Взаємозв’язок та взаємозалежність внутрішніх елементів організації та факторів зовнішнього середовища.

Організація -є соціальною системою і її можна розглядати як об’єднання людей, які займаються сумісною діяльністю для досягнення певних цілей.

Люба організація існує у тісному єднані із зовнішнім оточенням, яке відіграє велику роль у її житті, тому, що служить джерелом ресурсів, які необхідні для підтримання діяльності.

Зовнішнє середовище- це сукупність умов та організацій, які впливають на діяльність підприємства. Організація повинна пристосовуватись до зовнішнього середовища, щоб вижити та зберегти ефективність.

Основними характеристиками зовнішнього середовища є:

- взаємозв‘язок факторів зовнішнього середовища - рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори

- складність зовнішнього середовища - число факторів, на які організація повинна реагувати

- рухливість середовища - швидкість, з якою проходять зміни в оточенні організації

- невизначенність зовнішнього середовища - співвідношення між кількістю інформації про середовище та впевненістю в точності цієї інформації для організації.

Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку, особливе значення має група факторів міжнародного значення, при цьому слід враховувати, що проникнення на міжнародні ринки може здійснюватись такими шляхами:

1. Експорт - виготовлення продукції в своїй країні а реалізація в іншій;

2. Імпорт- купівля товару за кордоном і реалізація його в своїй країні;

3. Ліцензування - продаж права на виробництво своєї продукції іноземній фірмі, при цьому можуть передаватися для використання патенти, технології, виробничі секрети, торгівельна марка.

4. Спільне підприємство - створення кількома організаціями різних держав спільних підприємств.

5. Прямі капіталовкладення - коли діяльність організації здійснюється за кордоном шляхом створення там певних підприємств.

6. Залучення іноземних інвесторів - створення підприємств з іноземними інвестиціями.

Змінне довкілля - середовище - відіграє велику роль у змісті управлінської діяльності. Адже менеджмент є пристосування організації до вимог середовища.

У певному розумінні менеджмент виходить із зовнішнього середовища і повертається до нього. Адже менеджери спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося. Про це нажаль деякі керівники забувають.

Отже, зовнішнє середовище являє собою об’єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі), до яких вона має пристосуватися..

Зовнішнє середовище можна розглядати з позицій структурного та функціонального підходу.

З позицій структурного підходу (який передбачає вирізнення окремих сфер середовища за змістом суспільних відносин) найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої зовнішнє середовище (макросередовище) включає такі основні ланки:

-політико-правове середовище, -соціально-культурне середовище,

- технологічне, - економічне, - екологічне та міжнародне середовище.

1.Політико-правове середовище – це система законодавчих і нормативно-правових актів, урядових і політичних організацій, органи законодавчої, судової і виконавчої влади, яка створює правове поле бізнесової діяльності і впливає на умови ведення бізнесу та ділову активність організацій. Організація повинна мати чітке уявлення про стабільність політичної ситуації, знати закони та дотримуватися їх.

Складовими політико-правового середовища є:

- політична система, - законодавча і нормативно-правова система,

-політичні партії, -органи законодавчої, судової і виконавчої влади,

-склад уряду і органи місцевої влади, - політична стабільність, - профспілки, засоби масової інформації.

2.Соціально-культурне середовище – це фактори пов’язані із населенням країни, традиціями та рівнем його розвитку. Значення цього середовища в тому, що частина населення є клієнтами компаній, а по –друге, місцеве населення виступає основним джерелом формування персоналу компаній.

Складовими соціально-культурного середовища є:

-кількість населення країни, його вікова та демографічна характеристика,

-кількість і структура сімей, -рівень кваліфікації, освіти, трудові навички працездатного населення, -рівень доходів населення, структура потреб, життєві цінності та інші.

3.Технологічне середовище –це науково-технічні розробки, які визначають методи виготовлення і продажу продукції у суспільстві.

Складовими технологічного середовища є:

Патенти, авторські свідоцтва, рацпропозиції, науково-технічні розробки, звіти з науково-дослідницьких робіт, інформаційні та технічні засоби її оброблення.

4.Економічне середовище - включає діяльність усіх організацій у сфері бізнесу. Зміна макроекономічних показників впливає на рівень життя населення, платоспроможність споживачів, коливання попиту, визначають рівень цін та прибутковість.

Складовими економічного середовища є:

-наявність у суспільстві основних галузей народного господарства, підприємств, організацій, - інфраструктура економіки (транспорт, комунікації), - корисні копалини та енергоресурси, - характеристика виробничої продукції та валовий національний продукт, - стан економіки і показники її розвитку(кризові явища, інфляційні процеси), - склад і структура фінансово-банківської системи, - податкова політика і пільги, штрафи та санкції.

5.Екологічне середовище – характеризує природне оточення організації, що є джерелом природних ресурсів (земля, вода, корисні копалини, повітря тощо) та простором, в якому діє організація.

Складовими екологічного середовища є:

-земельні та водні ресурси, -повітря, - басейни річок, --рослинний і тваринний світ, - природні умови діяльності організації (погодні умови, рівень опадів, пори року), - реальний і допустимий рівень забруднень води, повітря, землі.

6.Міжнародне середовище – включає сферу відносин між окремими державами та міжнародними інституціями, що безпосередньо впливають на діяльність організації.

Складовими міжнародного середовища є:

-стан і тенденції розвитку міжнародних економічних відносин, - міжнародні організації (Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський Союз),

- міжнародні багатосторонні договори, - міжнародні навчальні заклади та інші.

З погляду функціонального підходу в зовнішньому середовищі прийнято вирізняти фактори прямої та непрямої дії.

1. Прямої дії - фактори, які безпосередньо впливають на діяльність організації: державні органи влади, акціонери, закони, постачальники ресурсів, трудові ресурси, профспілки, партії та громадські організації, споживачі, конкуренти.

2. Непрямої дії - фактори, які впливають через певні механізми і відносини: стан економіки, міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні обставини.