Поняття стресу (нервове виснаження)

Одним з найпоширеніших у наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної й тривалої психологічної напруги, що виникає в людини, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний хід його поводження. Стреси, особливо якщо вони часті й тривалі, впливають не тільки на психологічний стан, але й на фізичне здоров'я людини. Вони являють собою головні «факторів ризику» при прояві й загостренні таких завоювань, як серцево-судинні й захворювання шлунково-кишкового тракту.

Дайте визначення

СТРЕС (з англ. stress – тиск, натиск, напруга) – __________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Поняття стресу ввів у 1936 р. ______________________, який визначає стрес як «____________________________________________________________________________________________________________________________________________________».

Поняття «стрес» охоплює велику різноманітність психічно вкрай напружених станів, викликаних різними екстремальними впливами (стресорами).

СТРЕСОР – це чинник, будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стан стресу.

Проте стрес – не тільки зло, не тільки біда, але й велике благо, тому що без дії стресорів людина приречена на сіре животіння. Незначний стрес може викликати прилив сил, активізацію діяльності, кмітливості тощо. Стрес може не тільки знизити, але й підвищити стійкість організму до шкідливих чинників, які спричиняють захворювання, і в цьому випадку він називається ЕУСТРЕСОМ (позитивним стресом). Стрес, який шкодить організму (горе, нещастя, нездужання, нестаток) називають ДИСТРЕСОМ.

Виділяють негативні та позитивні види стресів. Зазвичай стрес сприймається як негативне явище. Вважається, що його визиває будь-яка неприємність.

Насправді існує і позитивний стрес, який може бути спричинений приємними подіями.

Типи стресів:

- фізіологічний (надмірне фізіологічне навантаження, висока або низька ʈ ^о , фізичні травми, інфекції, больові відчуття, мігрень, язва, гіпертонія, серцеві болі);

- психологічний (загроза, небезпека, образа, інформаційне перевантаження, роздратованість, втрата апетиту, депресія).

Стреси біля 61% виникають через службові, сімейні, або фінансові проблеми; 22% психологічного характеру; 7% – через хворобу.

До поняття та стану стресу близько стоїть поняття афекту та фрустрації.

Дайте визначення

АФЕКТ – ___________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ФРУСТРАЦІЯ (з лат. frustratio – обман, розлад, руйнування планів, марне очікування) – _____________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Постійний стрес, який справляє негативну дію, може призвести до нервового виснаження. В охороні здоров’я нервове виснаження визначається як втрата інтересу і уваги до людей, з якими працює особа. Нервове виснаження – це синдром фізичного, розумового та душевного виснаження, що характеризується прогресивною втратою ідеалів і мети. Він розвивається внаслідок накопичення наслідків стресових ситуацій. Такий стан може виникнути в особи, яка дуже серйозно ставиться до своїх обов’язків, надто переймається різними проблемами. Нервове виснаження може вразити людей у всіх сферах життя, але особливо чутливі до нього люди, професії яких пов’язані з наданням медичної допомоги. Вони працюють в умовах, які потребують великого емоційного напруження і високого рівня відповідальності, щоденно стикаються з проблемами і болем інших людей.

Нервове виснаження характеризується трьома основними ознаками (симптомами). Перша: людина відчуває знесиленість, хронічне стомлення і загальну слабкість. Соматичні симптоми часто включають головний біль, м’язове напруження в плечах і шиї, біль у поперековій ділянці, погіршення апетиту, зниження маси тіла, безсоння. Людина зазнає відчуття втомленості протягом дня, а вночі не може заснути. Друга ознака: емоційне перенапруження, проявом якого є розвитком депресії і безпорадності. Сім’я і друзі стають ще одним тягарем, а не джерелом підтримання. В екстремальних випадках людина починає думати про самогубство. Третя ознака – психічне перенапруження. У людини з’являється негативне ставлення до себе, роботи та інших людей, а також до життя взагалі. Поява хоча б однієї із перелічених ознак є сигналом про небезпеку. Якщо ці ознаки виявляються на ранній стадії, людина може переглянути своє життя, оцінити свої пріоритети на роботі і вдома, реалізувати їй вийти з такої ситуації.

Можна виділити такі групи стресорів, типових для медичних працівників, і причини їх виникнення:

1. Спричинені умовами праці

2. Виникають через особисті причини: страх перед адміністрацією, дефіцит професійних знань, помилка у виборі професії, «згорання» на роботі, почуття високої відповідальності за результат роботи, сімейні протиріччя;

3. Провокуються адміністрацією: атестація, контроль за роботою зовні, конфлікти та критика з боку адміністрації;

4. Виникають в процесі спілкування з пацієнтами (клієнтами), їх рідними;

5. Виникають в процесі спілкування з колегами: одинокість через замкнутість або позицію «знехтуваного».

Унаслідок дії стресорів у медичних працівників можуть розвинутися стресові стани:

- Психічні: гнів, який виражається у словах і вчинках; зниження настрою, страх, тривога, сором, озлоблення проти пацієнтів, колег, адміністрацією, несприйняття.

- Морально-психічні: озлобленість, яка проявляється в поведінці та вчинках; образа, яка демонструється відповідною поведінкою; відчуття невизначеності щодо соціальної невлаштованості; втрата інтересу до роботи.

- Стресові стани на межі патології: нав’язливі ідеї розправитися з винуватцями стресу; нав’язливі ідеї про суїцид; нездужання; втрата сну, втомленість; нездатність чинити опір обставинам; злість, що супроводжується втратою витримки.

1. Фізіологічні механізми стресу. Психологічні ознаки стресу

Можна виділити три фізіологічних механізми (фази) стресу:

1) _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2) _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3) ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Психологічні ознаки, за якими можна визначити, що людина знаходиться в стані стресу:

- Емоційні ознаки, вони проявляються у неспокої, зниженому загальному тлі настрої, схильності до частих сльозам, млявості і апатії, підвищеної стомлюваності, у байдужості до оточуючих і близьким, своєї власної долі, підвищеній збудливості, заклопотаності, появі почуття безпорадності.

- Депресії. Зазвичай депресія дає про себе знати появою незвичайної гнівливості і агресивності, почутті паніки, постійної дратівливості і знервованості з незначущих приводів. У стресовій ситуації люди відчуває, що втрачають контроль над деякими аспектами свого життя. Симптоми погіршення фізичного стану організму та зміни поведінки можуть посилюватися у багато разів.

- Дезорганізованість. Стрес поглинає увагу і зводить до мінімуму здатність концентрувати свою увагу, з'являється відчуття втрати контролю над собою та ситуацією. Результатом цього можуть бути неохайність, неуважність або прийняття помилкових рішень.

- Оборонна позиція. Поява такого сигналу відображає неадекватна вимога людини до себе «бути сильним». Він не повинен бути слабким, піддаватися впливу стресу. Іноді така позиція – не більше ніж гра на публіку, а іноді – переконання, що призводить до заниженої самооцінки і самобічеванию. Багато людей намагаються не піддаватися насувається стресу. У найпростіших ситуаціях вони стають деспотичними, будь-яка незгода приймають як спробу принизити їх гідність і похитнути авторитет.

- Несамостійність. Деякі люди, опиняючись в стресовому стані, втрачають здатність до виконання своїх функцій. Починається процес деградації: вони хотіли б залишитися незмінними – впевненими в собі і дієздатними, тому бояться усвідомити поява цього сигналу, а ще більше побоюються, що їх несамостійність помітять оточуючі. Почуття провини тільки посилює стрес.

- Виникають труднощі з прийняттям рішення і виконанням задуманого. Стрес зазвичай означає втрату контролю, обмеження вибору. У таких умовах дуже важко прийняти рішення, навіть найпростіше, а головне – його виконати.

Таким чином, можна побачити, що стрес робить серйозний вплив на фізичне і психічне здоров'я людини.

1. Основні причини (фактори) стресу

Стрес визначається як адаптаційна реакція на зовнішню ситуацію, яка призводить до фізичних, психологічних та поведінкових змін у людей.

Причини стресів пов’язані з:

1) діяльністю організації

2) подіями особистого життя

Фактори, які викликають стрес (стресори), розрізнюють як:

а) фактори стресу поза організацією: стрес на роботі не можна обмежувати подіями та умовами, які мають місце безпосередньо на робочому місці. Будь-яка організація є відкритою соціальною системою, і на її працівників, відповідно, впливають зовнішні фактори, такі, наприклад, як зміни суспільства, економічні та фінансові умови, зміни в особистому житті (сімейні проблеми, смерть близької людини, народження дитини). Незадоволене фінансове положення змушує людей брати додаткову роботу, в результаті цього різко скорочується час на відпочинок. Серйозним фактором стресу працівника є сімейні кризи.

б) групові фактори стресу

1) відсутність групової згуртованості – відсутність можливості для працівника відчувати себе членом колективу, внаслідок специфіки робочого місця, через що, керівник не допускає або обмежує цю можливість, або тому, що інші члени групи не приймають його у свої ряди, що також може стати джерелом сильного стресу та зашкодити здоров’ю людини.

2) наявність внутріособистісних, міжособистісних, внутрішньогрупових конфліктів призводить до серйозних протиріч, несумісності окремих характеристик особистості працівника: його особистих цілей, потреб, цінностей, із соціально схваленими у цьому колективі, де він працює, постійно спілкується, взаємодіє, також є серйозними стресогеним фактором.

в) фактори стресу, пов’язані з організацією: список потенційних факторів, безпосередньо викликаючи стрес та стресові ситуації досить вагомий. У ньому можна знайти фізичні фактори, які перетворюють робоче місце на ворожнечу середу (підвищена температура, шум, багатолюдність), а також масу психосоціальних факторів, які обмовлені конкретними трудовими умовами, організаційними та соціальними особливостями міста, де працює людина.

д) виробничі фактори стресу

1) невпевненість у завтрашньому дні, так для багатьох співробітників постійним стресом є боязнь втратити свою роботу через скорочення, неадекватних трудових показників, віку або з іншої причини;

2) неможливість впливати на свою роботу – монотонна механічна робота та відповідальність за речі, на які люди не можуть впливати, є найбільш сильним стресовим фактором;

3) характер роботи, яка виконується: складність завдання, самостійність, ступінь відповідальності та загрози при виконанні роботи, умови праці: ступінь, рівень шуму;

4) рольовий конфлікт – різні несумісні очікування по відношенню вагомих людей на роботі;

5) стресогений стиль керування (методи невиправданого тиску та погроз є одним із самих сильних факторів стресу для підлеглих);

7) тиск робочого графіка (змінна робота, робота за змінним графіком, надмірно важкий робочий графік, який утруднює або робить неможливим одночасне задоволення виробничих та особистісних потреб) також є сильним стресором.

Усі ці умови є потенційними стресорами, які автоматично викликають стрес. Реакція на ці фактори сугубо індивідуальні. На чуттєвість (сенситивність) або стресостійкість (толерантність) впливає цілий ряд ситуаційних та особистісних змін.

1. Заходи щодо запобігання стресам і поліпшення умов праці

- Інформованість: є однією з передумов розуміння того, що з вами рахуються і ви є членом колективу. Чітка інформація, яка безпосередньо стосується робочих питань, що усувають недомовленості, чутки, непорозуміння і припущення, змінює ситуацію на краще на робочому місці.

- Оцінювання: це систематичне обговорювання рівня та якості етапів роботи між адміністратором та підлеглими. Оцінювання реалізується в планових персональних співбесідах або під час проведення колективних зборів. Оцінювання на зборах є дієвим чинником, тому його слід визначати об’єктивно, з урахуванням думки колективу та виробничої ситуації.

- Консультації та наставництво: особи, які працюють в тяжких фізичних та психічних умовах, повинні мати змогу обговорити те, що їх турбує, отримати вчасну оцінку, підтримку, консультацію чи наставництво старшого колеги.

- Взаємопідтримка та схвалення: дуже важливо, щоб дії, які пов’язані із взяттям на себе нових, важчих завдань, підтримувалися і схвалювалися колегами.

- Важливо, щоб для співробітників були створені відповідні умови для навчання і розвитку. Тому організація догляду, спрямованого на задоволення потреб пацієнта (клієнта), повинна створювати медичним працівникам умови для професійного вдосконалення і просування по службі.

1. Комплексні способи (методи) подолання стресу. Профілактика

Оптимальний спосіб рятування від тривалого стресу – цілком розв'язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника.

Один із кращих способів заспокоєння – це спілкування з близькою людиною, коли можна, по-перше, як говорять, вилити душеві, тобто розрядити вогнище порушення; по-друге, переключитися на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до благополучного дозволу конфлікту або хоча б до зниження його значимості.

Коли людина виговориться, його порушення знижується, і в цей момент з'являється можливість роз'яснити йому що-небудь, заспокоїти, направити його. Потреба розрядити емоційну напруженість у русі іноді виявляється в тім, що людина метається по кімнаті, рве щось. Для того, щоб швидше нормалізувати свій стан після неприємностей, корисно дати собі посилене фізичне навантаження.

Важливий спосіб зняття психічної напруги – це активізація почуття гумору. Суть почуття гумору не в тім, щоб бачити і почувати комічне там, де воно є, а в тім, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти поставитися до чого хвилюючий як до малозначної і невартому серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх приводить до падіння тривожності; коли людина посміялася, те його м'язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормалізоване.

Можна виділити активні способи підвищення загальної стійкості людського організму. Їх можна спробувати розділити на три групи:

· Перша група – включає способи, що використовують фізичні фактори впливу – це фізична культура, загартовування організму, біг підтюпцем і т.д.

· Друга група – аутогенне тренування, психотерапія, гіпноз.

· Третя група – способів підвищення загальної стійкості організму зв'язана з біологічно активними речовинами.

Витривалість захищає нас від напруження двома способами: шляхом зміни сприйняття стресової ситуації і шляхом вилучення передусім захисних неадаптивних механізмів.

Адаптивні механізми:

- Обговорення своїх відчуттів з іншими медичними працівниками, а також із старшими і досвідченими колегами;

- Контроль над почуттями та емоціями;

- Почуття відповідальності за свої дії;

- Самоповага і повага інших;

- Відчуття власної гідності

Неадаптивні механізми – це збільшення вживання кофеїну, куріння, алкоголю, наркотиків, переїдання, прогули, а також інші дії. Вони гасять негативні емоції або спрямовані на відхід від проблеми. Не адаптивні методи можуть допомогти зняти напруження на деякий час, проте можуть обернутись і новими проблемами – хворобами, виробленням залежності від сильно діючих препаратів і т.п.

Охарактеризуйте основні способи боротьби зі стресом:

Дайте визначення

· Релаксація – ______________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

· Локальна концентрація – __________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

· Противостресове дихання (ауторегуляція подиху) – ___________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виконайте завдання до теми: