Тема 4. Міжнародні фінансові та нефінансові інституції в умовах глобалізації.

Міжнародний валютний фонд: механізм функціонування та роль в глобальній економічній системі.

Міжнародний валютний фонд (МВФ, International Monetary Fund, IMF, Фонд) – міждержавна валютно-фінансова організація, яка має статус спеціалізованого закладу ООН; до її складу входять 188 країн – практично всі члени ООН, окрім Куби, Північної Кореї, Андорри, Ліхтенштейну, Монако, Науру та Ватикану.

Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) займається сприянням міжнародному співробітництву у валютно-фінансовій сфері, забезпечує фінансову стабільність, сприяє міжнародній торгівлі, високій зайнятості і стійкому економічному зростанню, а також скороченню бідності у всьому світі. МВФ був створений в 1945 році; він управляється 188 державами-членами, в число яких входять майже всі країни світу, і підзвітний їм.

Ідея створення МВФ зародилася на конференції Організації Об'єднаних Націй, скликаній у Бреттон-Вудсі, штат Нью-Гемпшир, США, в липні 1944 року. Уряди 44 країн, представлених на цій конференції, поставили за мету сформувати основу для економічного співробітництва, яке дозволило б не допустити повторення порочного кола девальвацій в цілях отримання конкурентних переваг, що став однією з причин Великої депресії 1930-х років.

Основні відомості про МВФ:

· Кількість держав-членів: 188 країн.

· Штаб-квартира: Вашингтон, округ Колумбія. За статутом (роль якого виконують статті погодження) штаб – квартира МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою, з 1946 р. це США.

· Виконавча рада: 24 директори, що представляють країни або групи країн.

· Число співробітників: приблизно 2600 з 142 країн.

· Загальна сума квот: 368 млрд доларів (станом на 06/03/2014).

· Прийняті зобов'язання про виділення кредитів (станом на 06/03/2014): 213 млрд доларів, з них 162 млрд доларів ще не були використані.

· Найбільші позичальники (затверджені суми на 06/03/2014): Греція, Португалія, Ірландія.

Основне завдання МВФ полягає в забезпеченні стабільності міжнародної валютно-фінансової системи, системи обмінних курсів і міжнародних розрахунків, яка дозволяє країнам (і їх громадянам) вести операції один з одним. Ця система вкрай важлива для сприяння сталому економічному зростанню, підвищення рівня життя і скорочення бідності. Мандат Фонду був недавно уточнений і оновлений, з тим щоб охопити все коло макроекономічних питань і питань фінансового сектора, які позначаються на глобальній стабільності.

Нагляд – офіційна система, в рамках якої для підтримки стабільності і запобігання кризам у міжнародній валютно-фінансовій системі МВФ спостерігає за економічною політикою країн, а також за економічними та фінансовими змінами в країнах, регіонах і світі.

В рамках системи нагляду МВФ дає рекомендації 188 державам-членам, заохочує заходи політики, які сприяють економічній стабільності, що зменшують уразливість по відношенню до економічних і фінансових криз і підвищують рівень життя. Він проводить регулярну оцінку глобальних перспектив у виданні «Перспективи розвитку світової економіки», фінансових ринків - у «Доповіді з питань глобальної фінансової стабільності» і змін у сфері державних фінансів - у своєму «Бюджетному віснику», а також публікує ряд видань по перспективам розвитку регіональної економіки.

Фінансування МВФ дає країнам-членам необхідний перепочинок для подолання проблем з платіжним балансом.

Платіжний баланс – це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу cвітогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. В Україні складається департаментом платіжного балансу НБУ.

Програма економічної політики, підтримувана фінансуванням МВФ, розробляється владою країни в тісній співпраці з МВФ, і продовження фінансової підтримки обумовлено ефективною реалізацією програми.Швидко відреагувавши на недавню світову економічну кризу, МВФ зміцнив свій кредитний потенціал і в квітні 2009 року затвердив істотний перегляд механізмів надання фінансової допомоги, а в серпні 2010 року і грудні 2011 року були прийняті подальші реформи.

МВФ є так званим кредитором “першої руки”, тобто ресурси фонду (як і Світовому банку) треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграє вирішальну роль у Паризькому клубі та все більш вагому роль - у Лондонському клубі.