Прасугрель

Формування активного метаболіту прасугрелю також відбувається у два етапи: перший етап потребує лише естераз плазми крові; другий – відбувається в печінці [119]. Прасугрель продукує більш швидке та стійке гальмування тромбоцитів порівняно із клопідогрелем [128]. На дію прасугрелю суттєво не впливають інгібітори цитохрому Р450 або поліморфізм генів CYP2C19 та АВСВ1 [129].

У дослідженні TRITON-TIMI 38 порівнювали ефективність прасугрелю у навантажувальній дозі 60 мг з його подальшою щоденною дозою 10 мг та клопідогрелю у навантажувальній дозі 300 мг з подальшою щоденною дозою 75 мг у хворих ГКС, яким проводили ПКВ [130]. Пацієнтів з ГКС без елевації сегмента ST, що перебували на консервативному лікуванні, не включали у дослідження. В підгрупі хворих з ГКС без елевації сегмента ST (10 074 пацієнти) виникнення первинної комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть, нефатальний ІМ, інсульт) зафіксували у 11, 2 % пацієнтів, що отримували клопідогрель, і у 9, 3 % пацієнтів, що отримували прасугрель (ВР 0, 82; 95 % ДІ 0, 73-0, 93; Р=0, 002), переважно за рахунок значного зниження ризику розвитку ІМ (з 9, 2 до 7, 1 %; ЗВР 23, 9 %, 95 % ДІ 12, 7-33, 7; P< 0, 001) [130]. За кількістю випадків виникнення нефатальних інсультів і серцево-судинної смерті пацієнти не відрізнялися. Терапія прасугрелем призводила до значного зменшення ризику тромбозів стентів у загальній групі хворих з ГКС. При застосуванні прасугрелю спостерігали значне збільшення частоти розвитку великих (за ТІМІ) кровотеч, не пов’язаних з АКШ (2, 4 % проти 1, 8 %; ВР 1, 32; 95 % ДІ 1, 03-1, 68; P=0, 03), в основному за рахунок значного збільшення спонтанних кровотеч (1, 6 % проти 1, 1 %; ВР 1, 51; 95 % ДІ 1, 09-2, 08, Р=0, 01); збільшення небезпечних для життя (1, 4 і 0, 9 % (ВР 1, 52; 95 % ДІ 1, 08-2, 13; P=0, 01) і фатальних кровотеч (0, 4 і 0, 1 % (ВР 4, 19; 95% ДІ 1, 58-11, 11; P=0, 002).

У дослідженні TRILOGY ACS 7243 хворих з ГКС без елевації сегмента ST, молодші за 75 років, яким не планували проведення ЧКВ, були рандомізовані на додатковий (до аспірину) прийом прасугрелю 10 мг/ добу (5мг при масі тіла менше ніж 60 кг) або клопідогрелю 75 мг/добу. Через 17 місяців (середній термін спостереження) первинна комбінована кінцева точка (серцево-судинна смерть, ІМ, інсульт) була зареєстрована у 13, 9% хворих з групи прасугрелю та 16, 0% хворих з групи клопідогрелю (HR 0, 91, p=0, 21). TRILOGY ACS серед хворих < 75 років не виявило відмінностей у частоті розвитку великих (за TIMI) не пов’язаних з АКШ кровотеч між двома групами - 2.1% в групі прасугрелю та 1.5 % в групі клопідогрелю (HR=1.31, 95% CI: 0.81-2.11, P=0.27). Однак, кількість великих та малих кровотеч (за ТІМІ) була значно більшою в групі прасугрелю (3.3% проти 2.1% відповідно; HR=1.54; 95% CI: 1.06-2.23; P=0.02). Таким чином, у хворих з ГКС без елевації ST, у яких обрана консервативна тактика лікування, прасугрель не має додаткових переваг перед клопідогрелем, щодо попередження ішемічних подій.

Побічні ефекти прасугрелю. Частота виявлення інших побічних ефектів у прасугрелю і клопідогрелю за результатами дослідження TRITON була однаковою. В обох групах з однаковою частотою відзначали тромбоцитопенію (0, 3 %), однак нейтропенію частіше виявляли при застосуванні клопідогрелю (відповідно 0, 1 і 0, 2 %, Р=0, 02).