Прийменники.

Двомовна, найчастіше російсько-українська свідомість спричиняє помилкове вживання прийменників, яких вимагають дієслова.У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повторюваних сталих словосполучень, де вибір прийменників неможливий. Витрати на, відрахування на, винагорода за, у відповідь на, відповідно до, у зв’язку з.

Прийменник по- в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків, та найперш позначає розподільне відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції по плюс З.в. числівника плюс Р.в. іменника.

по плюс М.в. іменника.

Безособова форма на -но, -то – незмінювана форма дієслова твориться вад пасивних дієприкметників шляхом заміни заінчення на суфікс –о.

Написаний – написано. Використовують форму на –но, - то потрібно замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, не на ознаці. Усім надано рівні можливості.

Тема № 16 Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

План.

1. Осоливості розміщення головних і другорядних членів речення у текстах офіційно – ділового стилю.

2. Узгодження підмета та происудка у текстах офіційно – ділового стилю.

3. Складні випадки керування.

Література.

Н. Ботвина Ділова українська мова.. Навч. посібник – К.. 2001р.

Діловий стиль вимагає бездоганного дотримання правил побудови речень. Якщо в науковому тексті зустрічаються питальні, деколи окличні речення, то для документів властивий розповідний характер речень, і прямий порядок слів. Як це виражається?

1. Підмет стоїть перед присудком.

2. Узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом.

3. Вставні слова ставляться на початку речення, вони вказують на висловлене раніше, служать для пояснення окемих слів і словосполучень.

Як зазаначалось раніше, потрібно виходити інтересів акціонерів.

Використання непрямого порядку слів у ділових та наукових текстах виправдане, коли потрібно наголосити на певному слові.

Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії. Наголошується на часі проведення заходу.

Особливості функціонування членів речення.

Присудок, переважно, має форму теперішнього часу. Поширені пасивні конструкції з дієсловами на – ться. Виплати нараховуються, проект обговорюється).

Часто вживані в документах інфінітивні форми дієслів. Зробити, включити. сприяти.

Для ділових паперів характерне застосування наказової форми дієслів у 1-й особі однини. Наказую, пропоную.

Не бажано розпочитнати кожне речення чи абзац тексту дієприслівниковим зворотом. Їх варто замінювати підрядним реченням. У діловому мовленні перевага надається непрямій мові. Пряме відтворення чужої мовив документах використовується як посилання на прийняті закони, видані розпорядження.

Для правильного оформлення висловлювань важливо узгодити присудок з підметом. Для цього потрібно знати кілька правил.

1. Іменник +числівник – якщо числівник закінчується на одиницю, присудок вживається в однині.

Двадцять один кмп’ютер придбав банк.

2. Якщо числівник закінчується на два, три чотири, присудок вживається у множині (однина в безособовому реченні).

Чотири студенти пропустили заняття.

3. Якщо є числівник 5, 115, 17 та ін. Присудок вживається воднині чи множині.

Сімнадцять агрегатів списали.

4. Слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька + іменник, присудок вживається в однині.

Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію.

5. Займенник хто, дехто, ніхто, ніщо, присудок вживається в однині.

Усі, хто пройшов реєстрацію, повинні прийти.

6. Іменник + прикладка. Присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою.

Школа – інтернат відкрита.

7. Родова назва + символічна. Присудок узгоджується з родовою назвою.

Об’єднання “Світанок”уклало угоду на постачання продукції.

8. Однорідні підмети із означенням, наприклад значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума. Присудок вживається в однині.

Значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам.

9. Олнорідні підмети рзділені протиставними сполучниками не-а, не лише-а й. Присудок вживається в однині.

Не лише економічного, а й юридичного обгрунтування потребує..

10. Абревіатура. Присудок узгоджується в роді, числі, що й головне слово всловосполученні, від якого утворено абревіатуру.

УАН (Українська акадкмія наук) була заснована в 1918році.

Найчастіше помилки трапляються в побудові словосполучень з підрядним зв’язком керування.

Правила.

1. Після прикметників у вищому ступені. якщо далі йде порівняння, вживаються прийменники від, за, сполучник ніж.

Легший від повітря, дорожчий за золото.

2. Після прикметників багатий, скупий, хворий перед іменником вживається прийменник на.

Багатий на корисні копалини, скупий на слова.

3. При числівниках 2, 3, 4.іменник вживається в Н.в. множини.

Два дні, три роки, чотири місяці.

Тема № 17 Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.

План.

1. Види документів та їх класифікація.

2. Основні реквізити.

3. Вимоги до укладання та оформлення документів.

4. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, виділення окремих частин тексту.

Література.

Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова – Х.. Торсінг, 2008р.

Загнітко А.П. Українське ділове мовлення – Донецьк, 2006р.

Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку та має у відповідності до чинного законодавства юридичну силу.

Види документів визначаються за кількома ознаками.

1. За найменуванням – заяви, лсти, автобіографія...

2. за походженням – службові (офіційні) та особисті.

Службові документи створюються організаціями та службовими особами, які їх представляють. Особисті створюють окремі особи поза сферою їх службової діяльності.

3. За місцем виникнення документи поділяються на внутрішні та зовнішні.

4. За призначенням – організаційні, розпорядчі, інформаційні. колегіальних органів.

5. За напрямком – вхідні та вихідні.

6. За формою – стандартні (типові), індивідуальні (нестандартні).

7. За ступенем гласності – секретні та несекретні. Секретні мають в правому верхньому куті позначку секретно. Розголошення змісту такого документа призводить до кримінальної відповідальності.

8. За стадіями створення – чорновик, оригінал. копії.

Оригінал – це основний вид документа, перший та єдиний його примірник.

Копія – це точне відтворення оригіналу. В правому верхньому куті має позначку копія. Оригінал і копія мають однакову юридичну силу.

Види копій – витяг, відпуск, дублікат.

Відпуск – повна копія відправленого куди – небудь оригіналу, яка залишається у відправника.

Витяг – копія частини або окремого пункту документа.

Дублікат – другий примірник документа, виданий у разі втрати оригіналу.

Кожний документ укладається згідно з узаконеними нормами та правилами, які є стабільними для конкретного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам:

- не суперечити чинному законодавству держави. нормам юридичного та адміністративного права,

- видаватися лише відповідними повноважними органами або службовими особами згідно з їх компетенцією,

- відповідати своєму призначенню, назві та укладатись за встановленою формою,

- бути достовірними, переконливими та відповідати меті й завдвнням конкретного закладу,

- бути належним чином відредагованим, оформленими, розбірливими та охайними.

ОРД укладаються на аркушах формату А4 та А5. Документ, який займає одну сторінку не нумерується. У документах, що складені на двох і більше аркушах (з одного боку), нумерація почнається з другого аркуша арабст=ькою цифрю 2 посередині. Біля цифр не пишуться ніякі позначки чи символи. Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у верхньому куті праворуч, а парні – ліворуч.

Головною складовою документа є текст.

Рубрикація – це поділ тексту на логічні складові частини. які графічно відокремлюються одна від одної. Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку показує зовнішню будову всього документа.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Інформація. що вміщена в межах одного абзацу. повинна виражати закіінчену думку. Типовий абзац – 4-5 речень. Хоча допускається й наявність одного речення. Розрізняють комбіновану та нову системи нумерацій. Комбінована – символи, слова, літери, арабські та римські цифри.

Нова – арабські цифри. Слід знати, що для системи буквенної рубрикації літери Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь не використовують.

Заголовок має бути бути стислим, а також точно відповідати змісту документа або його частинам.

Дата.

Дата обов’язковий реквізит усіх документів, оформляється арабськими цифрами в одному рядку в такій послідовності – день місяця, місяць, рік. Якщо день місяця або порядок місяця позначається цифрою до 10, то перед нею пишеться 0.

Гриф затвердження.

документ може затверджуватися відповідними органами або посадовими особами.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Дирктор фабрики

(підпис) В.Б.Корольов

12.02.20014р.

Резолюція.

У резолюції фіксується вказівка керівника щодо виконання документа. Резолюція пишеться від руки й проставляється у верхньому правому куті під текстом документа.

Начальникові рекламного відділу

Коваленку А, О.

підготувати проект контракту до 22.03.20014р.

Підпис.

Підпис – обов’язковий реквізит більшості документів, який засвідчує законність документа та відповідальність особи за його зміст і наслідки дії.

Тема № 18 Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.

План.

1. Управлінська документація. Оформлення стандартних документів. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.

2. Ознайомлення з організаційними документами: статут, положення, інструкція.

Література.

А.Н. Діденко Сучасне діловодство. Навч. посібник. – 4-е вид.- К.. Либідь 2004р.

А.П. Загнітко Українське ділове мовлення.. професійне та непрофесійне спілкування – Донецьк. ТОВ ВКФ “БАО”, 2006р.

М.Г. Зубков Сучасна українська ділова мова – 4-е вид. доповнене – Х.. Торсінг, 2003р.

Розпорядчі документи.

Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником установи, на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних та кадрових питань.

Наказ видається на підставі й для виконання чинних законів, постанов, розпоряджень. Накази охоплюють широке коло питань з виробночої та навчальної діяльності: організація праці, добір та розстановка кадрів, трудова дисципліна, заохочення до праці...

За призначенням усі накази поділяються на накази щодо особового складу та накази із загальних питань(організаційні, із питань основної діяльності).

Серед організаційних розрізняють – ініціативні. які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації,

- на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів, такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяльності установ, затвердженні планів тощо. Потрібно розрізняти специфіку укладання й оформлення наказу, пам’ятаючи, що він складається з констатуючої та розпорядчої частин. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. замість цього подають посилання на номер і дату вищого розпорядчого документа. Контатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз’яснень. У таких випадках текст наказу складається з параграфів.

- Реквізити.

1. Назва міністерства, яому підпорядковується організація.

2. Повна назва організації.

3. Назва документа.

4. Індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (по середині).

5. Дата укладання (ліворуч).

6. Назва населеного пункту, де розташоване підприємство (праворуч).

7. Заголовок (про...).

8. Текст:

- констатуюча частина містить такі складові –

вступ (зазначається причина видання наказу),

доведення (викладаються основні факти),

висновок (вказується мета видання наказу).

Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу, то в констатуючій частині вказується номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передається зміст певного розділу статті документа вищого органу, який є підставою для видання конкретного наказу.

- розпорядча частина починається словом наказую та складається з пунктів, що поділяються на такі складові – дія. термін виконання, відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами. Текст викладу розпорядчої частини повинен мати наказову форму. Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізвища та ініціалів. В отанньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконанням наказу (відповідно до службової ієрархії).

9. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання.

10. Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

11. Візи (якщо є).

Витяг з наказу – це документальна копія будь-якої частини оригіналу наказу (без зазначення слова копія). Це документ, який крім бланка може укладатися й на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 із зазначенням таких відомостей:

- назва міністерства. відомства, якому підпорядкована організація,

- повна назва організації,

- назва документа,

- дата укладання оригіналу,

- номер наказу,

- місце укладання наказу,

- заголовок до тексту оригіналу або номер пункту розпорядчої чи констатуючої частини та її назва,

- текст констатуючої чи розпорядчої частини,

- посада керівника, його прізвище та ініціали (без підпису),

- позначка про завірення копії,

- посада особи, яка укладала й завірила витяг, її підпис, ініціали та прізвище,

- дата укладання витягу.

Розпорядження – правовий акт управління державного колегіального органу, що видається в межах компетенції, наданої посадовій особі. Видається одноособово керівником або колегіальним органом для вирішення оперативних поточних питань і є обов’язковим для всіх, кому він адресований. Як правило, цей документ має обмежений термін дії та стосується вузького кола осіб. Розпорядження та наказ за правовим статусом рівнозначні документи й можуть видаватися нарівні одне з одним. У цьому випадку в тексті слово Наказую заміняють його відповідниками: вимагаю, дозволити, доручаю, збезпечити. пропоную.

На відміну від наказу розпорядження висвітлює конкретні питання, що стосуються як усього колективу, так і окремих підрозділів та ланок його роботи.

Реквізити.

1. Герб України.

2. Назва міністерства, якому підпорядкована організація (для державних).

3. Повна назва органу управління, що видає розпорядження.

4. Назва документа та його номер.

5. Дата видання.

6. Місце видання.

7. Заголовок.

8. Текст.

9. Додатки (якщо потрібно).

10. Посада відповідальної особи, її підпис та розшифрування підпису.

Постанова.

Цим терміном позначають два види документів.

1. Правовий акт, що приймається вищими й деякими центральними органами колегіального управління та стосується розв’язання принципових проблем і встановлення постійних норм і правил діяльності.

2. Заключна частина протоколу засідання зборів, яка включається до протоколу.

У постанові перераховуються необхідні дії, а також їх виконавці, на яких покладається відповідальність і термін виконання. На постанові ставлять дату засідання, коли вона була прийнята.

Реквізити.

1. Назва виду документа.

2. Дата.

3. Індекс.

4. Місце видання.

5. Заголовок.

6. Текст.

7. Підписи.

8. Візи.

9. Гриф погодження.

10. Коди.

Статут.

Статут – це юридичний акт, яким офрмляється утворення підприємства, організації, установи, фірми, визначаються їх структурая. функції, правовий статус, взаємовідносини з іншими підприємтвами, організаціями, установами, фірмами, фізичними особами...Статут після затвердження повноважним органом передають на реєстрацію до відповідних державних органів. Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність. Зміст статуту має бути постійно істинним, тобто в разі потреби в нього сід уносити доповнення та зміни. Мета створення й діяльність підприємства, зазначені в статуті, не повинні суперечити чинним законам України та іншим державним нормативно – правовим актам.

Статути оформляють на аркуші паперу формату А4. Усі аркуші зшивають, прошнуровують і скріплюють печатками. Статут не належить до секретних документів і не містить таємної інформації.

Інструкція.

Інструкція- це правовий документ, яким визначаються правила, що регулюють організаційні, науково-технічні, фінансові та інші спеціальні аспекти діяльності установ, посадових осіб та установ.

Усі інструкції можна поділити на дві основні групи.

1. Такі, що регламентують порядок здійснення якогось процесу.

2. Посадові.

Текст інструкції викладають у логічній послідовності й групують за розділами, кожний з яких має становити завершену частину документа. Текст має бути коротким, точним, зрозумілим.

Положення.

Положення – це правовий акт, що визначає порядок утворення, права, обов’язки й організацію роботи підприємств. За виготовленням положення бувають типові та індивідуальні. Типові розробляють вищі органи для системи підприємств. Індивідуальні – створюються за вказівкою керівництва на підставі типових положень безпосередньо на підприємствах. Положення оформляють на загальних або спеціальних бланках формату А4. Якщо положення не виходить за межі підприємства, то його можна оформляти на чистих аркушах паперу.

Тема № Спеціальна термінологія та професіоналізми.

План.

1. Правила правопису слів – термінів.

2. Правила правопису слів іншомовного походження. Фразеологія.

. Література.

Зубков М.Г.

Сучасна українська ділова мова – 4-е вид., доповнене. – Х.: Торсінг,

2003 р.

Правопис слів-термінів.

1. Терміни – складні слова пишуться разом.

Сомонагрів, автоколивання, антитіло.

2. Теміни – Абревіатури.

АТС – автоматична телефонна станція, ПК – персональний комп’ютер.

3. Складноскорочені назви.

Техінорм, нацбанк, держустанова – пишуться разом.

4. Мішані терміни.

МГД – генератор, УВЧ – терапія, Д – тригери.

5. Терміни – символослова – це сполучення слів з літерами та цирами: вітамін А, і – область, С О2 - лазер.

6. Терміни моделе – слова.

У таких термінах форма першої літери відбиває форму об’єкта:

S- подібні натяжні пристрої, Г – подібні сполучення, V – клапан.

2. Фразеологія.

Інколи у виступах влучно вжитий фразеологізм може пожвавити спілкування з аудиторією.

Водою не розлити – жити у злагоді.

Курча пухнасте – про недосвідчену людину.

Кривити душею – бути нещирим.

Абсолютний нуль – нікчемний, непотрібний.

Аж горить під руками – швидко щось робить.

Ані приступу – про когось. до кого важко найти підхід.

Бачити далеко – бути далекоглядним.

Без вогника – неенергійно, без піднесення.

Буде толк – слід сподіватись на позитивні результати.

Брати голими руками – про нескладну посильну справу.

Виводити кінці – з’ясувати суть справи.

Виграти бій – досягти успіхів.

Виходити в люди – набути авторитету.

Збитися з дороги – втратити правильний напрям у діяльності.

Зарубати на носі – добр запам’ятати.

Тримати в полі зору – брати щось до уваги.

Валятися в ногах – принижувати власну гідність.

Замилити очі – приховувати істинну сутність чого –небудь.

Ворочає мільйонами – дуже багатий.