Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Діалектика і метафізика як два способи осягнення буття.






Для виявлення сутності діалектики та метафізики необхідно звернутись до розгляду понять «рух» і «розвиток». Рухце спосіб існування матерії, це будь-яка зміна взагалі, нетотожність, нерівність предмету самому собі. Розвиток – це певний тип руху, зрозуміти який можна через категорії зв'язок, відношення, взаємодія, прогрес, регрес. Розвитокце незворотна, певним чином спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, яка приводить до виникнення нових якостей.

Виокремлюють 4 ознаки розвитку:

1. Незворотність зміни – неможливість повернення до попереднього стану.

2. Визначена спрямованість зміни – процес накопичення одноякісних змін, які визначають лінію односпрямованої зміни об’єкта.

3. Закономірна зміна – в основі розвитку закладені не випадкові, одноактні події, які стимулюють тенденцію розвитку, а суттєві зміни, які ведуть до нової якості.

4. Поява нової якості – це підсумок, результат перших трьох ознак розвитку.

Діалектика – це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах зв’язку та розвитку, теорія та метод філософської рефлексії, які дають змогу суб’єкту філософії розглядати і пояснювати універсальні зв’язки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозв’язок, взаємодію, боротьбу та єдність протилежностей.

Принципи – це загальні універсальні ідеї, настанови, критерії, які визначають смисл, роль, участь інших понять і суджень у процесі пізнання.

Закони – це такі умовно-стверджувальні висловлювання, в яких виражається і формулюється сам сутність принципів діалектики. Вони виражають внутрішні стійкі, необхідні, загальні і регулярні властивості, відношення й зв’язки дійсності.

Категорії – це поняття, в яких і через які здійснюється філософське мислення.

Принципи діалектики: всезагального зв’язку, розвитку, причинності і детермінізму, матеріальної єдності світу, взаємодії і відображення.

Закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємо переходу кількості та якості, закон заперечення заперечення.

Категорії діалектики – одиничне, особливе, загальне;

- явище – сутність;

- причина – наслідок;

- форма – зміст;

- можливість – дійсність;

- випадковість – необхідність;

- система, структура, елемент.

В античній філософії поняття " діалектика " означало:

1) мистецтво суперечки, вміння вести дискусію - вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів;

2) під поняттям " діалектика" розуміють також стиль мислення, який характеризується гнучкістю йти на узгодження думок, на компроміси;

3) діалектика може означати також теорію, вчення про розвиток " абсолютної ідеї", " абсолютного духу" (ідеалістична діалектика у Гегеля);

4) діалектика - це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, що враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливості, постійні взаємопереходи матеріальних і духовних процесів (матеріалістична діалектика у Маркса).

Отже, діалектика виступає як теорія і методологія пізнання на основі принципів розвитку та універсального взаємозв’язку усіх речей, явищ і процесів у світі. Їх головною альтернативою, що уособлює протилежний підхід до розуміння світу, виступає метафізика - антипод діалектики як теорії розвитку.

Термін " метафізика " складається з двох частин, перша з яких означає: " мета" (з грецької - між, після, через) - префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення тощо; в сучасній науці вживається для позначення складних систем найвищого рівня (метатеорія, метагалактика). " Фізика" - наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін " метафізика" дослівно означає " після фізики". Згодом термін " метафізика" набув іншого, більш широкого філософського значення.

Поняття " метафізика" в історико-філософському аспекті має ряд значень:

1) метафізика - це вчення про надчуттєві, недоступні конкретним наукам принципи і начала буття (існування світу);

2) метафізика - це синонім філософії;

3) метафізика в переносному (буденному) розумінні означає щось абстрактне, малозрозуміле, умоспоглядальне;

4) метафізика - це концепція розвитку, альтернативна діалектиці, система методологічних принципів пізнання.

В значенні " антидіалектика" термін " метафізика" запровадив у філософію Гегель.

Альтернативність, протилежність методологічних підходів діалектики й метафізики до розуміння світу полягає в тому, що:

1) З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, старе абсолютно знищується новим, оскільки вони є протилежностями. Діалектичний підхід включає розуміння розвитку як складного процесу зв’язку старого з новим: елементи старого входять у нове, а не відкидаються повністю.

2) Метафізика вбачає джерело розвитку (руху, змін) у зовнішньому поштовсі, а діалектика - у внутрішніх суперечностях речей і явищ, в саморусі матерії через ці суперечності.

3) З точки зору метафізики " механізмом руху" є процес зменшення чи збільшення, тобто кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, а діалектика розуміє розвиток як взаємопереходи кількісних і якісних змін: поступові кількісні зміни готують стрибки у нові якості речей, процесів.

4) Діалектика вважає, що розвиток відбувається спіралеподібно, коли старе лише частково повторюється на новому оберті подій та процесів. Метафізика ж розуміє напрямок розвитку ніби по замкненому колу, його стадії періодично просто повторюються.

5) Відмінність між метафізикою і діалектикою полягає, насамперед, у самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. для метафізики характерна однобічність, прямолінійність, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки і опосередкування. Треба розглядати предмет у його розвитку, саморусі, зміні.

 

 

СИСТЕМА ДІАЛЕКТИКИ

       
         
закони
принципи
категорії

       
1. Взаємопереходу кількості в якість 2. Єдності протилежностей 3. Заперечення заперечення
1. Універсального розвитку 2. Універсального зв’язку

       
1. Одиничне, особливе і загальне 2. Причина і наслідок 3. Необхідність і випадковість 4. Форма і зміст 5. Явище та сутність

       
         
         
         
         
           

 

 

Так, закон єдності і боротьби протилежностей розкриває джерело - рушійну силу розвитку. Його основні категорії: протилежності - взаємопов’язані сторони цілісного явища (позитивний та негативний заряди в електричному струмі, в атомі, добро і зло у суспільстві); суперечність - зв’язок між протилежностями.

Суперечність треба розглядати у динаміці, русі, процесі, який має свої стадії, ступені розвитку. Перший ступінь - тотожність, що містить у собі і відмінність. Відмінним у предметі є те, що " прагне" вийти за межі тотожності, але ще не проявилось. Другий ступінь суперечності - відмінність, що проявляється поряд з тотожністю. Третій ступінь - протилежність як нетотожність, що веде до розриву єдності протилежних сторін, переходу до іншого стану предмету чи процесу. Непримиренна боротьба протилежностей, що закінчується знищенням однієї з сторін одержала назву антагонізму, антагонічної суперечності. Антагонізм як загострена форма суперечностей може бути повним і частковим. У першому випадку виключена наявність спільних інтересів, у другому - є елементи спільних інтересів. За певних умов такі соціальні антагонізми можуть втрачати конфліктність, частково розв’язуватись.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні - відображає механізмрозвитку: через еволюційне, поступове накопичення кількісних змін до стрибкоподібних змін якості - переходу явища у новий стан. Основні категорії закону: кількість - відображення однорідності явищ, яка вимірюється вагою, величиною, обсягом. Різні речі можна кількісно порівняти лише після того як вони виявляються зведеними до однієї і тієї ж єдності: якої завгодно одиниці виміру. Якість - це тотожна буттю визначеність як сукупність суттєвих властивостей речі, із втратою яких річ перестає бути сама собою, стає іншою річчю.

Усі речі існують у межах зони, інтервалу - міри, коли кількісні зміни ще не спричиняють до зміни якості. Перехід від старої якості до нової позначається категорією " стрибок". Стрибки поділяються на швидкі (" вибухові") і поступові: перетворення, наприклад, води в кригу і космічної туманності у планету.

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний, закономірний напрямок розвитку (" по спіралі"), обумовлений моментами спадкоємності і заперечення. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей - старого і нового, відмова від старого із збереженням того, що необхідне для розвитку нового. У цьому законі два заперечення. Перше - заперечення старого, розрив із старим, наприклад, зерно у вологому, теплому ґрунті проросло, перетворилось у стебло, перестало існувати. Друге заперечення - відтворення суттєвих рис старого, первісного стану на новому рівні, завдяки спадкоємності. наприклад, стебло дало нове зерно.

Отже, за цим законом повний цикл розвитку включає три ступені (Гегель):

теза (зерно) - антитеза (стебло) - синтез (нове зерно).

Цей закон є методологічною основою інновацій, творення нового за двома принципами:

1) необхідність сміливого розриву із старим, рішуче подолання застарілих знань, норм, звичаїв;

2) важливість додержання принципу спадкоємності, оптимального втілення у новому проекті позитивних рис минулого, дбайливе ставлення до досягнень минулого, до свого коріння у професійному і національному сенсі.

Категорії (від грецького - твердження) - це основні поняття, з допомогою яких розкривається система філософських поглядів. категорії діалектики як і закони, але більш детально розкривають принципи універсального розвитку і зв’язку. Частина категорій входить безпосередньо у визначення законів: протилежності, суперечність, кількість, якість, міра, заперечення.

Крім цих, існують ще парні, співвідносні категорії:

1) одиничне, особливе, загальне;

2) причина і наслідок;

3) необхідність і випадковість;

4) елемент і система;

5) сутність і явище;

6) форма і зміст.

Одиничне відображає сукупність властивостей, притаманних лише окремому предмету. Особливе - риси, характерні для частини, групи предметів, риси, що в той же час, відрізняють цю групу від іншої. Загальне - об’єктивно існуюча тотожність усіх предметів певного роду. Категорії одиничного, особливого і загального розкривають не лише зв’язок, співвідношення між предметами, але й їх розвиток від одиничного через особливе до загального і навпаки. Тобто вони взаємно переходять одне в інше.

Причина - річ, явище, процес, що викликає наслідок, але вона діє лише за певних умов. Наприклад, причина проростання зерна - зародок у ньому, але зерно проросте лише за умов достатньої вологості і тепла. Причинно-наслідковий зв’язок відрізняється від часового (день - ніч) і функціонального (пройдена відстань залежить від швидкості і часу руху), але день не є причиною ночі, а швидкість не є причиною відстані (перше не породжує друге).

Необхідність - категорія для визначення внутрішнього стійкого зв’язку об’єктів, зумовленого їх сутнісними властивостями. Випадковість - необов’язковий характер взаємодії об’єктів, оскільки їх пов’язують не основні властивості і зовнішні умови, що можуть бути наявними або відсутніми. Між необхідністю і випадковістю існують різноманітні зв’язки, між ними немає безумовної межі, вони переходять одне в друге. Необхідність торує собі шлях через масу випадковостей. Випадковість є формою здійснення необхідності.

Отже, діалектика, її закони, категорії та принципи дають ключ до розуміння розвитку й універсального зв’язку в світі; орієнтує на конкретне, багатостороннє вивчення об’єктивних процесів, з урахуванням їх змін у минулому й майбутньому часу; сприяє формуванню нестандартного, гнучкого мислення.

Контрольні запитання

1. Чому категорія буття виступає як першопочаток філософського осмислення світу?

2. Який філософський зміст вкладається у поняття " буття"?

3. Які форми буття Вам відомі?

4. Яке значення має розгляд різних форм буття?

5. Як співвідносяться між собою категорії " буття", " субстанція" і " матерія"?

6. Які властивості світу передаються категорією " матерія"?

7. Як можна визначити поняття " рух", " простір", " час"?

8. Яких специфічних властивостей набирають рух, простір і час на різних рівнях розвитку матерії?

9. В чому полягає відмінність субстанційного і реляційного розуміння простору і часу?

10. У якому значенні вживається поняття " діалектика"?

11. Що являє собою " метафізика"?

12. В чому полягає протилежність підходів метафізики й діалектики до розуміння світу?

13. Що таке " закон"?

14. Як можна уявити собі систему діалектики?

15. Які універсальні характеристики розвитку й зв’язку розкривають закони діалектики?

16. Яке значення мають категорії діалектики для розуміння розвитку та універсального зв’язку?

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.