Формулювання стратегії розвитку ломбардної діяльності

Широта спектра розроблюваних альтернативних стратегій знаходиться в прямій залежності від можливостей (стану) ломбарду. Усі функціональні стратегії умовно поділяються на три групи: системоутворююча – маркетингова стратегія; забезпечуючі стратегії – фінансова та інвестиційна; підтримуючі стратегії – організаційна, кадрова. Обмежуючись рамками дослідження, виділимо лише ті аспекти цих стратегій, котрі мають принципове значення для вироблення функціональної стратегії ломбарду.

Стратегія маркетингу складається з наступних компонентів[]:

· послуги ломбарду з надання кредиту;

· стратегії каналів розподілу невикупленого майна;

· стратегії просування товару в магазині при ломбарді;

· стратегії ціноутворення щодо формування ціни за наданий кредит (відсоткові ставки) і на не викуплене майно, що продається в магазині.

Центральною ланкою в товарній стратегії є вибір стратегічної зони господарювання.

Сутність запропонованої концепції полягає в наступному.

Етап 1. Проводиться оцінка рівня нестабільності зовнішнього середовища, оскільки саме цей фактор стає причиною зниження інвестиційної активності. Висока нестабільність економічних процесів збільшує інвестиційний ризик. Як відомо, величина ризику вимірюється мінливістю результатів. Проведений аналіз діяльності ломбардів показав, що на інвестиційний процес в ломбардному бізнесі найбільшою мірою впливають такі економічні показники як рівень інфляції, динаміка зростання (падіння) галузей промисловості, торгівлі, будівництва, сільського господарства, валютний курс, світові ціни на дорогоцінні метали, рівень заощаджень населення, бюджетний дефіцит та інші фактори. Середня арифметична, розрахована за коефіцієнтами цих показників, дозволить оцінити рівень нестабільності. Динаміку нестабільності необхідно доповнити оцінкою статики процесу. Наприклад, якщо інфляція щомісяця тримається на рівні 20%, то коефіцієнт варіації буде дорівнює нулю, це не свідчить про стабільність в економіці. Іншими словами рівень нестабільності повинен оцінюватися комбінацією відносних і абсолютних показників. Оскільки умови функціонування будь-якої системи залежать від властивостей системи більш високого рівня, частиною якої вони є, ця властивість зумовлює її оптимальну гнучкість. Чим вищий рівень нестабільності, тим вищою має бути зовнішня економічна гнучкість ломбарду.

Етап 2. Звуження області можливих стратегічних зон господарювання.

Зовнішня гнучкість ломбарду залежить, на нашу думку, від комбінації трьох факторів: бар'єрів входження і виходу в стратегічну зону господарювання, горизонту планування та диверсифікації послуг. Вплив змінних, що характеризують стан стратегічних зон господарювання, на фактори конкуренції та прибутковості надавача послуги можна описати таким чином:

1. Легке входження в стратегічну зону господарювання нових конкурентів. В цьому випадку вона характеризується невисоким граничним обсягом послуг і невеликою часткою послуг на ринку. Прибутковість при цьому знижується.

2. Входження в стратегічну зону господарювання нових конкурентів утруднено. Така зона характеризується високим граничним рівнем послуг, труднощами в налагоджуванні високоякісного обслуговування населення. Прибутковість в такому випадку підвищується.

3. Важкий вихід ломбарду з стратегічної зони господарювання. При цьому для неї характерні вузькоспеціалізовані виробничі фонди, високі витрати по виходу із зони, наявність в структурах взаємопов'язаних процесів. Прибутковість в такій стратегічній зоні господарювання знижується.

4. Вихід ломбардного підприємства з стратегічної зони господарювання порівняно легкий. Характеризують подібну зону: ліквідні фонди, наявність в структурах відокремлених процесів. Прибутковість в стратегічній зоні господарювання при цих умовах підвищується.

Очевидно, що найвища гнучкість, забезпечується двома обставинами.

По-перше, труднощами входження в стратегічну зону господарювання конкурентів і порівняно легким входженням самого ломбарду. Таке можливо в разі близькості зони до стратегічного потенціалу ломбардної установи.

По-друге, легкістю виходу ломбардного підприємства з стратегічної зони господарювання, тобто мінімізацію економічних втрат при згортанні процесів через можливу невдачу.

Висока нестабільність зовнішнього середовища впливає на звуження горизонту планування. В цьому випадку вибираються стратегічні зони господарювання, в яких окупність інвестиційних проектів відбувається більш швидко. Зовнішня гнучкість ломбарду підвищується з ростом диверсифікації виробництва, тобто додаванням до вже існуючих нових зон за певними принципами. З урахуванням комбінованого впливу перерахованих вище факторів вибирається відповідна стратегічна зона господарювання.

Етап 3. Вибрані стратегічні зони господарювання необхідно перевірити за динамікою економічних показників, в результаті чого остаточно визначаються конкретні стратегічні зони господарювання.

Етап 4. Вибираються і конкретизуються самі послуги ломбардної установи з надання кредиту, з врахуванням строків надання різних видів кредиту, які характеризуються різними рівнями ризику і рентабельності для ломбарду. На цьому етапі слід провести тестування послуги з надання ломбардного кредиту методом опитування експертів, що входять до Асоціації ломбардів.

Процес первинного встановлення цін на надані ломбардом кредити включає в себе наступні послідовні етапи: визначення цілей цінової політики, визначення попиту, оцінка витрат, аналіз пропозицій і цін конкурентів, вибір методу ціноутворення та прийняття рішення. Незважаючи на важливість всіх перерахованих етапів, зупинимося на найбільш важливих для формування інвестиційної стратегії: визначення попиту та оцінки витрат.

Визначення попиту на товари та послуги залежить від чутливості споживача до ціни. Чим менш еластично реагує попит, тим більш високу ціну може встановити продавець послуги. І навпаки, чим еластичніше реагує попит, тим більше підстав для використання політики зниження цін, яка в свою чергу призведе до збільшення обсягів наданих послуг з кредитування та зростання прибутку. Визначений на основі цінової еластичності попит відзначить верхню межу цін, нижню її межу продемонструють витрати.

Витрати визначаються на основі поділу їх на постійні та змінні. Для формування цінової політики слід зіставляти структуру витрат з планованими обсягами виробництва і розраховувати короткострокові середні витрати, які в типовому випадку мають U-подібну форму, а, отже, це дозволяє визначити оптимальний обсяг послуг при мінімальних витратах. В довгостроковому періоді, з метою зміщення періоду зростання витрат, ломбард може збільшувати свої потужності. Однак такий процес не може продовжуватися нескінченно, оскільки будуть виявлятися негативні наслідки великого масштабу діяльності. Описана динаміка витрат важлива не тільки для оцінки оптимального обсягу послуг, а й при виборі цінової політики. Якщо на ринку діють кілька конкурентних ломбардів, які мають різні виробничі потужності, і відповідно різні мінімальні витрати, що формує різні можливості для конкуренції. Різниця між верхньою межею ціни, утвореною попитом, і нижньою межею, утвореною витратами становить можливий діапазон цін, всередині якого можуть варіювати функціональні стратегії. Однак для ломбардної установи як представника НКФУ, при розробці цінової політики необхідна і своя методика.

Таким чином, маркетингова стратегія є системоутворюючою при формуванні інвестиційної стратегії, накладаючи на неї ряд важливих обмежень. Інший тип обмежень виробляє фінансова стратегія.

Потреба формування фінансової стратегії є важливим складником успішного функціонування будь-якої установи незалежно від розміру, організаційно-правової форми та виду діяльності. Проте аналіз окремих публікацій дав змогу виявити, що дотеперішні науково-методичні підходи стосовно питань формування фінансових стратегій належно не розроблені як у науковому, так і в організаційно-практичному аспекті. Про це свідчить відсутність обґрунтування єдиної послідовності етапів процесу формування фінансової стратегії, принципів його здійснення, методичних рекомендацій, які б комплексно враховували різні характеристики установ.

Місце і роль фінансової стратегії неоднозначно оцінюється в економічній літературі. Найчастіше фінансова стратегія підприємства як інструмент регулювання використовується разом з інвестиційною стратегією, так як йдеться про перспективність і часовий крок інвестиційних рішень та їх тісний крок з фінансовими процесами.

Фінансова стратегія ломбарду являє собою складну багатофакторну орієнтовану модель дій і заходів, необхідних для досягнення поставлених перспективних цілей у загальній концепції щодо формування і використання фінансово-ресурсного потенціалу установи.

Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості установи за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних і оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

З урахуванням місця і ролі фінансової стратегії в стратегічному наборі установи можна виділити її сутнісні характеристики (табл. 3.1).

Таблиця 3.1