розміру, кольору і т. ін.).

В вищих класифікаційних групуваннях загально-союзного класифікатору промислової і сельськогосподарської продукціі хутрові напівфабрикати відносяться до класу 89 “Хутра, хутрові і овчинно-шубні вироби” підкласу першому 89/000 “Шкурки оброблені”. Цей підклас поділяється на 8 груп:

- 89/100 – каракулевосмушкова група;

- 89/200 – шкурки ягнят всіх порід овець і козлят;

- 89/300 – шкурки домашніх тварин хутрові;

- 89/400 – шкурки морських тварин хутрові;

- 89/500 - весняні види хутра;

- 89/600 – зимові види хутра (гризунів і комахоядних);

- 89/700 – зимові види хутра (собачі, кошачі, ведмежі);

- 89/800 – резервна;

- 89/900 – зимові види хутра (куньї).

Кожна група поділяється за видами напівфабрикату. В стандартах хутряний напівфабрикат поділяється за кряжами, розмірами, сортами, кольором і категоріями дефективності.

За кряжами шкурки поділяють тому, що товарні властивості одного і того ж виду сировини змінюються в залежності від географічного місця проживання хутряного звіра.

Шкурки хутра різних кряжів відрізняються властивостями, які притаманні шкуркам тільки данного кряжу (розмір, пишність, висота, густина волосяного покриву, забарвлення і шовковистість волосяного покриву, товщина шкіряної тканини, маса).

Кряжу дається найменування географічного району, звідки надходять шкурки. В деяких стандартах термін “кряж” замінений номером.

За кряжами поділяють не всі види хутра, а лише оброблені шкурки білки, червоної лисиці, норки, білого песця, соболя, байбака, тарбагана.

За розмірами ділять шкурки тих видів у яких сильно виражена різниця в величині, на яку впливає стать і вікова змінність. Різні види шкурок ділять за розмірами на різну кількість категорій. Розмір шкурки визначають вимірюючи її довжину (від міжбічча до коріння хвоста) і ширину (по середній лініі) і перемножуючи отримані величини. Звичайно хутряний напівфабрикат поділяють на три категорії – великі, середні, дрібні. За розмірами сортують шкурки видри, норки, білки, лисиці сріблясто-чорної, песця, соболя, дрібних гризунів і інших видів.

Сорт шкурки відображає стан волосяного покриву в залежності від часу (сезону) здобування тварин. Під сортом хутра розуміється сукупність певних товарних ознак, які залежать від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки. Товарними ознаками, визначаючими сорт є пишність, густина, довжина і м’якість волосяного покриву. Ці ознаки для хутра кожного виду мають свої характерні особливості. Більшість видів хутра поділяються на три сорти, більш цінні – на два.

До першого сорту відносяться шкурки повноволосні з високою частою остю і густим пухом, до другого - шкурки менш повноволосні з недорозвиненими остю і пухом, до третього – шкурки напівволосні і з не дуже розвиненими остю і пухом, до четвертого – шкурки напівволосні і з не дуже розвиненими остю і пухом, або шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху, або з ледве розвинутим пухом (вовк, росомаха). Ранньовесняні шкурки відносять до другого сорту, ранньовесняні шкурки білки відокремлені у самостійний сорт. Вони мають ознаки початку весняної линьки (перезрілий волос, поріділий тьмяний волос і т. ін.).

Шкурки деяких видів бувають вищого сорту (екстра).

За кольором поділяють шкурки тих видів хутра, у яких сильно виражена змінність кольору волосяного покриву. Особливо сильно змінюється забарвлення волосяного покриву у шкурок кліткових хутряних тварин: норки, нутрії, сріблясто-чорної лисиці, блакитного песця.

За категоріями дефектності поділяють шкурки в залежності від наявності дефектів шкіряного і волосяного покриву. Більшість видів напівфабрикатів поділяють на 4 групи: нормальні (Н), дрібний дефект (А), середній дефект (Б), великий дефект (В).

Прейскурантною класифікацією у торгівлі користуються рідко, так як до торгівлі надходять лише комплекти пластин для одягу. Цю класифікацію використовують у промисловості.

Для вивчення асортименту хутрового напівфабрикату користуються товарною класифікацією, побудованій на показниках найбільш важливих споживчих властивостей в основному волосяного покриву хутра. За цією класифікацією хутряний напівфабрикат в залежності від сезону забою поділяють на дві товарні групи: весняні види хутра і зимові види хутра (таблиця №1). Кожна підгрупа хутряного напівфабрикату поділяється на товарні типи:

Підгрупа “зимові види” включає із товарних типів (родин) – видрові, боброві, ондатрові, ведмежі, росомахові, борсучі, єнотоподібні, лисячі, куньі, тхорові, кошачі, заячі, білячі.

Підгрупа “весняні види” включає три товарних типи (родини) – байбачі, дрібні гризуни, кротові.

Весь хутряний напівфабрикат поділяється на 16 товарних типів або родин. Товарні типи в свою чергу поділяються на товарні види. Так, видрові включають – видру, колана, норку; бобрів і(таблиця №1) – річкового бобра, нутрію; ондатрові – ондатру, хохулю; лисячі – всі види лисиць, вовк, шакал, корсак,

Таблиця №1

песець білий і блакитний; куньі – соболя, куниць, кідуса; тхорові – тхора, колонка, солонгоя, горностая, ласку; байбачі – байбака, тарбагана, ховрашка; дрібні гризуни – бурундука, щура водяного, сліпиша, соню-полчок, тушканчика, хом’яка тощо.

Товарні види характеризуються висотою, густотою волосяного покрива, середньою масою однієї шкурки, топографією, кольором, розміром шкурки.

За висотою волосяного покриву всі види хутра поділяються на 4 груп (за довжиною волосся кроючого, в мм):

- особливо довговолосі – з вищим за 90 (ведмежі, лисячі);

- середньоволосі – від 25 до 50 (ондатрові, куньі, тхір, колонок, кошачі, заячі);

- коротковолосі – від 15 до 25 (горностай, ласка, білка, байбак);

- особливо коротковолосі – до 15 (дрібні гризуни, кротові).

За густотою волосяного покриву шкурки також поділяються на 5 груп (кількість волос на 1кв.см на хребті):

1. Особливо густоволосі – з вищим за 20тис. (видрові, боброві);

2. Густоволосі – ві 12 до 20тис. (ондатрові, єнотоподібні, заячі, лисиця, песець, колан, тхір, кріт);

3. Середньої густоти – від 6 до 12тис. (єнот, білка);

4. Рідковолосі – від 2 до 6тис. (байбак, горностай, дрібні гризуни);

5. Особливо рідковолосі – меньш 2тис. (ведмеді).

За топографією волосяного покриву всі види хутра поділяються на 9 типів:

1. Сакральний тип – найбільш густий й високий волосяний покрив на огузку (білка, куниця, колонок).

2. Сакро-дорзальний тип – найбільш густий і високий на огузку і на хребті (усурійський єнот).

3. Сакро-латеральний тип – найбільш високий волосяний покрив на огузку і боках (росомаха).

4. Дорзальний тип – відрізняється найбільшим розвитком волосяного покриву на спинці (хо’мяк, кішка, тушканчик).

5. Латеральний тип – найбільш довгий волос на боках шкурки (байбак, ховрашок, тхір лісний та степовий).

6. Скапулярний тип – найбільш розвинений волосяной покрив в області лопаток і невеликих ділянок по краю огузкуі в основі хвоста (лисиця, песець, корсак, американський єнот).

7. Абдомінальний тип – до нього відносяться ті види хутряних тварин, у яких найбільш високий волосяний покрив на череві, найбільш густий – на хребті (заєць, рись).

8. Еквалатеральний тип – характеризується деякою рівномірністю волосяного покриву на всій площі шкури. Найбільш довге волосся розташоване на спині, найбільш густі – на череві (нутрія, норка, видра, ондатра, водяний щур).

9. Еквальний або рівномірний – рівний волосяний покрив по всій площині (котик, тюлень).

За розміром шкурок всі види поділяються на 5 груп (кв. см):

1. Особливо великі – більш 4тис. (ведмежі).

2. Великі – 1500-4000 (видрові, боброві).

3. Середні – від 600 до 1500 (росомаха, лисиця, кошачі, куньі).

4. Дрібні – від 300 до 600 (білка, тхір).

5. Особливо дрібні – до 300 (дрібні гризуни, кріт).

За середньою масою однієї шкурки всі види хутра поділяють на 5 груп (г) – особливо великою масою, з великою масою, середні, малою масою, особливо малою масою.

За обробкою волосяного покриву розрізняють шкурки: оброблені, стрижені, забарвлені, гладкі, трафаретного забарвлення, аерографічного верхового забарвлення, а також особливої обробки (люстрування, прасування).

За призначенням хутряний напівфабрикат може бути використаний для головних уборів, комірів, одягу, частин одягу (підкладка, підстежка), жіночих хутрових уборів, виробів, які відносяться до одягу (килими, спальні мішки тощо).