Виражальні засоби.

Героя можна описати багатьма способами про які йдеться вище. «Живий» образ - це той, що має свій внутрішній світ, способи самовираження. Такими способами можуть бути міміка, жести, особливості стилю мовлення. Цьому не варто приділяти забагато уваги, але зайвим не буде підкреслити індивідуальність образу. Якщо це людина певного народу, національності, раси чи виду, звичайно, вона буде проявляти себе новими незвичними способами. Це допоможе зробити ваш твір незвичайним, роблячи акценти на таких незвичайних моментах. Адже це повчально для читачів.

Це одним спосіб вираження — манера висловлювання автора. Його власний стиль. Які порівняння і метафори він використовує, як сам бачить своїх героїв. Чи вважає він їх героями.

Відомо, що у кожного письменника є неповторний стиль, який виражається у маленьких деталях, але відчувається під час читання. Іноді, вони самі не усвідомлюють ці особливості, але для того щоб відточити свої навички та покращити їх, необхідно їх віднайти та опрацювати.

Гарний письменник, це перш за все той, хто пізнає себе. Той, хто слідкує і помічає свій прояв, досліджує усі деталі своєї творчості, недоліки та особливості виконання. Той, хто працює з і над собою. Так автор здатен саморозвиватися, самодисциплінуватись та покращувати свою діяльність. Такими навичками можна наділити головні образи. Це і буде їх розвиток і розкриття.

Монологи і діалоги (і полілоги) допомагають показати внутрішній світ героя та його характер. Це може бути висловлення ставлення письменника, чи усвідомлення самим героєм, який він, але частіш за все читач має можливість самостійно зробити висновки щодо головного герою.

Тематика монологів і діалогів визначається сюжетом та темою. Читач пізнає героя, знайомиться з ним і дивиться за його внутрішнім шляхом, розвитком почуттів та думок.

Також монолог чи діалог можна використати як розповідь життєвої історії, випадки з дитинства, мрії про майбутнє, автобіографію, або розповідь про друзів, знайомих, плітки і т. д. Адже це можна використовувати як вид подання інформації.

У книзі Сесилії Ахерн «Не Вірю, сподіваюсь, Люблю» діалоги використовувались як структура твору. Книга складалася тільки з діалогів шляхом смс, пошти, спілкування, листівок і т. д. Такий стиль також можна використати, але дуже обережно і грамотно.

У книзі Олександра Дюма «Граф Монте-Крісто» багато внутрішніх монологів, коли персонаж усвідомлює себе, чи підтримує у скруту.

Такі монологи і діалоги дуже інформативні і без них текст здається нудним та не художнім. Це той спосіб, що оживляє історію. Так створює ілюзію, що все це трапляється саме зараз.