Вуглеводи як компоненти їжі, їх біологічна роль

Вуглеводи складають основну частину раціону людини. Добова потреба вуглеводів 400-500 г, з яких 20-30 г харчових волокон й не більше 100 г цукру.

До вуглеводів їжі належать моносахариди (глюкоза, фруктоза) та полісахариди – крохмаль, глікоген, харчові волокна (клітковина й пектинові речовини).

Глюкоза – цінна поживна речовина. У клітинах глюкоза окиснюється до вуглекислого газу й води. Процес окиснення проходить через цілий ряд стадій, супроводжується виділенням енергії. Частково ця енергія виділяється у вигляді теплоти, а більша частина витрачається на різні функції організму (скорочення м’язів, синтез речовин, секреція). У зв’язку з тим, що глюкоза легко й швидко засвоюється, її застосовують як засіб посиленого харчування хворих й ослаблених людей, а також при великих фізичних навантаженнях.

Крохмаль повільно розчеплюється в організмі, тому легко регулюється вміст цукру в крові (80-100 мг в 100 мл крові). Разом з крохмалем в організм потрапляють вітаміни групи В, мінеральні солі в складі таких продуктів як хліб, картопля.

Глікоген входить до складу м’яса, риби, печінки.

Клітковина міститься в квасолі, грибах, капусті, буряці, сухофруктах. Вона необхідна для регуляції перистальтики кишківника, нормалізує функцію жовчновивідних протоків, виведенню холестерину з організма.

Пектинові речовини абсорбують й виводять з організма токсичні речовини. Пектину багато у тикві, мармеладі, повидлі. Засвоєння вуглеводів в організмі значне й складає близько 85-98 %.

Вуглеводи їжі починають гідролізувати вже у ротовій порожнині й повний гідроліз до моносахаридів закінчується в кишківнику під дією ферментів підшлункової залози. Моносахариди всмокчуються стінкою кишківника, потрапляють у кров й розподіляються по органах та тканинах в залежності від їх потреби в енергетичному й пластичному матеріалі. Надлишок глюкози відкладається у печінці (до 150 г), м’язах (0, 2-0, 7 %) у вигляді запасного вуглеводу – глікогену. У разі потреби, наприклад, під час фізичних навантажень глікоген перетворюється на глюкозу, яка живить організм. Частина глюкози в м’язах, окиснюється до кінцевих продуктів – вуглекислого газу й води, при якому виділяється енергія.

Про значення вуглеводів у життєдіяльності живих організмів свідчать основні функції, які вони виконують:

• енергетична: при окисненні вуглеводів виділяється енергія, яка на 2/3 забезпечує добову потребу людського організму. Окиснення 1 г вуглеводів супроводжується виділенням 16, 9 кДж енергії.
• пластична: вуглеводи використовуються на синтез нуклеїнових кислот, органічних кислот, а з них можуть синтезуватись замінні амінокислоти, ліпіди.
• опорна: у комплексі з білками вуглеводи входять до складу хрящевих тканин та сполучнотканинних утворень, що виконують опорні функції людини й тварин. У рослин целюлоза та інші полісахариди входять до складу зовнішніх клітинних мембран й не тільки захищають клітину від пошкоджень, але й утворюють скелет рослин, їх опорні тканини.
• захисна функція вуглеводів полягає у тому, що вони входять до складу слизових речовин слини, шлунково-кишкового соку, міжклітинної речовини, дихальної системи, захищають їх від механічних й хімічних подразнень та мікроорганізмів.
  регуляторна: клітковина їжі, яка міститься у значній кількості продуктів, подразнює кишківник й у такий спосіб сприяє перистальтиці, тим самим покращуючи травлення.
• запасна: поживні речовини відкладаються в організмах людей і тварин у вигляді глікогену, а у рослинах – у вигляді крохмлю. Вуглеводи виконують різні функції. Наприклад, глікопротеїди зумовлюють відмінності в групах крові, деякі вуглеводовмісні полімери є рецепторами для з’язування різних токсинів, бактерій, вірусів, гормонів. Вуглеводи широко використовують у народному господорстві, у харчовій промисловості, у виробництві хімічних волокон, паперу, різних пластмас. Певна кількість похідних вуглеводів, так звані глікозиди, являють собою групу лікувальних засобів, зокрема серцевих препаратів.

· Вітаміни як компоненти їжі, їх роль в організмі

· Для нормальної життєдіяльності організму, крім поживних речовин, потрібні вітаміни. Вони беруть активну участь в обміні речовин, діяльності нервової системи, впливають на процеси росту й розмноження, на зсідання крові. Значення вітамінів було доведено в результаті дослідів з тваринами російським вченим М. І. Луніним. Разом з білками, жирами, вуглеводами й неорганічними компонентами їжі забезпечують ріст і розвиток організмів.

·

· Вітаміни (лат. Vita – «життя») – це органічні сполуки, необхідні організму в незначних кількостях для перебігу важливих біохімічних процесів.

· Вітаміни є біологічними каталізаторами або реагентами хімічних процесів, які відбуваються в організмі. До вітамінів належить понад 20 органічних речовин природного походження, чимало їх аналогів синтезовано хімічним шляхом. До складу вітамінів входять атоми таких елементів, як Карбон, Гідроген, Оксиген і Нітроген. Існують також вітаміни до складу яких входять атоми інших елементів. За фізико-хімічними властивостями вітаміни поділяють на водорозчинні і жиророзчинні. До вітамінів, які розчиняються у жирі належать: вітаміни групи А, D, Е, К, інші – розчиняються у воді.

· Основним джерелом їх надходження в організм є продукти харчування рослинного й тваринного походження, деякі вітаміни можуть синтезуватися мікрофлорою кишківника. Потреба у вітамінах кожної людини індивідуальна, й залежить від віку, пори року, стану здоров’я.

· Відсутність вітамінів в їжі як і їх надлишок викликає ряд важких захворювань. За нестачі вітамінів розвивається захворювання гіповітаміноз, при їх відсутності – авітаміноз, а при надлишку – гіпервітаміноз. Більшість вітамінів відносно не стійкі. Вони руйнуються під впливом високих температур, при дії міцних лугів, йонізуючого випромінювання та інших факторів. Це слід враховувати при зберіганні та консервуванні продуктів, виготовленні препаратів, що містять вітаміни.

· В організм можуть надходити природні вітаміни з їжею, або ж синтетичні. Для забезпечення організму вітамінами необхідно вживати різноманітну й повноцінну їжу.