Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






А б в г






Тема 13. Вибір типу і моделі автобуса на міжміських маршрутах.

Характеристика міжміських маршрутів. Основні принципи організації міжміських маршрутів. Документація, що використовується при здійсненні міжміських перевезень пасажирів. Методика складання розкладу руху на міжміських маршрутах. Вибір типу моделі автобуса на міжміських маршрутах.

До міжміських автомобільних перевезень відносяться такі перевезення, які здійснюються за межі межі міста (населеного пункту) на відстань більше 50 км. Автобуси, що працюють на міжміських лініях повинні володіти:

Ø Високою швидкістю руху

Ø Мати місце тільки для проїзду сидячи, із зручними регульованими сидіннями

Ø Багажниками під підлогою

Ø Гардероб в задній частині салону

Ø Протисонячні стекла і штори на вікнах

Ø Ефективні системи вентиляції і опалювання

Мережа міжміських автобусних повідомлень характеризується такими показниками як:

Ø Щільністю мережі

Ø Число маршрутів і їх протяжність

Ø Об'єм перевезень і пасажирообіг

Ø Середня дальність поїздки пасажира

Ø Рівень транспортної забезпеченості

Ø Число автобусів, зайнятих на перевезеннях.

Міжміські автобусні маршрути можуть бути: тимчасові (протягом певного періоду) і постійні (цілодобові). Автобуси можуть працювати на маршрутах:

Ø У звичайному режимі (зупинка на всіх пунктах маршруту)

Ø У швидкісному режимі (коли забезпечується швидкість повідомлення не нижче 50 км/год)

Ø У експресному режимі (при часі рейса більше 3 годин швидкість повідомлення не нижче 55 км/год, і при обмеженому числі зупинних пунктів)

Методи обстеження розподілу пасажиропотоків:

Ø Анкетний метод (видаваних в автобусі, на автовокзалі і автостанціях)

Ø Табличний опитний метод (опит пасажирів обліковцями в салоні автобуса)

Ø Талонний метод

Ø Візуальний метод (шляхом спостереження на контрольних пунктах і підрахунку числа пасажирів, що проїхали).

У міжміському повідомленні практично відсутні трудові поїздки, в основному це культурно-побутові (70-80 %) і частково ділові (службові) поїздки.

 

При виборі і обгрунтуванні міжміського маршруту необхідно враховувати:

Ø Наявність дорогий, тип і стан покриття

Ø Характер транспортного тяжіння між кінцевими і проміжними населеними пунктами

Ø Очікуваний пасажиропотік і середню дальність поїздки пасажирів

Ø Нерівномірність перевезень (максимальний – серпень, мінімальний, – лютий)

Ø Тривалість поїздки між зупинними пунктами

Ø Наявність інших видів транспорту

Ø Режим руху автобусів і організацію праці водіїв

Ø Безпека руху

Рентабельність маршруту,

На міжміських перевезеннях застосовуються методи:

1. Крізний рух автобусів – кожен автобус проходить весь маршрут від початкового до кінцевого пункту і назад (при перевезеннях на великі відстані працюють два водії по черзі)

2. Дільничний рух - маршрут ділиться на ділянки, кожна ділянка обслуговується автобусами певного АТП, на межах суміжних ділянок відбувається пересадка пасажирів з одного автобуса в іншій (необхідність пересадки істотний недолік даного методу і відсутність автомобилей-тягочей з пасажирськими напівпричепами).

Згідно правилам організації пасажирських перевезень на регулярних міжміських перевезеннях пасажирів, повинні застосовуватися наступні системи організації праці водіїв (СОТВ):

Одиночна їзда – в автобусі протягом всього часу обороту на маршруті працює один водій (якщо довжина маршруту до 140 км.)

Турная їзда – обслуговування автобуса протягом обороту одночасно двома водіями, водії працюють, змінюючи один одного через рівні проміжки часу (якщо довжина маршруту 250-300 км.). Недолік – підвищена потреба у водіях, неповноцінний відпочинок водіїв, зниження безпеки руху

Змінна їзда – кожен водій обслуговує один автобус на конкретній ділянці маршруту. Протягом обороту автобус обслуговується бригадою водіїв, зміна яких відбувається на межах ділянок (якщо довжина маршруту 200-1000 км.).

Сменно-турная їзда – обслуговування автобуса двома або декількома бригадами, кожна складається з двох чоловік. Бригади міняються в пунктах розташування АТП або в місцях постійного мешкання водіїв (якщо довжина маршруту 500-600 км.). Недоліки див. при турной їзді

Змінно-групова їзда – закріплення бригади водіїв за декількома автобусами, при цьому кожен водій обслуговує різні автобуси, але на своїй ділянці маршруту, водій веде автобус до певного пункту і потім передає його змінникові, а сам пересідає на зустрічний автобус і повертається в початковий пункт

Сменно-турно-групповая їзда від змінно-групової відрізняється тим, що автобус одночасно обслуговує бригада з двох чоловік, в зв'язку, з чим збільшується протяжність маршруту і зменшується число ділянок на нім (якщо довжина маршруту 700 км.).

 

 

АТП Би

А У У

 

300 км. 200 км.

 

АТП

 

А Б У

У


250 км. 250 км.

АТП

А Б В Г

У

 

125 км. 250 км. 125 км.

Умовні позначення: А - Г- пункти маршруту, Х – пункти зміни водіїв

Мал. Схеми руху автобусів при змінній системі

Міжміські автобусні маршрути можуть бути постійними та тимчасовими.

На постійних маршрутах перевезення пасажирів відбуваєть­ся цілий рік, а на тимчасових — протягом певного періоду. В залежності від величини та розподілу пасажиропотоків на мар­шруті автобуси працюють у звичайному, швидкісному, експрес­ному режимах руху. При звичайному режимі руху автобуси зу­пиняються на всіх зупинках. Швидкісним режимом руху в між­міському сполученні вважається режим, який забезпечує швид­кість сполучення не менше 50 км/год. Експресним режимом вважається режим, який забезпечує швидкість більше 55 км/год і немає зупинок на проміжних пунктах.

Експресні та швидкісні маршрути організовують при стій­ких пасажиропотоках, достатньому навантаженні автобусів на дорогах відповідної технічної категорії.

При значному та стійкому пасажиропотоці на певній діля­нці маршруту організовують скорочені рейси. Для ефективної роботи міжміських маршрутів та організації руху на них необ­хідно знати величини та розподіл пасажиропотоків, а також ко­респонденції поїздок пасажирів. Ці дані встановлюють на осно­ві обробки і аналізу звітних даних про продаж білетів та прове­дення спеціальних обстежень пасажиропотоків.

Обстеження проводиться за допомогою спеціальних анкет, які видаються пасажирам в автобусах, на автовокзалах та автостанціях; таблично-опитувальним методом та опитуванням пасажирів у салоні автобуса; талонним та візуальним методами.

Транспортна рухомість у міжміському сполученні може бу­ти визначена і на перспективу:

пас./км на 1 жителя, (4.7)

де: — індекс зростання пасажирообігу в запланованому році в порівнянні з розрахунковим роком;

фактична транспортна рухомість населення, пас./км на 1 жителя в рік.

Міжміські перевезення характеризуються великою нерівно­мірністю по сезонах року — квартальний, місячний. Коефіцієнт квартальної нерівномірності для України складає 1, 15—1, 20. Найбільша кількість пасажирів припадає на третій квартал, що пов’язане з літніми відпустками. Ще більшою, ніж по кварта­лах, є нерівномірність по місяцях року. Максимальний обсяг перевезень здійснюється в серпні, а найменший у лютому. Ко­ефіцієнт місячної нерівномірності пасажиропотоку може знахо­дитись у межах 1, 45—1, 6.

Характерною особливістю цих перевезень є велика їх нерів­номірність по днях тижня. Ця нерівномірність виникає через збільшення пасажиропотоків у вихідні та в передсвяткові дні.

В міжміському сполученні практично відсутні трудові поїз­дки. В основному вони складаються з культурно-побутових, службових. Культурно-побутові складають (в Україні) до 75%.

Встановлення обсягу та характеру зміни пасажиропотоків є основою організації роботи автобусів на маршруті. В той же час ефективність використання автобусів у значній мірі залежить від швидкості руху.

Швидкість руху залежить від низки факто­рів: категорії дороги, типу та стану покриття, швидкісних якос­тей автобусів; інтенсивності руху, кліматичних та метеорологіч­них умов, кваліфікації та досвіду водія.

Перш ніж складати роз­клад руху, необхідно провести нормування швидкостей руху. Для цього на схемі маршруту визначають етапи, по яких буде проведене нормування. За етап приймають ділянку маршруту з однаковими дорожніми умовами. Ці дані є основою попередніх розрахунків часу руху на маршруті в цілому.

Одночасно проводять контрольні рейси та хронометраж ча­су руху по етапах і всьому маршруті. Швидкість руху нормуєть­ся для кожного маршруту.

 

Вибір типу рухомого складу на міжміських маршрутах здій­снюється в залежності від розподілу пасажиропотоку протягом доби.

При невеликих відстанях (70—100) пасажиропотоки по го­динах доби мають велику нерівномірність.

Для таких маршрутів тип автобусів визначають за форму­лою:

місць, (4.8)

де: — значення пасажиропотоку в j-й інтервал часу, пас./год;

I — інтервал руху автобусів, хв.;

— коефіцієнт внутрішньогодинної нерівномірності.

Необхідна кількість автобусів визначається після визначен­ня типу автобусів (місткості):

одиниць, (4.9)

де: — очікуваний пасажирооберт, пас./рік;

— середня відстань поїздки пасажира, км;

— коефіцієнт місячної нерівномірності пасажиропотоку; уст — коефіцієнт статичного використання місткості;

— експлуатаційна швидкість, км/год;

— час у наряді, год.;

— коефіцієнт використання пробігу;

ав — коефіцієнт випуску автомобілів на лінію.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.