Пластовий спосіб життя на Галичині

Пластове виховання було організоване у вигляді великої гри, різнопланове навчання проводилося за двома най важливішими напрямками це освітнє і спортивно – військове виховання спрямоване на розвиток освіченої і фізично розвиненої молоді, від самого початку навчання велося в дусі національного і патріотичного виховання, культу українського лицаря, здорової, розумної і національно свідомої людини готової стати на оборону своєї землі. Життя молоді базувалося на системі ідеологічних, моральних і програмно – методичних засадах самостійно напрацьованих. У практичному напрямку, виховання здійснювалося через різні форми і напрямки культурно – освітньої роботи, фізичної підготовки, практичного пластування (мандрівництва і таборівництва), громадсько – політичної діяльності. Разом усе це забезпечило хороший процес формування ідеалу пластуна, якому були притаманні загальнолюдські цінності та високе почуття патріотизму.

Навчання і основи пластунства повинні були сприйматися на основі гри і забавок яку поступово мали готувати молодого пластуна до більших і серйозніших завдань.

У 1921 р. почато друкувати перший спеціальний центральний пластовий журнал «Молоде Життя», за редакцією Степана Тисовського, при найближчій співучасті д­ра О. Тисовського і кадру молодих співробітників пластунів. Видавництво постало на кошти самих пластунів, і тому не дивно, що у важких галицьких відносинах у рр. 1921 – 1923 видано всього кілька його чисел, хоч спершу намічено журнал як квартальник, а пізніше як місячник. Журнал приносив уже не тільки інструктивний матеріал, а й звіти з діяльності пластових полків та перше оригінальне пластове красне письменство: вірші й белетристику. Перші пластові відділи виникли завдяки д­рові О. Тисовському в головній українській гімназії та гімназії СС. Василіянок у Львові.[20] Як бачимо до роботи в журналі залучалася талановита пластова молодь, в журналі писали історичні нариси, пропагували спорт і культ здорової людини, створювали завдання і загадки суто пластової тематики, друкували теоретичний пластунський матеріал з О. Тисовського «Життя в Пласті» та багато іншого.

Також для навчання і висвітлення основних пластових порядків і звичаїв, для навчання і ознайомлення пластунів з основними положеннями і правилами пластування, засвоєння азів було випущено ряд фахової літератури. Діяльність кожного полку була керована періодичними пластовими наказами, а діяльність окремими членами ВПР перевірювана. Це надало не тільки зовнішньої одновидності усій організації, а й внутрішнього ідейного розвитку її. Діяльність ведено спершу на основі довоєнного підручника д­ра О. Тисовського «Пласт», потім за вказівками пластових курсів у Львові, Стрию і т.д. За наслідок курсів у Львові править видавництво «Записки українського пластуна», яке випустило вже в рр. 1921 – 1923 кілька циклостилевих випусків інструкцій: 1. Про працю в пластовому гуртку – Олександер Тисовський, 2.Пластовий закон (інтерпретація) – Степан Тисовський, 3. Пластовий однострій – Ярема Весоловський, і інші.[21]

З появою нового посібника О. Тисовського «Життя в Пласті» який був доповнений і осучаснений новітнішими методиками. Ось як про появу цього підручника пише С. Левицький: Найважливішим інструктивним чинником для пластуна став основний підручник Олександра Тисовського «Життя в Пласті», що вийшов друком у Львові в році 1921. книжка кожного пластуна. У ній зібрано не тільки всі організаційні й методичні вказівки для провадження пластового відділу в значно поширеному, в порівнянні з підручником з 1913 р., вигляді, але й ставлено (чого в першому підручникові не було) основні думки тези обґрунтування нового, пластового, світогляду. Вони стали основою факту, що Пласт пішов лінією розвитку від виховної системи до вершин національного руху вихованого в Пласті нового покоління. Деякі думки в цьому підручнику, зокрема стосовні до служби батьківщині, спрямування молоді від слів до діл і т. п., на роки випередили пізніші «відкриття» деяких ідеологів нових світоглядових організацій. Інші думки з цього підручника, як, наприклад, про потребу гарту характеру й про вартість лицарського виховання молоді, безоглядно заперечуванні деякими організаціями, виявилися кінець кінцем єдино правильними. До них відбувся загальний поворот після десятирічного болючого досвіду. «Життя в Пласті» становить і в розвиткові духовості самого автора великий крок наперед. У порівнянні з підручником «Пласт» (1913 р.) тут вражає глибина і широчінь думки, вчування у національну традицію, засвоєння досвіду подій 1914 – 1920 рр. «Життя в Пласті» це по сьогодні ніким ще не перевершений підручник української педагогічної думки і основ здорового національного виховання та світогляду.[22]

Також окрім газет і фахової пластової літератури використовувалися пластові календарики, газети націоналістичних організацій ОУН і УВО які наочно допомагала засвоїти різного роду інформацію. Кожен пластун вів «щоденник відвідувань занять» куди записував кількість прослуханих годин з української і польської мови, історії, географії, природи, релігії, математики, музики та руханки. Зразок такого щоденника друкувався у пластових календариках «Скоб».[23]

При кінці етапу у Львові почав виходити «Пластовий Шлях» під редакцією Северина Левицького та «Пластовий Провід» під редакцією Степана Охримовича й інших. Кількість пластунів нараховувалося в той час близько 8 тисяч. Такий гарний розвій пластової організації турбував польську адміністрацію. І почалося переслідування Пласту.[24] Як бачимо такий розгін у видавництві різноманітної літератури прагнення до знань та плідна праця пластунів Львівщини і Станіслава, дозволили забезпечити Галицький Пласт допоміжною і базовою літературою, а також забезпечити появу такої літератури на Волині, Закарпатті та Буковині та підвищити рівень освіченості та національної свідомості за допомого пропаганди яка велася через неї. Що і стало пізніше одним із чинників заборони організації в краї.

Пластове життя було наповнене фізичним вихованням молоді, прищепленням їй основ гігієни, загартування. Загартування розглядалося як підготовка учасників руху до змін фізичних факторів довкілля, до умов пов’язаних з особливостями ведення військової служби і виконанням бойових завдань.

Фізична підготовка передбачала руханку (гімнастику), пластову муштру, рухливі ігри. Гімнастичні вправи голіруч та з пластовими палицями сприяли загальному зміцненню організму.[25]

Військовий вишкіл у системі виховання молоді в організації ввів ще засновник світового скаутингу офіцер Бейден – Пуелл. Він надав товариству напіввійськового характеру і створив «школярське військо». Пласт в умовах бездержавної України став тією патріотично – налаштованою організацією, яка поставила собі за завдання виховати майбутніх військових старшин.[26] Особливо велику роль в цьому напрямку відіграло пластове таборування з того часу як Митрополит Шептицький виділив пластунам місце на зведення табору. Ось як про це каже Б. Савчук: Справжньою Меккою для пластового таборування стала місцевість під горою Сокіл, де, здасться, сама природа створила всі необхідні для цього умови. Тут, у Горганах біля Підлютого, митрополит Шептицький виділив площу під табір, офірував на нього чималі кошти і дозволив на місці будівництва рубати стільки дерева, скільки для цього буде необхідно. Матеріали ЦДІА України у Львові свідчать про активне листування ВПК і митрополитом з цього приводу. Так завдяки допомозі апостола Української церкви весною 1926 р. було розпочато зведення найбільшого і свого роду " класичного" табору в Українському Пласті. Виділена площа була дикою місцевістю, заваленою вивернутими бурею деревами та залишками якихось будівель. Тож лише невтомна пластова праця і завзятість могли усе здолати і звести цю " перлину Пласту". Маємо багато свідчень про ту велику підготовчу роботу та труднощі, які доводилось при цьому долати. Ударною силою знову став загін під проводом І.Чмоли. 1926 р. було побудовано два помешкання та кухню. Будівництво не припинялось. 1928 р. було зведено четверте приміщення, " Команду" для табірного керівництва та кімнату для хворих, а 1929 р. - " Світлицю", в якій вільно розміщувалось 500 чоловік. Була в таборі власна фотолабораторія зі всім необхідним обладнанням, а також система сигналізації, через яку підтримувався зв'язок варти з табором. Майдан та ігрище були влаштовані на запорізький кшталт. Щорічно, за проектом І.Чмоли та інженера Ю.Пясецького, проводились упорядковувальні роботи: вирівняно гірський схил, пробита дорога до табору з долини Лімниці тощо. У цій нелегкій праці використовувались не лише лопати та сокири, а й вагонетки. Табір на Соколі відповідав найкращим зразкам європейських скаутських таборів. Українська преса широко висвітлювала життя в ньому. Стати його учасником було мрією кожного пластуна. Починаючи з 1927 р. тут проводились юнацькі і дівочі зміни по 100-200 учасників кожна. Керували ними Іван Чмола, Володимир Врецьона, Дарія Навроцька, Софія Мойсоєвич та інші. Табір часто відвідувати представники українського громадсько-політичного проводу. Двічі це робив і митрополит Шептицький, якому 1929 р. пластуни вручили хрест вдячності і доброчинності....Більш суворий розпорядок дня був у таборі на Соколі. Говорили навіть, що від нього " віє спартанським духом". Іноді траплялось, що цей режим не всім був до душі, не всі його витримували, а особливо на початках, коли ще бракувало облаштованих приміщень......Особливо популярними та захоплюючими ставали загально таборові ігри, які мали військові елементи: «напад», «оборона», «ворог», «вбиті», «полонені», «бій», «постріли» і т.ін. Найбільш вражаюче і масштабно, часто вночі та при світлі десятків маленьких вогнищ, відбувалися вони у таборі на Соколі...[27]

На заняттях пластова молодь засвоювала несення вартової служби, вчилася копати окопи, вести з них бойові дії, опановувала правила розбивки табору та хитрощі маскування. До польової служби входили марші і маршова дисципліна. Знання з марширування пластунам були необхідні і для практичного пластування, на мандрівках, для участі у святкових процесіях, ходах, охороні українських послів при польському сеймі, тоді правильно вишикувані, рівні ряди струнких пластунів вигідно вирізнялися у натовпі.[28]

Впоряд складався зі стройових прийомів і вправ без палиць та з муляжами зброї, перешикувань, ходьби і бігу строєм, розворотів, збірок, рівнянь, формування колон, вправлянь розімкненим (вільним) строєм. З цією метою пластуни використовували, як методичні рекомендації «Життя в Пласті» О. Тисовського[29] та «Історію і теорію руханки» П. Франка.[30] Поряд з цим необхідними були знання орієнтування на місцевості за допомогою компаса, топографічних карта то орієнтування по зоряному небу та за іншими природними явищами як мох на деревах і т.п. Велика увага приділялася вивченню та обов’язковому вмінню в’язати пластові вузли (звичайний вузол, вісімка, морський вузол і т.п.). На заняттях опановувалися знання з першої медичної допомоги, надання допомоги при втраті дихання, зупинки серця, різних фізичних травм, накладання джгута та шини, перенесення пораненого в безпечне місце та способи його транспортування. Навчалися правильно впорядковувати наплічник, розпалювати вогнище, готувати та добувати їжу самостійно. Та ряд інших навиків виживання, які були описані в посібнику О. Тисовського.[31] Всі ці вмілості дозволяли пластуну складати Пластову пробу – своєрідні іспити і відповідно рости серед пластової спільноти.

Пластун виховувався в здоровому спортивному змаганні, та повазі один до одного. Для покриття особистих і гурткових витрат пластуни самостійно добували собі кошти. Різними легальними способами та об’єднаними силами гуртка. Ознакою, того, що гурток творить ціпку одиницю, є те, що коли гурток візьметься за якесь діло, то всі його члени в тому зацікавлені й зайняті.[32] Велике і почесне місце в житті пластуна займало поширенні і пропагування пластових ідей серед ровесників, та залучення друзів, родичів і прихильників пласту, навернення їх до пластового життя.[33]

Великої поширеності набула співпраця пластунів з націоналістичними організаціями УВО і ОУН, вступ пластунів до цих організацій, розповсюдження пластунами різноманітної літератури яка випускалася в редакціях цих організацій (газет, календарів, журналів…). Члени ОУН і УВО проводили навчальні лекції та практичні вправи, з свого боку сприяли розвитку і розширення «Пласту». Співпраця з цими націоналістичними організаціями привернула увагу польської влади, яка проводила тоді асиміляторську політику стосовно нашого народу, і не могла допустити про військової організації яка виховувала свідому патріотичну налаштовану молодь, та ще й з військовими навичками, тим більше співпраця з такими організаціями як ОУН і УВО могла в подальшому погано вплинути на ситуацію в регіоні та підірвати позицію і вплив Польщі на Галичині і Волині. Саме через це згодом «Пласт» заборонять і йому доведеться діяти в підпіллі.

Таким чином, Пласт у Другій Речіпосполитій став вагомим чинником суспільного і громадського життя на Галичині Взяті у комплексі культурно – освітня робота, фізичне виховання, таборування і туризм, політична діяльність забезпечили усесторонній розвиток світогляду пластунів і пластунок. Таке виховання на основі народних традицій сприяло створення нового ідейного – підготовленого і патріотично налаштованого покоління. Сам факт популяризації дітьми і молоддю засвідчив значний прогрес у національному розвитку краю.