Гальванічні елементи.

а) Елемент Вольта Цей елемент складається з двох пластинок: цинкової (–) і мідної (+), опущених у 10-процентний розчин сірчаної кислоти (рис. 1.17). Елемент цей швидко поляризується. Його мідний електрод вкривається бульбашками водню, що призводить до його ізоляції від розчину, внаслідок чого внутрішній опір елемента збільшується і струм швидко слабшає. В послабленні струму також значну роль відіграє е.р.с. поляризації. Тому елементом Вольта як джерелом струму в лабораторіях не користуються.

b) Елемент Лекланше (рис.1.18) складається з двох електродів: цинкового (–) і вугільного (+), опущених у 20-процентний розчин нашатирю (NH₄Cl).

Деполяризатором є перекис марганцю (MnO₂), що оточує вугільну пластинку. Е.р.с. цього елемента» 1, 5В. У так званих “сухих” елементах Лекланше згаданим вище електролітом насичується тирса або інша речовина, якою заповнюють весь простір між електродами. Через те, що деполяризатор у цьому елементі твердий, то деполяризація відбувається повільно. Тому при тривалій роботі е.р.с. елемента зменшується. При короткочасному замиканні елемент працює добре.

c) Елемент Грене зображено на рис. 1.19. Він складається з цинкового (–) і вугільного (+)електродів, опущених у розчин сірчаної кислоти.

Для знищення поляризації в цей електроліт додають розчину двохромового калію (K₂Cr₂O₇). (На 100 вагових частин води – 16 частин двохромового калію та 37 частин сірчаної кислоти). Е.р.с. елемента Грене»2 В. Щоб уникнути зайвого розчинення цинкового електроду, його занурюють у розчин лише під час роботи елемента.