Розподільний метод розрахунку валового внутрішнього продукту.

Відповідно до розподільчого методу ВВП розраховується на стадії формування доходів і визначається як сума доходів:

D.1 — оплата праці найманих працівників;

D.2 — податки на виробництво та імпорт;

D.3 — субсидії (–);

B.2/B.3 — прибуток та аналогічні доходи / змішаний дохід.

Подамо ВВП за допомогою рівняння:

ВВП = D.1 + D.2 — D.3 + B.2/B.3.

Дані цього методу допоможуть узгодити доходи з досягнутими результатами діяльності за секторами й галузями (видами економічної діяльності), розрахувати показники доходів і виробництва продукції та надання послуг на одного зайнятого.

Оплата праці найманих працівників являє собою винагороду в грошовій або натуральній формі, яка має бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді незалежно від того, резидентами чи нерезидентами є дані працівники.

Оплата праці складається з трьох компонентів:

· заробітна плата (нарахована до утримання різних відрахувань і податків) та добові під час відряджень;

· фактичні внески наймачів на соціальне страхування;

· умовно обчислені внески наймачів на соціальне страхування.

До складу заробітної плати не входять: відшкодування працівникам витрат виробничого характеру; допомоги із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати.

Фактичними внесками наймачів на соціальне страхування є відрахування підприємств та організацій до фондів соціального страхування, пенсійного забезпечення та зайнятості.

Умовно обчислені внески наймачів на соціальне страхування — це допомоги із соціального забезпечення, що виплачені безпосередньо підприємствами й організаціями своїм працівникам та іншим особам, які мають на це право (доплати до пенсій, виплати у зв’язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями або загибеллю на виробництві; пенсії військовослужбовцям; інші виплати, для яких не проводилися фактичні відрахування на соціальне страхування).

Інформація про оплату праці доповнює аналіз економіки, що його дозволяють провести складові елементи виробничого методу розрахунку ВВП. Можна, наприклад, проаналізувати рівень оплати праці за галузями (видами діяльності) й секторами економіки, а також визначити частку оплати найманих працівників у ВВП. Співвідношення валової доданої вартості та заробітної плати характеризує продуктивність живої праці, величину кінцевого результату на одиницю затрат, його ефективність.

Податки на виробництво та імпорт ураховують усі податки та мита, які належать до виробничої діяльності. Вони розподіляються на дві групи:

· податки на продукти;

· інші податки, пов’язані з виробництвом.

Податки на продукти стягуються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом. До них належать: податок на додану вартість, імпортні та експортні мита, акцизні збори, надбавки до цін на окремі товари.

Інші податки, пов’язані з виробництвом, охоплюють платежі підприємств та організацій до державного й місцевих бюджетів і державні цільові та позабюджетні фонди у зв’язку з використанням ресурсів і одержанням дозволів на специфічні види діяльності: податок на перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковим; відрахування на геологорозвідувальні роботи; лісовий податок; державне мито; плату за видачу ліцензій; плату за воду; податки з підприємств — власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; плату за землю; ринковий збір; внески до Фонду дорожнього господарства та інших
позабюджетних фондів; надходження до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; міс-
цеві податки та збори тощо.

Показник «податки на виробництво та імпорт» дає значні аналітичні можливості. Так, він дозволяє визначити обсяг податків порівняно з валовим випуском, а також валовою доданою вартістю — податкове навантаження секторів і галузей економіки, тобто скільки на кожну одиницю результату сплачено податків; порівняти розмір податків, що виплачуються окремими інституційними одиницями. Розклад узагальнювального показника податків надає інформацію про види, джерела надходження податків та дає змогу зробити висновок про те, хто несе податкове навантаження. Органи державного управління в цьому разі одержують можливість проаналізувати свою податкову політику, визначити, наскільки оптимально податкові платежі розподілені між секторами, як вони пов’язані з їхніми доходами та внесками до економіки.

Субсидії на виробництво та імпорт поділяються на:

· субсидії на продукти;

· інші субсидії, пов’язані з виробництвом.

Субсидії на продукти — це передусім субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості продуктів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом.

До інших субсидій, пов’язаних з виробництвом, належать такі, що надаються для виконання певної економічної та соціальної політики щодо використання ресурсів.

Споживання основного капіталу визначається як зменшення протягом поточного періоду вартості основного капіталу, який наявний у виробника, унаслідок його фізичного й морального зносу або випадкових ушкоджень.

Споживання основного капіталу розраховується на підставі фактичних цін та орендних платежів за основний капітал, які діють на час поточного періоду.

Використання даних про середньорічний обсяг основного капіталу дає можливість розрахувати і проаналізувати такі показники, як фондовіддача та фондомісткість.

На практиці розподільчий метод використовується для визначення чистого прибутку, змішаного доходу відніманням від отриманої виробничим методом величини оплати праці найманих працівників, податків на виробництво та імпорт, за винятком субсидій (визначаються валовий прибуток, змішаний дохід) та споживання основного капіталу.

Отже, розподільчий метод надає інформацію для органів та осіб, які здійснюють так звану фіскальну політику, тобто перевіряють правильність сплати податків з доходів, що дуже актуально, оскільки, за підрахунками окремих фахівців, майже половина всіх доходів в Україні на даному етапі її розвитку не оподатковується. Цей метод дозволить проаналізувати ступінь охоплення секторів оподаткуванням чи проаналізувати певний тип податку, наприклад, податок на додану вартість.