Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ПЕРЕДМОВА. К - 56 Міжнародний менеджмент: опорний конспект лекцій для студентів усіх форм навчання






ББК 65.291-21

 

К - 56 Міжнародний менеджмент: опорний конспект лекцій для студентів усіх форм навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» за галуззю знань 0305 – Економіка та підприємництво – Дніпропетровськ, – Дніпропетровська державна фінансова академія, 2015. – 79 с.

 

Опорний конспект лекцій призначений надати допомогу студентам організувати роботу із самостійного вивчення дисципліни «Міжнародний менеджмент» з метою засвоєння теоретичного матеріалу та набуття навичок застосування системного підходу до управління організаціями, що функціонують у міжнародному діловому середовищі.

Опорний конспект лекцій містить ілюстративно-наочні матеріали, що сприяють вивченню та засвоєнню змісту предмета, надає знання про специфіку міжнародного менеджменту.

 

Автор-укладач: Н.В. Ковальчук кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту та маркетингу Дніпропетровської державної фінансової академії
     
Рецензенти: І.З. Шукіс кандидат технічних наук, доцент кафедри менеджменту та маркетингу Дніпропетровської державної фінансової академії
  К.О.Сорока кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту та маркетингу Дніпропетровської державної фінансової академії
Відповідальний за випуск: К.В.Комарова завідувач кафедри менеджменту та маркетингу Дніпропетровської державної фінансової академії

 

Розглянуто та схвалено

науково-методичною комісією

економічного факультету

Протокол № 5 від 15.06. 2015 р.

 

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри менеджменту та маркетингу

Протокол № 12 від 15.06. 2015 р.


Зміст

Передмова ………………………………………………………………….  
Тема 1. Суть і характерні риси міжнародного менеджменту………..….  
Тема 2. Середовище міжнародного менеджменту……………….….….  
Тема 3. Аналіз зарубіжних ринків і стратегій проникнення.…… ………  
Тема 4. Міжнародний стратегічний менеджмент. ………..……………….  
Тема 5. Міжнародні організаційні структури і контроль.……………….  
Тема 6. Функції управління у міжнародному бізнесі …………………..…  
Тема 7. Етика і соціальна відповідальність міжнародних організацій……………………………………………………………………  
Література…………………………………………………………………….  

 


ПЕРЕДМОВА

Радикальні зміни, які відбуваються в українській економіці, потребують від вищої школи забезпечити підготовку кваліфікованих менеджерів, які могли б працювати в організаціях національної економіки, що залучені у міжнародні економічні зв'язки. Більше того, навіть менеджери організацій, які орієнтовані на внутрішній ринок, все частіше стикаються з різноманітними аспектами міжнародного менеджменту, оскільки, по-перше, у всякому випадку конкурують з іноземними виробниками на своєму ринку, і, по-друге, мають можливість вступати в кооперацію з фірмами різних країн, що являється необхідною умовою підтримки конкурентоспроможності.

Міжнародний менеджмент необхідно вивчати з таких причин: всі організації, в яких студенти будуть працювати в майбутньому, так чи інакше залучені у процес глобалізації економіки; відсутність знань та навичок у сфері міжнародного бізнесу може стати серйозною перешкодою на шляху кар'ерного зросту; сучасний спеціаліст повинен бути в курсі останніх досягнень у сфері технологій управління. Менеджери все частіше будуть підтримувати контакти з колегами, споживачами, постачальниками і конкуруючими фірмами з країн з різною культурною спадщиною.

Опорний конспект лекцій з дисципліни «Міжнародний менеджмент» підготовлений з метою надати допомогу студентам у вивченні теоретичного матеріалу, набутті та розвитку навичок управління сучасними організаціями, що функціонують у міжнародному діловому середовищі.

Опорний конспект лекцій підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Міжнародний менеджмент»для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» за галуззю знань 0305 - Економіка та підприємництво.

Програмою навчальної дисципліни передбачається вивчення семи тем, які розглядають особливості економічного розвитку і ділові можливості в різних країнах, відмінності міжнародного менеджменту від національного менеджменту, стратегічні аспекти ведення міжнародного бізнесу, класифікація міжнародних корпоративних стратегій, процес формування стратегій міжнародної компанії, фактори, які визначають способи проникнення на міжнародні ринки, управління у міжнародних організаціях (маркетинг, управління операціями (виробничий менеджмент), фінансовий менеджмент, фінансовий і управлінський облік, управління людськими ресурсами).

Лаконічність і доступність наведеного матеріалу дозволить без будь-яких зусиль усвідомити проблемний характер окремих положень. Матеріал, викладений у посібнику, дозволить активізувати пізнавальну діяльність при вивченні дисципліни, вивільнити час для практичної підготовки.

Конспект лекцій призначений для студентів, аспірантів, викладачів економічних дисциплін вищих навчальних закладів, а також всіх, кого цікавлять проблеми та особливості міжнородного менеджменту.


ТЕМА 1. СУТЬ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Загальна характеристика міжнародного бізнесу

1.2. Глобалізація як фактор активізації міжнародного бізнесу

1.3. Загальна характеристика міжнародного менеджменту

 

1.1. Загальна характеристика міжнародного бізнесу

Бізнес – це підприємницька діяльність, метою якої є створення і одержання прибутку. Бізнес, як категорія ринкової економіки, являє собою систему зв’язків між економічними суб’єктами (підприємствами, компаніями, банками і т.п.) у процесі виробництва, розподілу, обміну товарами, послугами, капіталом. На певному етапі розвитку ринкової економіки бізнес починає виходити за національні межі. Таким чином формується міжнародний бізнес.

Міжнародний бізнес – це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб’єкта (компанії, підприємства, банку і т.п.) у двох і більше країнах.

Основні причини виходу бізнесу на міжнародний рівень:

1) прагнення до отримання додаткового прибутку;

2) загострення конкуренции в країні;

3) вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

4) доступ до нових ринків робочої сили;

5) засвоєння нових ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу:

1) отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків;

2) підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із:

· ресурсних особливостей міжнародних ринків;

· місткості зарубіжних ринків;

· правових особливостей зарубіжних країн;

· специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.

3) внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності,

орієнтований лише на економічну ефективність;

4) визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній;

5) міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі зразки світової практики;

6) принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній;

7) на відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах;

8) інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу.

Міжнародний бізнес у процесі свойого розвитку змінювався відповідно до змін у суспільстві. Американський дослідник Р. Робінсон поділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за 5 останніх віків на 5 ер:

1. Комерційна ера (1500 - 1850 рр.)

Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою 19 ст. Пошук величезних особистих вигод, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов’язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей самий перший міжнародний бізнес все нові і нові покоління підприємців.

2. Ера експансії (1850-1914 рр.)

Здійснюється остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн, а пізніше США. Перехід від вивозу екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як більш вигідних і економічно перспективних сфер зарубіжного бізнесу. Це епоха безперервних торговельних війн між країнами.

3. Ера концесій (1914-1945 рр.)

Якісно змінилась роль найбільших компаній, які оперували на колоніальних ринках. Компанії-концесіонери перетворюються в автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто і для всіх жителів районів, що належать до концесій.

4. Ера національних держав (1945-1970 рр.)

Два головних напрямки розвитку міжнародного бізнесу:

по-перше, визволення колоніальних країн та їх бурхливий розвиток.

по-друге домінуюче положення США у післявоєнний період вперше практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до якісно нового ступеня розвитку міжнародного бізнесу фірми, коли весь світ стає, по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. У 60-70 роки їх догнали і перегнали європейські та японські суперники.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. ХХ ст.)

Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні і політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

У зв’язку з необхідністю здійснювати діяльність в середовищах різних країн міжнародний бізнес суттєво відрізняється від комерційної діяльності в межах однієї країни.

Відмінності міжнародного бізнесу від комерційної діяльності в межах однієї країни:

· використання різних валют, що приводить до необхідності їх конвертації однією з сторін;

· охоплює більш широкий територіальний простір, який відрізняється наявністю природних ресурсів, кліматичних, годинних та інших факторів;

· у світових господарських зв’язках приймає участь велика кількість господарських суб’єктів, які функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах, а також суб’єктів, які мають свої уявлення про цінності;

· в роли суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності виступають не тільки підприємства, але і держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, стратегією у сфері зовнішньоекономічної діяльності, сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

· у міжнародній сфері активно використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторговельні та інші відносини господарських суб’єктів.

1.2.Глобалізація як фактор активізації міжнародного бізнесу

Глобалізація є певним етапом розвитку людської цивілізації, коли національні економіки вже не можуть нормально розвиватися в межах однієї держави, а міжнародні економічні зв’язки призвели до утворення транснаціональних корпорацій і глобальних (світових) ринків. Іншими словами, глобалізація являє собою комплексне геополітичне, геоекономічне і геокультурне явище, яке здійснює потужний вплив на всі сторони життєдіяльності суспільств.

Глобалізація – процес перетворення світової економіки в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили і знань, поступальний розвиток інтернаціоналізації.

Глобалізацією ринків називають процес об’єднання історично відокремлених і відмінних між собою ринків в один великий ринковий простір. Смаки споживачів різних країн починають змінюватися у напрямку певної глобальної норми, таким чином сприяють утворенню глобального ринку. Напої Coca-Cola, джинси Levi’s, гамбургери Mcdonald’s підтверджують цю тенденцію.

Більшість глобальних ринків не є ринками споживчих товарів. У цій сфері національні смаки часто виявляються різними і гальмують процес глобалізації. В основному глобальними є ринки промислового призначення і товарів для задоволення універсальних потреб в усьому світі. Це ринки алюмінію, нафти, пшениці та інші, а також ринки товарів промислового призначення таких як мікропроцесори, мікросхеми, ринки фінансових активів. В глобальному масштабі одні і тіж фірми є конкурентами на ринках різних країн: «Coca-Cola» і «Pepsi», «Ford» і «Toyota» та ін.. Як тільки одна фірма виходить на ринок країни, інші поспішають туди ж.

Глобалізацією виробництва називають тенденцію до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якісних факторах виробництва (таких, як робоча сила, енергетичні ресурси, земля та капітал). Діючи в такий спосіб, компанії сподіваються скоротити свої загальні витрати і покращити якість чи функціональність продукції. Наприклад, «Boeing-777» складається з 132 500 основних візлів і деталей, що виробляються 545 фірмами- постачальниками. Всі постачальники є найкращими в своїй галузі. Часто набагато менші фірми діють так само.

Причини глобалізації:

· стратегічні потреби компаній (використання ключевої компетенції компаній, придбання ресурсів за більш низькою ціною, пошук нових ринків збуту, прагнення підвищити еффективність конкурентної боротьби);

· зміна середовища міжнародного бізнесу (політичного і технологічного).

Рушійні сили глобалізації:

1) усунення бар’єрів, що заважають вільному переміщенню товарів, послуг та капіталу;

2) технологічні зміни, особливо у сфері комунікацій, опрацювання інформації, транспорті.

Стримуючі чинники глобалізації:

1) відмінності соціально-економічних систем;

2) втручання держав і політика протекціонізму;

3) валютні обмеження, коливання валютних курсів;

4) традиційні конфлікти;

5) ідеологічні невідповідності;

6) релігійні обмеження.

Позитивні сторони глобалізації:

1) економія на масштабах виробництва;

2) поглиблення міжнародного поділу праці;

3) більш ефективний розподіл світових засобів;

4) мобілізація більш значних фінансових ресурсів;

5) підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і поширення передової технології;

6) розширення життєвих перспектив населення;

7) кінцевим результатом глобалізації повинно стати загальне підвищення добробуту у світі.

Негативні сторони глобалізації:

1) Нерівномірний розподіл переваг:

a) серед країн - основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди, що породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівні;

б) у галузевому розтині - ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, гублячи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринків. Як результат, відбуваються хворобливі трансформації в традиційній господарській структурі, що потребують великих соціальних витрат.

2) Потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність національних економік на світовому рівні.

3) Деіндустріалізація економіки - глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг.

4) Переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці.

5) Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих робітників, ріст безробіття серед останніх.

1.3.Загальна характеристика міжнародного менеджменту

Категорія міжнародний менеджмент може трактуватися в декількох значеннях: як наукова дисципліна і як практика управління. У першому значенні міжнародний менеджмент визначається як теорія раціонального керівництва підприємствами в умовах колективної діяльності за кордоном у всіх формах зовнішньоекономічних зв'язків. У другому значенні міжнародний менеджмент визначається як процес планування, організації, управління, контролю в організаціях, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Міжнародний менеджмент – особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах.

Відмінності міжнародного менеджменту від менеджменту національної компанії:

1) всі країни є різними;

2) спектр проблем, з якими доводиться мати справу менеджерам міжнародного бізнесу, набагато ширший, а самі проблеми набагато складніші від тих, які вирішує менеджер місцевого бізнесу;

3) менеджерам міжнародного підприємства доводиться працювати в умовах обмежень, спричинених втручанням урядів у систему міжнародної торгівлі та іноземних інвестицій;

4) міжнародні трансакції передбачають конвертацію грошей у різні валюти.

Задачі менеджерів міжнародних компаній:

· забезпечення високої конкурентоспроможності компанії в міжнародному масштабі;

· глибоке розуміння світових ринків і взаємозв’язків між ними;

· вміння правильно оцінити можливості для ведення бізнесу, що існують на світових ринках;

· вміння правильно оцінити привабливість світових ринків за рівнем доходів на душу населення.

Функції міжнародного менеджера практично тіж що і у менеджера національної компанії, але їх виконання обумовлено впливом різних середовищ країн перебування.

Функції міжнародного менеджера: планування, організація, мотивація, контроль міжнародних компаній умовах різних середовищ бізнесу.

Контрольні питання

1. Які причини виходу бізнесу на міжнародний рівень?

2. Чим відрізняються основні функції міжнародного менеджменту від національного?

3. Які особливі ділові якості повинні бути у сучасного міжнародного менеджера?

4. Як співвідносяться національний і міжнародний менеджмент?

5. Чим відрізняється український менеджмент від американського та японського?

6. У чому полягає сутність і причини глобалізації?

7. Яким чином можна оцінювати привабливість світових ринків?

8. В чому полягає суть глобалізації ринків і глобалізації виробництва?

9. Як впливають світові ринки і центри ділової активності на розвиток міжнародного бізнесу?

10. Що собою представляє міжнародний менеджмент?

11. В чому полягають основні відмінності менеджменту національної та міжнародної компанії?

12. Чим відрізняються функції національної та міжнародної компанії?

13. В чому полягають завдання міжнародних менеджерів?

 

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1.Загальна характеристика міжнародного ділового середовища

2.2. Національна культура як елемент міжнародного ділового середовища

2.3.Формування українського ділового середовища для міжнародного бізнесу

 

2.1.Загальна характеристика міжнародного ділового середовища

Середовище, у якому функціонує фірма, що здійснює міжнародні операції, відчуває великий вплив і з боку цієї фірми і сама справляє на неї величезний вплив. Міжнародний бізнес об’єднує організації, що діють практично в будь-якому ціннісному й інституціональному середовищі. Кожна з країн, де ведуть свої операції ТНК, характеризується певними правовими, політичними й економічними структурами, рівнем розвитку і культурних умов. Якщо фірма хоче домогтися успіху, вона повинна старанно вивчати можливі шляхи взаємодії політики корпорації з політикою національних держав і враховувати особливості і рівень розвитку країни партнера. У зв'язку з цим комплексний аналіз і оцінка середовища розвитку міжнародного бізнесу фірми є найважливішим моментом підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень міжнародного менеджменту.

Міжнародне ділове середовище – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають певних витрат. Якщо витрати на пристосування до середовища даної країни є надто високими і перевищують певний рівень, міжнародна корпорація не започатковує в цій країні свій бізнес.

Важливо підкреслити, що особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічних та галузевих аспектів.

Географічний аспект включає три елементи:

1) середовище материнської країни (країни походження корпорації);

2) середовище приймаючих країн (країн-господарів);

3) нейтральне середовище (нейтральні води і повітряні простори, території міжнародних організацій та ін).

Галузевий аспект може бути представлений відомою формулою PEST

(p olitic, e conomic, s ocial, t echnological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті.

Розглянемо кожен елемент галузевого аспекту міжнародного середовища.

Політичне середовище

Складові частини політичного середовища:
1)політична система;
2)ідеологія.

 

Політична стабільність характеризуюється рівнем політичного ризику, можливістю конфіскації та експропріації, валютними ризиками, тероризмом.

Структура аналізу політичного середовища

1)політичний режим у країні і його відносини з Україною;

2)міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму;

3)участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках;

4) політичні лідери, партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою;

5)основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні;

6)основні політичні суперники, що борються за владу в країні;
7)зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери);

8)найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною;

9)роль і вплив регіональної влади;

10)політична обстановка в регіонах проникнення фірми;

11)загальна оцінка політичної стабільності в країні.

Види політичних ризиків:

1) ризик втрати власності (конфіскація або експропріація);

2) операційний ризик (загроза поточної діяльності та / або безпеки працівників компанії через зміни в законодавстві країни перебування, в нормах з охорони навколишнього середовища, в податковому кодексі, а також з причини тероризму, збройних повстань і т.д.);

3 ) трансфертний ризик (обмеження здатності компанії переказувати грошові кошти в країну і за її межі).

 

Правове середовище. Структура аналізу правового середовища

1)правове регулювання міжнародних економічних відносин на національному рівні;

2)ефективність державного управління в країні;

3)загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права;

4)регулювання в'їзду/виїзду приватних осіб;

5)захищеність власності і прав особистості;

6)правові питання оподатковування фірм і приватних осіб;

7)загальна оцінка стабільності правової системи країни.

Закони, які орієнтовані на внутрішній ринок

управління персоналом – закони про найм робочої сили, про оплату праці, про трудові відносини;

фінансування операцій – закони про цінні папери, про банківську діяльність, про систему кредитування;

маркетинг продукції – закони про рекламу, про систему розподілу продукції, про захист прав споживачів;

розробка і використання технології – патентний закон, закони про авторське право, про торгову марку.

Закони, що регулюють міжнародні ділові операції

Санкції (sanction) – обмеження, що вводяться урядом країни на торгівлю з іноземними державами.

Ембарго (embargo) – повна заборона на імпорт товарів в ту чи іншу країну або експорт товарів з неї.

Екстериторіальність (extraterritoriality) – застосування законів країни для регулювання ділових операцій, які здійснюються за її межами.

Закони, спрямовані проти іноземних компаній

Націоналізація (nationalization) – передача власності приватної компанії уряду країни перебування. Націоналізація може здійснюватися у формах експропріації або конфіскації.

Експропріація (expropriation) – примусова передача власності приватної компанії (з компенсацією) уряду країни перебування.

Конфіскація (confiscation) – примусова передача власності приватної компанії (без компенсації або з незначною компенсацією) уряду країни перебування.

Приватизація (privatization) – продаж державної власності приватним інвесторам.

Обмеження на частку іноземної власності – обмеження частки іноземної власності в національних компаніях.

Арбітраж (arbitration) – процес вирішення спорів, під час якого обидві сторони конфлікту домовляються про передачу своїх справ третій особі або органу, рішення якого вони визнають.

 

Економічне середовище

Структура аналізу економічного середовища

1) ВВП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньо-торговельний оборот, імпорт товарів і послуг;

2)структура населення, суспільства;

3)ресурси;

4)транспортні комунікацій та можливостей зв'язку;

5)рівні і форми оплати праці;

6)валютне регулювання;

7)торгові і експортно - імпортні обмеження;

8)розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності;

9)основні економічні проблеми у країні (інфляція, безробіття та ін.).

 

Соціально-культурне середовище

Соціально-культурне середовище – це характерні для кожної країни фізичні, демографічні і поведінські норми, що впливають на методи ведення справ.

Технологічне середовище

Структура аналізу технологічного середовища

1. Наявність ресурсів та їх доступність (нафта, золото, алмази, родючі землі, кваліфікована робоча сила та ін.).

2.Здатність здійснювати інвестиції в інфраструктуру та людський капітал.

3. Готовність здійснювати передачу технологій.

4. Ступінь захисту прав на інтелектуальну власність (патенти, авторські права, торгові марки, фірмові назви та ін.).

2.2.Національна культура як елемент міжнародного ділового середовища

Характеристики національної культури

· Культура визначає стиль поведінки, який формується в результаті навчання і передається від одного члена суспільства до другого, від покоління до покоління.

· Взаимоповязаність елементів культури.

· Культура змінюється під впливом зовнішніх факторів (тобто є адаптивною).

Всі члени суспільства поділяють культурні цінності цього суспільства.

Основні елементи національної культури: соціальна структура, мова, способи комунікації, релігія, а також цінності й установки.

Аналіз соціально-культурного середовища включає:

1) відношення до навколишнього середовища;

2) відношенні до колективу та особистості;

3) ставлення до часу;

4) ставлення до результатів та ін.

Методи опису культурних відмінностей:

1)контекстуальний підхід Холла;

2)принцип культурних груп;

3)фактори національної культури Хофстеде.

Розглянемо кожен з наведених методів.

1) Контекстуальний підхід Холла

Відповідно до контекстуального підходу Едварда и Мілдреда Холл (Edward and Mildred Hall), велике значення для ідентифікації культурних особливостей країни має контекст, в якому відбувається та чи інша подія (коммунікативний процес, стиль ділової поведінки, процес прийняття рішень та ін.). Вчені виділили країни з низькоконтекстуальною і висококонтекстуальною культурою:

· Низькоконтекстуальна культура (low-context culture) – культура, в якій інформація передається між людьми у відкритій формі.

Висококонтекстуальна культура (high-context culture) – культура, в якій контекст коммунікативного акту відіграє не менш важливу роль, ніж слова, що озвучують.

Низько-контекстуальна культура
Високо- контекстуальна культура
 

Рис.2.1.Країни с висококонтекстуальною і низькоконтекстуальною культурою






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.