Охарактеризуйте основні етапи боротьби за прийняття Конституції в Османській імперії.

30 травня 1876 р. заколотники (Мідхат-паша та інші члени правління) захопили султанський палац й проголосили султаном Мурада V. Абдуад Азіз змушений був офіційно зректися влади й за кілька днів рап­тово помер.

Першим актом нового султана стала цілковита амністія «новим ос­маннам» й офіційний початок конституційного процесу. Розробку кон­ституції доручили Мідхат-паші, і з червня робота закипіла. Й хоча на Балканах турки вже вели справжню війну з сербами і чорно­горцями, влада не зважилася ще раз відкласти політичну реформу. Проте Мураду V не довів цю справу до кінця. Не зовсім психічно здоровий, він відсторонився від державних справ. Фігура нового султана явно не відповідала сподіванням організаторів травневого перевороту 1876 р. В серпні того ж року на престол зійшов його брат Абдул-Гамід II [1876—1909], який пообіцяв змовникам проголосити конституцію й скликати парламент. Щоправда, після того, як Сербія і Чорногорія виступили в підтримку герцеговинських партизан-повстанців і розпочали проти Туреччини бойові дії, процес прийняття конституції дещо загальмувався. Однак великий візир Мідхат-паша і його найближчий радник із питань написання тексту конституції Намик Кемаль не полишили надій на реалізацію конституційного заду­му реформаторів. Особливої актуальності означене питання набуло під час підготовки Стамбульської міжнародної конференції з урегулю­вання боснійської кризи, на якій представники західних держав представили проект автономізації Болгарії, Боснії і Герцеговини в рамках Оттоманської імперії. За таких обставин лише термінове прийняття конституції як засобу легітимної стабілізації державно-політичного статус-кво Турецької держави могло припинити процес розчленування балканських володінь Порти. Отож, коли 23 грудня 1876р. Стамбульська конференція, нарешті, почала роботу, церемонія її відкриття супроводжувалася оприлюдненням султанського указу про введення в дію першої Конституції Османської імперії.

За своїми основними положеннями Конституція 1876 р. була до­волі ліберальним документом. Вона проголошувала особисту свободу й рівність перед законом усіх підданих султана незалежно від віроспо­відання, цілковиту безпеку особи й особистого майна, недоторканість житла, пропорційний і рівний розподіл податків, забороняла держав­ну панщину й незаконні штрафи та конфіскації, гарантувала свободу торгівлі, промислової та аграрної діяльності, свободу друку, гласність судів, передбачала створення двопалатного парламенту (депутати до нижньої палати мали обиратися на основі загального таємного голосу­вання усіх османських підданих незалежно від їхнього віросповідання й національності). Особливий статус зберігався за султаном: його осо­ба проголошувалася священною і недоторканною, він мав особисто призначати міністрів, укладати договори з іноземними державами, збе­рігав функції халіфа як релігійного глави всіх мусульман (відповідної іслам проголошувався державною релігією імперії). Всі закони, які приймав парламент, набували чинності лише після їх затвердженим султаном. Нарешті, головне, заради чого вся османська еліта так по­спішала прийняти означений документ: у першій статті Конституції Османська імперія проголошувалася єдиною і неподільною державою, а всі її піддані — «османами».

«Медовий місяць» османського конституціоналізму виявився не­тривалим. Уже в лютому 1877 р., після безрезультатного завершення Стамбульської конференції, вкрай консервативно налаштований султан Абдул-Гамід II змістив із посади великого візира головного «конституціоналіста» Мідхат-пашу (його відправили намісником у про­вінцію). Аналогічно вчинили й з іншими «новими османами». Щоп­равда, у березні 1877 р. у Стамбулі відкрилася перша сесія нещодавно обраного парламенту. Однак коли депутати парламенту наважилися критикувати султан­ський уряд, цей представницький орган відразу ж розігнали, призна­чивши нові вибори. У лютому 1878 р. було скликано новий парла­мент, та коли він наважився висловити недовіру великому візирові за поразки в черговій російсько-турецькій війні, султан знову розпустив парламент, пообіцявши, шо нові вибори будуть проведені після успі­шного завершення війни. Фактично, Конституція 1876р. припиниласвою дію, а на зміну ілюзіям конституційної монархії прийшов відновле­ний за кращими зразками східної деспотії абсолютистський режим, що увійшов в історію під показовою назвою Зулюм (тур. — «тиранія»).

Поразка Туреччини в російсько-турецькій війні 1877 - 1878 фактично призвело до майже повного краху турецького панування на Балканах. Берлінський конгрес 1878 визнав незалежність більшості балканських народів. У 1881 Франція захопила Туніс, в 1882 Великобританія окупувала Єгипет. У 1881 іноз. кредитори змусили султана дати згоду на заснування ними Управління Оттоманського державного боргу, у відання якого перейшли найбільш істотні доходи Туреччини і контроль над її фінансами. Іноземне вплив проникло також в армію, жандармерію, флот, митне та ін відомства Туреччини. Прагнучи утримати підвладні народи в покорі, Абдул- Хамід II жорстоко переслідував найменші прояви вільнодумства, розпалював національну та релігійну ворожнечу, провокував зіткнення між мусульманами і християнами. У 90 -х рр.. за указом Абдул- Хаміда II були організовані жорстокі вірменські погроми. Проте " зулюм" не міг зупинити зростання прогресивних сил в країні. Наприкінці 19 в. політичними наступниками " нових османів" виступили молодотурки, першою організацією яких був заснований в 1889 таємний комітет " Єднання і прогрес". Дозріванню революційної ситуації в Туреччині сприяли посилення на поч. 20 в. національно -визвольної боротьби балканських народів і пов'язане з цим загострення Східного питання, загальний революційний підйом на Сході. Спираючись головним чином на офіцерство, молодотурки підняли в липні 1908 збройне повстання, що змусило султана Абдул- Хаміда II відновити дію конституції 1876 і скликати парламент (Молодотурецька революція 1908). Однак своєю політикою, спрямованої на обмеження революції, молодотурки полегшували виконання задумів внутрішньої і зовнішньої реакції. У квітні 1909 реакційні кола організували в Стамбулі контрреволюційний заколот з метою відновлення необмеженої влади султана. Спроба не вдалася, і Абдул- Хамід II позбувся трону (султаном парламент обрав безвольного Мехмеда V), але з цього часу самі молодотурки стали переходити на реакційні позиції. Зайнявши міністерські, парламентські та адміністративні пости, вони встановили диктаторський режим, який мало відрізнявся від " зулюма". Половинчасті реформи молодотурків не змінили класової суті феодально-клерикального ладу Османської імперії.

3. З’ясуйте зміст “доктрини Хея”(«Відкритих дверей»)- політично-практичний принцип економічного панування США в Китаї, проголошений держсекретарем Дж. Хеєм 1899. До кінця XIX ст. Китай вже був поділений на сфери впливу між великими європейськими державами і Японією. США, спираючись на зростаючу економічну міць, прагнули за допомогою цієї доктрини і принципу «рівних можливостей» підірвати економічні позиції інших держав і витіснити їх з Китаю. У вересні 1899 Хей звернувся до урядів з нотами, в яких були сформовані основні принципи доктрини. Кожна з країн, до яких зверталися США, повинна була дати запевнення, що США отримають принципи сприятливої ​ ​ нації в відп. «Сфері впливу», а китайський договірний тариф за межами «сфери інтересів» для всіх країн буде однаковим. На залізницях в межах «сфери впливу» інших країн на території Китаю США платить рівні з ними тарифи.

4. Бірма стала колонією Англії …. А.1886 р.;