Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суспільні туристичні ресурси Бразилії






Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики. Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів.

Упродовж століть у країні відбувалося їх взаємопроникнення, злиття і утворення якісно нової, змішаної за своїм характером культури. У її розвитку в даний час спостерігаються дві тенденції. Перша з них – консервація багатьох місцевих традицій і звичаїв. Інша тенденція направлена, навпаки, на розмивання цих місцевих відмінності і заміну їх загальнонаціональними культурними традиціями. В цілому індіанський і африканський вплив на формування бразильської національної культури дуже великий [17; 100].

Визначні пам’ятки Бразилії:

1. Цукрова голова – гора заввишки 395 метрів, що асоціативно отримала свою назву, – одна з яскравих рис ландшафту, розташована в гирлі бухти Гуанабара. Підійнятися туди можна по підвісній дорозі. На вершині – ресторан, бари, сувенірні магазини (Додаток Д).

2. Ботанічний сад, заснований у 1808 році, – оазис у серці величезного міста, в якому зібрано більше 7000 рослин зі всього світу. Своїми тінистими алеями, озерами і фонтанами сад здобув популярність як улюблене місце відпочинку (Додаток Е).

3. Знамениті океанські пляжі Копакабана, Іпанема і Лобний; велика кількість будівель з колоніальною архітектурою, зоопарк.

4. У Ріо-де-Жанейро Ви побачите величну статую Ісуса Христа. Гігантська статуя Ісуса Христа поглядає з висоти на життєрадісне місто (Додаток Ж).

5. Статуя Христа Спасителя – символ Ріо. На висоті 710 метрів споруджена знаменита статуя Христа, що вітально розкинув руки. Корковадо – частина національного парку Тіжуки, що займає площу більше 3000 гектарів. Досягти вершини пагорба можна на машині або по свого роду єдиній в світі підвісній дорозі.

Статуя Спасителя на вершині пагорба широко простягнула руки, як би обіймаючи і оберігаючи місто. Але це і жест тріумфування на честь століття національної незалежності. «Бог створив світ за шість днів. А на сьомій він створив Ріо-де-Жанейро». Так жартують бразильці, маючи на увазі справді казкове місцеположення і красу свого міста, яке до 1960 року, коли було побудоване місто Бразилія, був і столицею країни. У цього міста і насправді є все, щоб стати дійсним земним раєм. Воно оточене півкільцем гір, що виростають із блакитних глибин затоки, а з боку моря немов облямований білою кромкою піщаних пляжів у темній зелені пальм. Символом міста по праву вважається статуя Спасителя. Вона стоїть на вершині пагорба Корковаду на висоті 704 метра. Висота самої статуї – 30 метрів, не рахуючи семиметрового постаменту [24].

Ідея цієї споруди зародилася в 1922 році, коли святкувалося століття незалежності Бразилії. Відомий тижневик оголосив тоді конкурс проектів на кращий монумент – символ нації. Переможець, Ектор та Сілва Коста, висунув ідею статуї Христа, що простягнув руки, обіймаючи все місто. Цей жест виражає співчуття і одночасно радісну гордість. Ідея та Сілви була прийнята громадськістю із захопленням ще й тому, що вона перекреслила колишній план зведення на горі Пан-ді-Асукар грандіозного пам'ятника Христофору Колумбу. До справи тут же підключилася церква, організувавши по всій країні збір пожертвувань, щоб фінансувати здійснення проекту. У результаті через дев'ять років статуя вже стояла на своєму місці.

Статуя конструювалася і виготовлялася в Парижі. Перед початком робіт архітектори, інженери і скульптори зустрілися в Парижі, щоб обговорити всі технічні проблеми установки статуї на вершині пагорба, де вона відкрита всім вітрам і схильна до інших метеорологічних впливів. Потім французький скульптор Поль Ландовський почав моделювати голову і руки, тоді як інженери зайнялися розробкою каркаса. Масштаби завдання, що стояло перед ними, наочно демонструються наступними статистичними параметрами: голова статуї важить 35, 6 тонни, кисті рук – по 9, 1 тонни кожна, а розмах рук складає 23 метри.

Потім статуя була доставлена з Парижа в Ріо-де-Жанейро і встановлена на пагорбі Корковаду. 12 жовтня 1931 року відбулося її перше урочисте відкриття і освячення, до цього дня була змонтована і освітлювальна установка. У 1965 році папа Павло VI повторив церемонію освячення, з цієї нагоди була оновлена і освітлювальна установка. Ще одне велике торжество проходило тут у присутності папи Іоанна Павла II 12 жовтня 1981 року, коли відзначалося п’ятдесятиліття самої статуї.

В даний час у Бразилії розроблений грандіозний план спорудження на річці Парані та її притоках системи гідроелектростанцій. Всього він налічує більше тридцяти проектів, з яких частина перебуває ще в стадії підготовки, а частина вже в стадії будівництва. Реалізація плану дозволить виробляти 25 мільйонів кіловат електроенергії – це не рахуючи того, що виробляє Ітайпу, найбільша гідроелектростанція в світі, потужність якої оцінюється в 12, 6 мільйонів кіловат. Проект Ітайпу зародився ще до нафтової кризи 1973 року, яка тільки зміцнила наміри бразильського уряду повніше використовувати неосяжні енергоресурси країни.

Популярності карнавалу найбільше сприяє телебачення. Воно не тільки транслює з Ріо-де-Жанейро на всю країну хід шкіл самби першої категорії, але й знайомить з регіональними балами і ходами по місцевих і національних телеканалах. У 1995 р. ці передачі подивилися 65 млн. телеглядачів. Інша важлива новина – поява carnavalesco, фахівця з організації ходів. Він пропонує тему, створює манекени і персонажі алегорій, продумує аксесуари, підбирає необхідні тканини, знаходить колірне рішення, керує монтажем композиції, організує репетиції, а з недавніх пір втручається і у вибір тексту для самби.

Багато з цих людей – інтелектуали, фахівці в області хореографії, образотворчого мистецтва, фольклору. Під їх впливом карнавальні ходи перетворилися на грандіозні спектаклі, масштаб яких вимірюється не стільки кількістю учасників (кожна школа виставляє 3-4 тис. чоловік), скільки багатством фарб і гармонією рухів і ритмів. Правда, ставлення до подібної пишності зовсім не завжди однозначне. Багато в чому добилися свого критики, що вимагають природної простоти і повернення до традицій. Проте – ось вже дійсне диво! – навіть ці метаморфози не змогли охолодити запал, хвилювання і радість рядових учасників свята. Ці безіменні чоловіки і жінки і є справжні творці спектаклю. Вони готові потратити свою дев'ятимісячну зарплату ради декількох днів казки. Ними й то і народжується чарівне дихання карнавалу: «Мені здається, що я на небесах. Буває, закрутиться голова, я лягаю на землю і плачу».

Отож, практично всі великі міста мають музеї. Найцікавішими музеями у Ріо-де-Жанейро: музей сучасного мистецтва (колекція експонатів з багатьох країн світу); національний музей (більше чотирьох мільйонів експонатів по геології, ботаніці і антропології); музей індіанців; історичний музей, художній музей.

РОЗДІЛ ІII






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.