Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Виробничий персонал Управлінський персонал






- основні робітники, Службовці:

- керівники

- допоміжні - спеціалісти

- обслуговуючі

 

Управлінський персонал – це працівники, яківиконують трудову діяльність в процесі управління виробництвом із значною долею розумової праці і поділяється:

1) Керівники – які спрямовують, координують та стимулюють трудову діяльність, розпоряджаються ресурсами організації, мають юридичне право приймати управлінські рішення -поділяються: - лінійні – приймають рішення за всіма функціями управління.

- функціональні - реалізують окремі функції управління.

- вищого рівня, - середнього рівня та- низового рівня

Спеціалісти – поділяються на три групи:

- функціональні спеціалісти управління – результатом діяльності якиї є управлінська інформація (референти, економісти, фінансисти, маркетологи, бухгалтера),

- спеціалісти – інженери, результатом діяльності яких є конструкторсько- техно-логічна або проектна інформація з техніки та технології виробництва (технологи,

конструктори, будівельники),

-технічні спеціалісти (службовці) (машиністка, оператор, офіціанти, комірники)- надають технічну та інформаційну допомогу апарату управління (збір, обробка, збереження і передача інформації).

Якісний склад персоналу характеризується професійною віковою структурою та стажем роботи.

Структуру персоналу за стажем можна розглядати як в плані загального стажу, так і стажу роботи в даній організації. Загальний стаж групується за такими періодами: до 16 років, 16-20, 21-25, 26-30, 3132, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 і більше. Стаж роботи в даній організації характеризує закріплення персоналу, статистика виділяє такі періоди для розрахунку цього показника: до 1 року, 1-4, 5-9, 10-14, 15-19, 20-24, 25, 30 і більше.

Структура персоналу за освітнім рівнем передбачає виділення працівників за -вищою, - середньоспеціальною, - незакінченою вищою та - середньою освітою.

 

Управління персоналом - це наука яка формує організаційний та управлінський горизонт членам групи, можливості його ефективної співпраці з іншими членами групи, культуру його ділового спілкування.Управління персоналом є безперерв-ним процесом, спрямованим на цільову зміну мотивації людей з метою отриман-ня від них максимально високої віддачі, підвищення продуктивності праці, визна-чення необхідної чисельності працівників, розробка та реалізація політики добо-ру та розстановки персоналу, розробка правил прийому та звільнення персоналу, вирішення питань підвищення кваліфікацїї.

Управління персоналом пов’язане з принципом ефективного використання особи-стого потенціалу людини, а саме: - кваліфікаційний потенціал(професійні знання), - психо-фізіологічний потенціал (працездатність), -освітній потенціал (інте-лектуальні здібності), - творчий потенціал, комунікативний потенціал (здатність до співпраці, взаємодії, колективізму). Тому керівники повинні правильно управляти персоналом та проводити кадрову політику.

Основними функціями управління персоналом є: - керівництво персоналом, пла-нування та розвиток організаційної культури, - планування персоналу та визначення потреби, - формування персоналу (підбір та відбір і оцінка праців-ників), -навчання персоналу, - мотивація та стимулювання персоналу, - управління витратами на персонал, - організація робочого місця, - кадрове діловиробництво, контроль за персоналом, управління конфліктами, соціальне забезпечення працівників, -формування стабільного та гнучкого колективу, - забезпечення безпеки та охорона праці працівників.

Методи управління персоналом – це система управлінських прийомів, які забезпечують високу ефективність діяльності організації. Розрізняють економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи управління персоналом.

Економічні методи – це елементи економічного механізму, за допомогою яких забезпечується розвиток трудового колективу. До них належить – складання техніко-економічних планів, економічне стимулювання працівників, мотивація трудової діяльності, оплата праці, страхування, кредитування, участь у прибуткаї та капіталі фірми, оподаткування тощо.

Адміністративні методи – це способи впливу на працівників, що базуються на а) адміністративному впливі – колективний договір, правила внутрішнього розп-орядження, штатний розпис, організаційна структура управління, устав органі-зації; б) дисципліні- накази, розпорядження, вказівки, інструкції, нормування праці, контроль виконання; в) матеріальній чи дисциплінарній відповідальності і доганах –штрафи, попередження, адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація майна, осудження тощо.

Соціально-психологічні методи –дозволяють встановити місце та роль праців-ника в колективі, виявити лідерів, визначити інтелект особистості, щоб направити внутрішній потенціал працівника на вирішення конкретних задач підприємства. Вони передбачають розробку заходів та програм по забезпеченню соціальної за-хищенності працівників – умови праці, введення спецодягу, корпоративні медич-ні оздоровчі заклади та будинки відпочинку, формування здорового мікроклімату в колективі, формування корпоративної культури в колективі тощо.

 

2.Кадрова політика підприємства.

Кадрова політика – це система роботи з персоналом, що об’єднує різні форми діяльності й має на меті створення згуртованого високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства та досягнення поствлених завдань. Кадрова політика –це система обгрунтованих правил та норм, які приводять людські ресурси у відповідність зі стратегією фірми. Основними елементамикадрової політики є: 1. політика зайнятості (створення привабливих умов праці, за-безпечення висококваліфікованим персоналом, створення можливостей просуван-ня по службі, 2.- політика навчання – створення можливостей для підвищення кваліфікації, професійне зростання, 3.-політика оплати праці – надання високої зарплати, яка б відповідала досвіду та здібностям працівника, 4.-політика добробуту – забез-печення широкого набору соціальних благ та пільг, створення привабливих для працівника умов, 5.- політика трудових відносин – передбачає встановлення певних процедур для попередження виникнення трудових конфліктів, правильний стиль керівництва.

Для того, щоб найняти працівника, керівництво повинно знати, які роботи той чи інший працівник буде виконувати, мати характеристику цих робіт.

Посадова інструкція – це організаційно-розпорядчий документ -, що регламентує роботу виконавця й визначає його компетенцію. Посадова інструкція включає нас-тупні розділи: 1) загальні положення, 2) функції, 3) обов’язки, 4)права, 5)відпо-відальність працівника, 6) взаємодія із співробітниками, 7) оцінка діяльності і сти-мулювання працівника.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.