V. 3mict теми заняття

Після визначення та фіксації центральної оклюзії або центрального співвідношення, співстановлені за допомогою блоків або валиків моделі необхідно загіпсувати в оклюдатор або артикулятор. Для цього моделі вставляють в оклюдатор, слідкуючи за тим, щоб штифт висоти впирався в площадку нижньої рами і між моделями та рамами оклюдатора залишалось місце для гіпса. Якщо місця нема, зрізають надлишки гіпса з цоколя моделей. Останні необхідно змочити. Потім замішують гіпс, накладають невелику кількість його на гладку поверхню стола і занурюють нижню раму оклюдатора. Накладають ще невелику кількість гіпсу і на нього встановлюють, центруючи, з’єднані між собою моделі. Шпателем покривають цоколь нижньої моделі та згладжують з усіх боків. Після цього шар гіпсу накладають на модель верхньої щелепи, опускають верхню раму оклюдатора. При цьому слідкують, щоб штифт висоти постійно торкався площадки і щоб моделі не зміщувались. Після затвердіння гіпсу знімають дерев’яні палички, що закріплюють моделі. Обережно відкривають оклюдатор і знімають з моделей воскові шаблони з прикусними валиками, або оклюзійні блоки.

Однак всі оклюдатори мають спільний недолік: вони відтворюють лише вертикальні рухи нижньої щелепи. При використанні фарфорових зубів необхідна перевірка постановки штучних зубів також при сагітальних і трансверзальних рухах, що можливо лише в артикуляторі.

Для знімних протезів застосовують пластмасові, порцелянові та композитні штучні зуби. Поява штучних зубів із пластмаси в 40-х роках нашого сторіччя призвела поступово до майже повної відмови від штучних зубів з порцеляни. Для цього були досить переконливі причини. Зуби з пластмаси хімічно з'єднуються з базисом з тієї ж пластмаси, технологія їхнього виготовлення значно простіша (відпала необхідність у крампонах для передніх і каналах для бічних зубів), оральна поверхня передніх зубів і їх колір відповідали формі і кольору природних зубів, вони набагато дешевше порцелянових. Надалі, однак, виявилося, що зуби з пластмаси мають ряд недоліків: згодом змінюють колір, швидко стираються, у зв'язку з чим може знижуватися прикус і можливі зміни у скронево-нижньощелепних суглобах, не флюоресціюють при штучному освітленні. Тому в знімних протезах знову стали застосовуватися зуби з порцеляни та композиту.

Колір і фасон зубів визначає лікар в залежності від кольору і форми зубів, що наявні в порожнині рота. Величину зубів визначає зубний технік, орієнтуючись не тільки на наявні зуби, але і на розмір дефектів, величину і форму альвеолярного відростку, вид прикусу. При відсутності всіх передніх зубів верхньої щелепи їх підбирають по орієнтирах, зроблених лікарем при визначенні центральної оклюзії: по відстані між лініями іклів підбирають ширину зубів, а по відстані між лінією посмішки і нижнім краєм оклюзійного валика— довжину (висоту) зубів.