Оцінка та резервування як основні інструменти бухгалтерського обліку в управлінні ризиками підприємства

Для вдосконалення управління ризиками підприємницької діяльності доцільно також переглянути можливості використання таких інструментів бухгалтерського обліку як оцінка та резервування.

Для нівелювання впливу наслідків підприємницьких ризиків пов'язаних зі зміною первісної вартості об'єктів бухгалтерського обліку та з метою надання найбільш достовірної інформації користувачам фінансової звітності, підприємством можуть бути прийняті рішення про подальшу оцінку цих об'єктів за справедливою вартістю, що в свою чергу призво-дить до їх переоцінки, створення оцінюючих резервів, зменшення вартості з одночасним збільшенням витрат діяльності підприємства.

Поряд з переоцінкою активів, для зниження впливу ризику на вар-тість капіталу підприємства та підвищення достовірності облікової інфор-мації створюють резерви, що стосуються визнаних підприємницьких ри-зиків.

Створення конкретних видів резервів передбачається в Статуті підприємства і, відповідно, в Положенні (Наказі) про облікову політику у відповідності з чиним законодавством і стандартами бухгалтерського обліку.

Так, наприклад, у зарубіжній економічній літературі наводяться дані про використання більше 15 резервів: контрактні оціночні резерви; факультативні резерви; емісійний дохід і дохід від злиття організацій; резерви на знецінення власних фондів; резерви по переоцінці; резерви, пов’язані із самоконтролем; резерви по капіталу, який знаходиться у материнському чи дочірньому підприємстві; резерви по забезпеченню зовнішніх фондів; інвестиційні субсидії; регламентовані резерви; національні фонди інвестицій; консолідовані резерви; резервний капітал; додатковий капітал.

Важливим моментом у класифікації статутних резервів є джерела їх формування.

При цьому резерви поділяють на оцінюючі та прогнозні

Формування оцінюючих резервів можливе у випадку вста-новленої ймовірності недоотримання очікуваних економічних вигод чи можливих втрат. При створенні оцінюючих резервів інформація про вар-тість активів розкривається в фінансовій звітності за мінусом вартості створених резервів. Яскравим представником таких резервів у вітчизняній обліковій практиці виступає резерв сумнівних боргів, який є одним із варі-антів формування справедливої (поточної) вартості дебіторської заборго-ваності на дату складання звітності.

На відміну від оцінюючих, прогнозні резерви (резерви забезпечення майбутніх витрат та платежів, резервний капітал) не мають прямого зв'язку з вартісною оцінкою активів та зобов'язань.

Однак, їх формування спричиняє зміну вартості капіталу підприємства, що проявляється за декі-лькома напрямами:

- зменшує фінансовий результат діяльності у звітному періоді на суму відрахувань в резерв;

- урівноважує вплив витрат на фінансовий результат діяльності при існуванні значних коливань обсягів діяльності за періодами.

Прогнозні резерви являють собою своєрідну гарантію мінімізації ри-зику, пов'язаного з можливою втратою економічних вигод за певними на-прямами діяльності підприємства: гарантійні виплати окремим категоріям працюючих в разі припинення діяльності підприємством, погашення пода-ткових зобов'язань, виконання задекларованих гарантій перед покупцями чи іншими контрагентами, погашення наслідків форс-мажорних обставин, покриття збитків, викликаних впливом зовнішнього середовища тощо.

Створення зазначених резервів призводить до збільшення витрат звіт-ного періоду чи зменшення нерозподіленого прибутку.

Тому для їх відо-браження в системі бухгалтерського обліку необхідно виконання трьох взаємопов'язаних правил:

- у підприємства виникають суттєві зобов'язання (юридичні або ті, що витікають з практики його діяльності в результаті минулих подій);

- існує імовірність того, що врегулювання зобов'язань буде потребу-вати відтоку активів, що містять в собі економічні вигоди;

- сума зобов'язань може бути достовірно оцінена.

Створення резервів спричиняє пряме визнання впливу ризику, робить інформацію про них більш наочною та зрозумілою у використанні як вну-трішніми так і зовнішніми користувачами. Відтак, з позицій ризик-менеджменту найбільший інтерес представляють два аспекти резервуван-ня:

1) обґрунтованість розміру резервів;

Перший напрям досліджень пов'язаний зі значними викривлен-нями обліковоїінформації, викликаними «творчим» прочитанням окремих стандартів бухгалтерського обліку, що, зазвичай, призводить до суб'єктивного впливу на вартість капіталу підприємства Як засвідчують дослі-дження, проведені американськими вченими, 14, 6% виявлених маніпуляцій в системі бухгалтерського обліку пов'язані саме з помилками при форму-ванні резервів сумнівних боргів.

2) фактичне забезпечення створених резервів відповідними акти-вами.

З позицій управління ризиками підприємницької діяльності резерви повинні розглядатися двояко: з одного боку, як сума зарезервованих гро-шових коштів в активі балансу, а з іншого як джерело покриття окремих ризиків. Для резервування грошових коштів доцільно підтримати практи-ку окремих підприємств стосовно відкриття в установах банків короткоте-рмінових депозитних рахунків, на яких бронюються кошти для забезпе-чення своєчасного виконання вимог перед окремими групами акціонерів та кредиторів у разі прояву незапланованих ризиків. У цьому випадку від-волікання з обороту певної частки обігових коштів буде виправдане ще й тим, що в разі відсутності потреби в погашені наслідків ризику, ці кошти будуть приносити підприємству додатковий дохід.