Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Типи контролю






Типи контролю Характеристика
Попередній контроль Фокусує увагу менеджерів на якості трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що надходять в організацію з метою ідентифікації й запобігання виникнення проблем при виконанні організацією завдань, що стоять перед нею.
Поточний контроль Моніторинг поточної виробничої діяльності співробітників організації, спрямований на перевірку дотримання ними прийнятих стандартів якості. В основі поточного контролю лежать нормативні показники, правила й керівні положення з виконання робочих завдань та поведінки співробітників.
Заключний контроль Концентрує увагу менеджерів на заключних етапах процесу виробництва, на результатах діяльності організації з використанням зворотного зв'язку. Зворотний зв'язок: 1) забезпечує менеджерів фактичною інформацією про ефективність планування; 2) сприяє підвищенню мотивації співробітників.

Зворотній зв'язок
Уточнення нормативів
Зміна продуктивності
Якщо не відповідають
Встановлення стратегічних цілей
1. Встановлення нормативних показників
2. Вимір фактичних результатів
3. Порівняння результатів з нормативами
4. Здійснення коригувальних дій
Якщо відповідають
4. Відсутність коригувальних дій або підкріплення
Зворотній зв'язок

Рис. 5.10. Процес контролю

 

Таблиця 5.8

Вимірювання фактичних результатів роботи

Джерела інформації Переваги Недоліки
Особисте спостереження · Забезпечує широке охоплення даних · Сприяє виявленню фактичних недоліків у процесі роботи шляхом безпосередніх контактів із підлеглими · Присутність фактора суб'єктивізму · Значні витрати часу · Інтерпретація співробітниками відкритого спостереження як ознаки недовіри
Статистичні звіти · Наочність статистичних даних · Виявлення взаємозв'язків між окремими елементами · Відбиття основних сфер діяльності, що вимірюються у кількісних показниках та ігнорування іншими
Усні звіти (проведення зборів, особистих переговорів тощо) · Оперативність збору інформації · Забезпечення можливості зворотного зв'язку · «Фільтрація» інформації · Необхідність документування інформації, що пов'язане з додатковими витратами часу
Письмові звіти · Повнота інформації · Можливість наступного використання · Зниження оперативності збору інформації · Додаткові витрати часу

Додатковий фактор, що ускладнює ситуацію з контролем, пов’язаний з можливими комунікаційними проблемами, що виникають між центральною штаб-квартирою корпорації і її філіями і дочірніми фірмами. Подібні проблеми можуть виникати із-за географічної віддаленості, мовних і культурних бар’єрів. Так, наприклад, американський стиль контролю полягає у тому, щоб вибрати ряд співробітників і покласти на них відповідальність за досягнення цілей і проведення програм. У рамках мексиканської культури відповідальність сприймається як щось фатальне. Якщо менеджер-американець скаже менеджеру-мексиканцю із мексиканського відділку фірми, що той несе особисту відповідальність за невдачу, то нанесе йому серйозну образу. Більше того, детальне інформування, яке є елементом деяких систем жорсткого контролю, неприйнятне з точки зору ряду національних культур.

Коригувальні дії менеджерів у процесі контролю

Основні завдання й цілі
Стандарт
Порівняння фактичних показників роботи із запланованим стандартом
Вимір фактичних показників
Досягнутий запланований стандарт?
Чи прийнятне дане відхилення?
Чи можна досягнути даного стандарту?
Перегляд стандарту
Ніяких дій
Ніяких дій  
Визначення причини відхилення
Реалізація дій для виправлення фактичних показників
Ні
Ні
Ні
Так
Так
Так



Поведінкові аспекти контролю
Поведінка, орієнтована на контроль – тенденція працівників концентрувати свої зусилля саме на тих результатах, які контролюються, і нехтувати тими, де контроль відсутній.
Одержання недостовірної інформації – тенденція: 1) завищувати обсяг необхідних ресурсів і занижувати показники результативності; 2) установлювати занижені цілі, збільшуючи ймовірність їхнього реального досягнення й одержання винагороди за результатами роботи.

 

 

Ефективна система контролю
Коригувальні дії
Точність
Своєчасність
Використання багаточисельних критеріїв
Акцент на виключення
Стратегічна спрямованість
Використання розумних критеріїв
Економічність
Гнучкість
Зрозумілість

 

 


Рис. 5.10.Характеристика ефективної системи контролю

 

 

Менеджерам, що спіткнулись з проблемами здійснення контролю на міжнародному рівні, можна порадити скористатись наступними прийомами:

1)періодично проводити наради у штаб-квартирі фірми з відповідним персоналом зарубіжних відділень і філій;

2)здійснювати візити керівництва центрального офісу корпорації у зарубіжні філії і дочірні компанії;

3)назначати на роботу в зарубіжні філії менеджерів з центральної штаб- квартири;
4)вимагати надання звітів із зарубіжних відділень в штаб-квартиру фірми здетальним описанням результатів діяльності по окремим напрямкам робіт;
5)здійснювати різноманітні види бюджетно-фінансового контролю.

 

Таблиця 5.9

Інструменти й методи управлінського контролю

 

Види контролю Інструменти й методи контролю
Інформаційний контроль Інформаційна система менеджменту – ІСМ
Фінансовий контроль Бюджетування Аналіз відносних показників
Операційно-виробничий контроль: · Контроль витрат · Контроль закупівель     · Контроль технічного обслуговування · Контроль якості   Центр витрат Збір і аналіз інформації про закупівлі Системи замовлення товарно-матеріаль­них запасів (повторне замовлення, перезамовлення, модель економічного розміру замовлення (EOQM). Профілактичний ремонт Відновлювальний ремонт Умовний ремонт Контрольний графік TQM
Поведінковий контроль Спостереження Методи оцінки інтенсивності праці (письмові звіти, метод критичних подій, графічні рейтинги, поведінкові рейтинги, міжособистісне порівняння, управління за цілями – МВО, розробка планів щодо підвищення інтенсивності праці, метод «зворотного зв'язку на 360°»). Методи дисциплінарної політики (метод «розпеченої плити», програми допомоги персоналу, організаційна культура, формалізація робочих завдань, навчання персоналу)

 

Три основні вимоги до контролю в м/н компаніях:

1)Стандарти м МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови.

2)Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки

поточне виконання, а й встановлені стандарти.

3)Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю.

 

Контрольні питання

1. У чому полягають сутність і задачі міжнародної організаційної структури?

2. Які фактори впливають на вибір організаційної структури?

3. Які типи організаційної структури може вибрати компанія на перших етапах інтернаціоналізації своєї діяльності?

4. Які підходи може використати компанія при формуванні організаційної структури?

5. У чому полягає сутність контролю за діяльністю міжнародної компанії?

6. На яких рівнях організації може здійснюватися контроль?

7. Опишіть завдання стратегічного, організаційного й операційного контролю.

8. Які етапи включає процес контролю й у чому полягає сутність кожного з них?

9. Які методи контролю може використати міжнародна компанія?

10. У чому полягає сутність поведінкових аспектів контролю?

 


ТЕМА 6. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

 

6.1.Міжнародний маркетинг

6.2.Міжнародний операційний менеджмент

6.3.Міжнародний фінансовий менеджмент

6.1.Міжнародний маркетинг

Міжнародний маркетинг (international marketing) – це процес планування і реалізації концепції, ціноутворення, просування та дистрибуції ідей, товарів і послуг метою створення обмінів, що задовольняють мети індивідів і організацій на території інших держав.

Завдання міжнародних менеджерів з маркетингу полягають в наступному:

· забезпечення відповідності маркетингової стратегії корпоративній стратегії;

· формування маркетинг-мікса;

· вибір ступеня стандартизації чи адаптації маркетинг-мікса до різних ринків;

· координація маркетингової діяльності.

 

Маркетингові стратегії обов’язково повинні відповідати загальній бізнес-стратегії компанії.

Таблиця 6.1

Приклади відповідності бізнес-стратегій і маркетингових стратегій

Бізнес-стратегія Маркетингові стратегії
Стратегія диференціювання Розробка продукції, тактика ціноутворення, просування та дистрибуції, що відрізняють товари або послуги компанії від товарів і послугїї конкурентів в очах покупців. (годинники Rolex, авто BMW).
Стратегия загального лідерства за витратами   Реклама низької ціни. Продаж через магазини знижених цін. (авторучки «Bic», калькулятори «Теxas», годинники «Тіmех»).  
Стратегия фокусування Концентрація зусиль менеджерів з маркетингу на певних сегментах споживчого ринку.

Маркетологам міжнародних компаній, як правило, необхідно давати відповіді на такі питання: 1) як розробляти товари? 2) як встановлювати ціни на товари? 3) як реалізувати товари? 4)як розподіляти товари?

 

Рис.6.1.Маркетинг- мікс

 

Маркетинг- мікс – набір маркетингових рішень – чотири “Р”: 1) P rodukt (продукт); 2) P ricing (ціноутворення); 3) P romotion (просування); 4) P lace (місце або дистриб’юція).

Маркетологам міжнародних компаній необхідно розробляти маркетинг-мікс як для материнської компанії, так і для своїх дочірній філій та відділень в різних країнах. При цьому у прийнятті маркетингових рішень необхідно враховувати такі фактори:

· стандартизація чи адаптація;

· правове регулювання;

· економічні фактори;

· зміни валютних курсів;

· цільові покупці: промислові чи кінцеві споживачі;

· вплив культури;

· конкуренція.

При виборі ступеня стандартизації чи адаптації маркетиг-мікса необхідно враховувати також загальну стратегію коипаніїї по відношенню до закордонніх філій: етноцентризм, поліцентризм чи геоцентризм.

Етноцентрічний підхід – використання вітчизняної моделі маркетинг-мікса на закордонних ринках

Поліцентричний підхід – адаптація маркетинг-мікса до умов закордонних ринків

Геоцентрічний підхід – стандартизація маркетинг-мікса. Аналізуються потреби споживачів різних країн і формується стандартизований маркетинг-мікс.

Стандартизації та адаптації маркетинг-мікса є як недоліки, так і переваги. Стандартизація сприяє зниженню витрат, а адаптація збільшенню прибутків.

Таблиця 6.2

Перваги та недоліки стандартизації і адаптації маркетинг-мікса

 

Стандартизований міжнародний маркетинг
Переваги Недоліки  
1. Зменшуються витрати на маркетинг 1. Ігноруються різні умови використання товару  
2. Забезпечується централізоване управління маркетингом 2. Ігноруються особливості місцевого законодавства  
3. Підвищується ефективність використання НДДКР 3. Ігноруються відмінності попиту  
4. Забезпечується ефект масштабу виробництва 4. Не приймаються локальні маркетингові іниціативи  
5. Враховується тенденція до створення єдиного глобального ринку 5. Ігноруються інші відмінності індивідуальних ринків  
Адаптований міжнародний маркетинг
Переваги Недоліки  
1. Показуються різні умови використання товару 1. Збільшуються витрати на маркетинг  
2. Визнаються особливості місцевого законодавства 2. Пригнічується централізоване управління маркетингом  
3. Враховуються відмінності у схемах споживацької повединки 3. Створюється нееффективність у використанні НДДКР  
4. Заохочуються локальні маркетингові ініціативи 4. Зменшується еффект масштабу на виробництві  
5. Враховуються відмінності індивідуальних ринків 5. Ігнорується тенденція до створення єдиного глобального ринку  

Розглянемо кожен елемент маркетинг-мікса.

Продуктова політика. Продукт (product) – сукупність матеріальних факторів (фізичний товар і його упаковка) і нематеріальних факторів (імідж, гарантія, умови установки та ін.). В процесі розробки товарної політики ключовим є рішення про стандартизацію чи адаптацію товару в різних країнах.

На це впливають такі фактори: правове регулювання; національна культура;

економічні фактори; бренди

Цінова політика є конкурентною перевагою і впливає на рівень доходів компанії.Розрізняють такі типи цінових політик МНК:

1.Політика стандартної ціни (геоцентрічний підхід) – нафта, газ, сировина та ін.

2.Дворівнева цінова політика – на внутрішньому ринку одна ціна, а на міжнародних інша.

3. Ринкова цінова політика – диференціація ціни для кожного конкретного ринку.

При обранні стратегії цінової політики можуть бути такі ризики: демпінг; заподіяння шкоди торговельній марці; сірий (тіньовий) ринок; незадоволення споживачів.

Просування. Просування (promotion) товару – будь-яка форма повідомлень, що використовується компанією для інформації, переконання, нагадування про свої товари і послуги своїх потенційних покупців.

Способи просування товарів:

1) реклама;

2) особисті продажі;

3) стимулювання збуту;

4) паблік рілейшнз.

Фактори, які враховуються при розробці реклами:

· повідомлення, що компанія хоче донести;

· засоби інформації;

· ступінь глобалізації рекламних зусиль.

Особисті продажі –це реалізація товарів та послуг на основі персональних контактів.

Переваги:
• місцеві торгові представники розуміють культуру, норми та звичаї своєї країни;
•особисті продажі сприяють встановленню тісного контакту з покупцями;
• особисті контакти сприяють збору цінної інформації, на основі якої можна розробляти нові товари або вдосконалювати існуючі.

Стимулювання збуту включає в себе такі спеціалізовані маркетингові

дії, як поширення купонів, акції, роздача зразків продукції, участь у спеціалізованих виставках.

Паблік рілейшнз (зв'язки з громадськістю) містять у собі дії щодо поліпшення репутації та іміджу іноземної компанії в очах широкої громадськості.

Дистрибуція. Дистрибуція (distribution) – це процес переміщення товарів і послуг від компанії-виробника до споживачів.

Завдання дистрибуції:
1) фізична транспортування товарів і послуг від виробника до різних ринків;
2) вибір каналів розподілу товарів на обраних ринках.

Таблиця 6.3

Переваги та недоліки різних видів транспортування

Засіб транспортування Переваги Недоліки Приклади товарів
Залізничий транспорт Безпека Надійність Дешевизна Тільки в межах шляхів сполучень Тривалість Автомобілі Зерно
Повітряний транспорт Безпека Надійність Дороговизна Обмежена вага Ювелірні вироби, ліки
Вантажний автомобільний транспорт Універсаль-ність Дешевизна Малі розміри вантажів Споживчі товари
Водний транспорт Дешевизна Підходить для габаритних вантажів Тривалість Непрямий характер доставки Автомобілі Меблі Зерно
Електронні засоби Швидкість Неприйнятні для багатьох товарів Інформація

Рис. 6.2. Види каналів розподілу

6.2.Міжнародний операційний менеджмент

Міжнародний операційний менеджмент (international operation management) представляє собою сукупність дій, здійснюваних міжнародною компанією для перетворення вхідних ресурсів в готові товари та послуги.

Рис. 6.3.Структура процесу міжнародного операційного менеджменту

Цілі операційної стратегії:

· задоволення потреб споживачів;

· запровадження інновацій, що забезпечують високу швидкість і гнучкість;

· досягнення більш високої якості та ефективності.

Стратегія операційного менеджменту повинна відповідати загальній бізнес-стратегіі компанії (табл.6.4).

Таблиця 6.4

Вплив бізнес-стратегії на операційний менеджмент

Бізнес-стратегія Функції операційного менеджменту
Стратегія диференціації     Забезпечення виробництва товарів і послуг, що відрізняються від товарів або послуг конкурентів (якість, цінність, статус, дизайн та ін. Розміщення виробничих потужностей в країнах, що мають висококваліфіковану робочу силу та ін.
Стратегія лідерства за витратами   Забезпечення зниження витрат на випуск товарів і надання послуг до абсолютного мінімуму. Розміщення виробничих потужностей в країнах з дешевою робочою силою. Доставка продукції на дешевих видах транспорту.
Стратегія фокусування Забезпечення виробництва вузького асортименту товарів, призначених для окремих ринків або груп споживачів.

Виробничий менеджмент (production management) - рішення, процеси й аспекти операційного менеджменту, які пов'язані зі створенням матеріальних товарів.

Завдання міжнародного виробничого менеджменту:
• придбання ресурсів, необхідних для виробництва товарів;
• розташування міжнародних підприємств;
• міжнародна логістика та управління матеріалами.

Стратегічні завдання процесу придбання ресурсів:
• управління ланцюжком постачань;
• визначення ступеня вертикальної інтеграції;
• вибір рішення «виробляти або купувати».

Управління ланцюжком постачань (supply chain management), або сорсинг (постачання) являє собою управління сукупністю процесів, що охоплюють всі стадії трансформації ресурсів на вході у виробництво і закінчуючи доставкою готової продукції споживачам.

Етапи управління ланцюжком поставок:
• визначення оптимального ступеня вертикальної інтеграції ланцюжка

поставок;
• вибір способу придбання ресурсів.

Придбання ресурсів, необхідних для виробництва товарів, в компанії може здійснюватися різними шляхами, які показані на рисунку 6.4.

Рис.6.4. Варіанти рішень про виробництво або закупівлю ресурсів

 

На рішення компанії «виробляти чи купувати» впливають ряд факторів:

• розмір, масштаб діяльності, природа продукту, технологічний досвід;
• конкурентна перевага і стратегічна уразливість;
• ступінь контролю за якістю, графіками поставок та витратами;
• ризики;
• необхідність інвестиції;
• гнучкість.

Таблиця 6.5

Фактори, що впливають на рішення про розміщення міжнародних підприємств

Фактори Характеристика
Характеристика країни Наявність ресурсів, вартість ресурсів, стан інфраструктури, маркетинговий ефект країни походження.
Характеристика продукту Співвідношення ціни до маси товару, технологія виробництва, зворотній зв'язок з покупцями.
Державна політика   Стабільність політичного процесу, національна торговельна політика, стимули для економічного розвитку, наявність зовнішньоторговельних зон.
Організаційні питання Стратегія бізнесу, організаційна структура, управління запасами.

Міжнародна логістика (international logistics) – управління потоками матеріалів:

1)від постачальників до фірми;

2)усередині структурних підрозділів самої фірми;

3)потоком готової продукції, послуг і товарів від фірми до покупців (дистриб’юція).

Особливості управління матеріалами міжнародних компаній:
• відстань поставок;
• способи транспортування, умови доставки, упаковка;
• правове регулювання.

6.3.Міжнародний фінансовий менеджмент

У будь-якій організації керівникам усіх рівнів доводиться приймати фінансові рішення. Більше того, переважна більшість усіх рішень, що приймаються в організації, вимагає фінансових розрахунків. Тобто, більшість менеджерів у тій чи іншій мірі керують фінансами.

Міжнародний фінансовий менеджмент це система фінансового управління, що проводиться в умовах діяльності компанії на міжнародних ринках, та спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей у міжнародному масштабі.

Мета міжнародного фінансового менеджменту – досягнення компромісу між цілями підприємства та фінансовими можливостями їх реалізації.

Загальні завдання фінансового менеджменту:
1) фінансовий аналіз та система прийняття рішень;
2) планування використання коротко- та довготермінових фінансових ресурсів;
3) аналіз можливого ризику;
4) контроль і звіт про виконання рішення.

 

Визнаачють такі чотири основних фінансових аспектів міжнародної торгівлі:

1.Вибір валюти. Вибір валюти, в якій буде здійснюватися угода між продавцем і покупцем, є проблемою виключно міжнародної торгівлі. Експортери та імпортери товарів і послуг, як правило, мають різні інтереси. Експортери вважають за краще отримати оплату в рідній валюті, імпортери воліють розплачуватися своєю валютою. Іноді експортер та імпортер домовляються оплачувати угоду в третій валюті. Якщо експортери й імпортери відносяться до країн із слабкими або нестабільними валютами, вони вирішують оплатити операцію вбільш стабільних грошових одиницях.

2. Перевірка платоспроможності покупця. Якщо угода уклається вперше, або партнер маловідомий, доцільно витратити час та кошти для перевірки надійності партнера.

3.Організація фінансування угоди

4. Вибір способу платежу та форми розрахунків. Існують такі форми платежу:

• Авансовий платіж.
• Відкритий рахунок.
• Документарне інкасо.
• Акредитиви.
• Кредитні картки.
• Зустрічна торгівля.

Авансовий платіж (payment in advance) - платіж, здійснений в оплату послуг, засобів або матеріалів до їх отримання або використання.

Відкритий рахунок (open account) - спосіб платежу, при якому експортер відправляє, а імпортер отримує товар до здійснення платежу. Після цього експортер виставляє імпортеру рахунок з зазначенням суми, форм і термінів оплати.

Документарне інкасо (documentary collection) - спосіб фінансового забезпечення зовнішньоторговельних операцій.Комерційні банки виступають в ролі агентів, що сприяють процесу платежу. Експортер складає документ (вексель / draft або тратта / bill of exchange), згідно з яким покупець зобов'язується виконати платіж до певного терміну. Після відправлення товару експортер передає тратту і відповідну товаросупровідну документацію (пакувальна відомість і транспортна накладна, або коносамент) своєму банку. Банк експортера передає документи банку імпортера, який негайно передає їх покупцю і стягує з нього належну експортерові суму. Приклад використання документарного інкасо показаний на рис.6.5.

Акредитив (letter of credit) - грошове зобов'язання банку, що видається за дорученням імпортера на користь експортера, на основі якого при виконанні умов і наявності документів, зазначених у ньому, банк проводить платіж. Через наявність поручительства банку акредитив є менш ризикованим способом платежу, ніж документарне інкасо. Банк, що видав акредитив, виробляє оплату лише у разі повного виконання умов акредитива. Факт оплати не залежить від виконання умов договору купівлі-продажу.

 

Рис.6.5.Процес платежу способом документарного інкасо

 

Кредитні карти використовуються для оплати дрібних міжнародних транзакцій. Компанії-емітенти кредитних карт беруть на себе витрати по отриманню грошових коштів від покупців і ризики неплатежів. При цьому вони не надають допомоги експортерам або імпортерам в оформленні документів, пов'язаних з міжнародною торгівлею.

Зустрічна торгівля (countertade) – товарообмінні операції, умови яких передбачають зустрічні зобов'язання продавців купити у покупця товари на частину або повну вартість товарів, що продаються. Види зустрічної торгівлі включають:

Бартер (barter) - одночасний обмін товарами.

Зустрічна купівля (counter purchase) або паралельний бартер – обмін товарами, при якому одна фірма продає свої товари іншій фірмі в один час, а оплату отримує у формі продукції іншої фірми в більш пізній час.

Зворотний викуп (buy-back) – продаж засобів виробництва в обмін на виготовлену з їхньою допомогою готову продукцію.

Офсетні угоди (offset purchases) – продаж окремих компонентів експортованого товару, які виробляються в країнах-імпортерах.

 

Види валютних ризиків: транзакційний, трансляційний, економічний.

Транзакційний ризик (transaction exposure) – вплив обмінного курсу валюти на фінансові результати міжнародної операції компаній, що відбуваються після прийняття зобов'язань по здійсненню операцій.Під впливом трансакційного ризику можуть бути різні види ділових операцій: купівля товарів, послуг і активів; продаж товарів, послуг і активів; надання кредиту; запозичення коштів.

Стратегії управління транзакційними ризиками:
• прийняття валютного ризику («голий» варіант);
• форвардна купівля валюти;
• купівля валютного ф'ючерсу;
• купівля валютного опціону;
• придбання компенсуючого активу.

Трансляційний ризик (translation exposure) – це вплив змін валютних курсів валют на консолідований фінансовий звіт компанії в цілому, в результаті чого відбувається зміна цінності іноземних дочірніх компаній. Трансляційний ризик виникає внаслідок необхідності консолідувати фінансову звітність в єдиній валюті.

Економічний ризик – вплив несподіваних змін обмінного курсу валюти на цінність компанії. Загроза економічного ризику зачіпає всі сфери діяльності компанії, включаючи глобальне виробництво, маркетинг, фінансове планування, довгострокові інвестиції. Найважливішим елементом управління економічним ризиком є ​ ​ аналіз ймовірних змін обмінних курсів та інших факторів економічного середовища ведення бізнесу.

Контрольні питання

1. Що собою представляє міжнародний маркетинг?

2. Як забезпечити відповідність бізнес-стратегій і стратегій маркетингу?

3. Що собою представляє маркетинг-мікс?

4. Які підходи до рішення питань стандартизації й адаптації маркетинг-міксу Ви знаєте?

5. Які фактори впливають на прийняття рішень про стандартизацію й адаптацію маркетинг-міксу?

6. Які фактори впливають на продуктову політику, на формування цінової політики?

7. У чому полягає сутність політики стандартної ціни?

8. У чому полягає сутність дворівневої цінової політики, ринкової цінової політики?

9. У чому полягають переваги ринкового ціноутворення?

10. З якими проблемами можуть зштовхнутися компанії, що керуються ринковою ціновою політикою?

11. Які способи просування товарів може використовувати міжнародна компанія?

12. У чому полягають сутність і задачі дистрибуції товарів?

ТЕМА 7. ЕТИКА І СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

7.1. Сутність етики та соціальної відповідальності

7.2.Управління етикою у зарубіжних країнах

7.3.Правове регулювання етики та соціальної відповідальності у міжнародному бізнесі

7.1.Сутність етики та соціальної відповідальності

Етика - це сукупність особистих переконань індивіда щодо коректності його власних рішень, дій чи поведінки.

Етична поведінка (ethical behavior) - це поведінка, яка узгоджується із загальноприйнятими соціальними нормами.

Неетична поведінка (unethical behavior) - це поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим соціальним нормам.

Фактори, що впливають на етику поведінки: виховання; релігія; цінності; національна культура і звичаї.

Етичні аспекти поведінки в кросскультурному
та міжнародному контексті

Ставлення компанії до працівників (найом і звільнення працівників, оплата праці та забезпечення умов роботи, а також конфіденційність приватного життя працівника та повага до нього).

Ставлення працівників до компанії (конфлікт інтересів, секретність, конфіденційність, чесність працівника).

Ставлення працівників і компанії до інших суб'єктів економічної діяльності ( замовникам, конкурентам, акціонерам, постачальникам, дилерам і профспілкам).

Етика міжнародних ділових зустрічей

1. Домовленість про ділову зустріч

2. Предмет ділової зустрічі.

3. Місце проведення.

4. Часові межі.

5. Кількість учасників.

6. Матеріали для обговорення та підсумкові документи зустрічі.

7. Підготовка приміщень.

8. Зустріч делегації.

9. Привітання.

10. Розміщення учасників зустрічі.

11. Офіційна мова.

Елементи міжнародного бізнес-етикету

1) правила привітання;






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.