Стилі сучасної української літературної мови.

Стиль літературної мови – різновид мови (її функцій на підс-ма), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування в даних умовах. Кожний стиль має: царину поширення й уживання; функцій не призначення; основні ознаки; с-му мовних засобів і стилістичних норм. Сучасна літературна укрмова має розгалужену с-му стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, ОДС і конфесійний. Розмовний: царина використання – усне повсякденне спілкування в побуті, родині, на виробництві. Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків. Основні ознаки: безпосередня участь в спілкуванні; усна форма спілкування; неофіційність стосунків; невимушеність спілкування; непідготовленість до спілкування; використання ситуації, жестів, рухів, міміки; емоційні реакції. Основні мовні засоби: метафори, порівняння, синоніми; суфікси зменшено-пестливого забарвлення, зниженості; прості, переважно короткі речення; часте використовування різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (пона-, поза-); специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, вигуки і т.д.; заміна термінів розмовними словами (електропотяг - електричка). Підстилі: розмовно-побутовий і розмовно-офіційний. Публіцистичний: царина використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання. Основне призначення: інформаційно-пропагандистськими методами розв’язувати важливі суспільно-політичні проблеми; активний вплив на слухача; пропаганда певних ідей. Основні ознаки: орієнтація на широкий загал; поєднання логічності доводів і полемічності викладу; поєднання точних найменувань, дат, подій, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю; широке використовування худ.засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол…). Основні мовні засоби: синтез складників наук, ОДС, худ й розмовного стилів; використання суспільно-політ та соц.-ек термінів, закликів, гасел, багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів; уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів; використання чужомовних суфіксів і префіксів; властиві питальні, окличні та спонукальні речення; вирішальне значення мають влучні, афористичні наголовки. Підстилі: стиль ЗМІ (часописи, радіо тощо); художньо-публіцистичний (памфлети, політ.доповіді, нариси); есей (короткі нариси вишуканої форми); науково-публіцистичний (літ-крит.статті, огляди, рецензії). Художній: царина використання – творча д-сть, різновиди мист-ва, культура, освіта. Основні ознаки: образність; поетичний опис; естетика мовлення; експресія як інтенсивність вияву; зображувальність (епітети, порівняння, метафори, алегорії; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве змальовування дійсності. Основні мовні засоби: наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики; використання синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; запровадження авторських новотворів; введення в твори історизмів; архаїзмів, діалектизмів, навіть жаргонізмів; поширене вживання дієслівних форм; широке використовування речень різноманітних типів, синтаксичних зв’язків; представлення всіх стилістичних фігур (звертання, риторичні питання, багатосполучниковість та безсполучниковість…). Підстилі: епічні(епопея, казка, роман, повість, байка…); ліричні(поезія, поема, пісня, балада…); драматичні(драма, трагедія, комедія…); комбіновані(ода, драма-феєрія, усмішка). Науковий: царина використання – наукова д-сть, НТП, освіта. Основне призначення – викладання наслідків досліджень, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ. Основні ознаки: ясність і предметніть тлумачень; логічна послідовність викладу; узагальненість понять і явищ; об’єктивний аналіз; точність висловлювань; аргументація та переконливість тверджень; докладні висновки. Основні мовні засоби: велика к-сть наукової термінології; наявність схем, таблиць, графіків, діаграм…; оперування абстрактними, зазвичай чужомовними, словами; використання суто наук.фразеології, стійких термінологічних словосполук; залучення цитат і посилань на першоджерела; відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики; переважання різнотипних складних речень, кліше. Підстилі: власне наук.(монографія, рецензія, стаття, повідомлення, тези…); науково-популярний; науково-навчальний. Епістолярний: царина використання – приватне листування. Основні ознаки: наявність композиції(початок, головна частина, кінцівка, іноді постскриптум). Основні мовні засоби: поєднання елементів худ, публ і розмовного стилів. Конфесійний: царина використання – релігія, церква. Призначення – обслуговувати реліг.потреби. Конфес.стиль реалізовують в реліг.відправах, проповідях, молитвах(усна форма) і у Біблії, інших церковних книгах, молитовниках, требниках(писемна). Основні засоби: суто церковна термінологія і слова-символи; непрямий порядок слів у реченні та словосполуці; значна кількість метафор, алегорій, порівнянь. Конф.стиль від ін..відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, приявність зазначених раніше виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. ОДС – функційний різновид мови, який слугує для спілкування в держ-політ, громадському й ек житті, законодавстві, у царині управління адмін.-госп.д-стю. Основне призначення – регулювати основні ділові стосунки в зазначених вище галузях та обслуговувати громад.потреби людей у типових ситуаціях. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – орг., заклади, підприємства, посадовці, працівники. Властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування: офіційність, адресність, повторність, тематична обмеженість. Ознаки: нейтральний тон викладу лише у прямому значенні; точність і ясність в поєднанні з лаконічністю й послідовністю викладу фактів; документальність; наявність реквізитів, усталених одноманітних мовних зворотів; сувора регламентація тексту. Мовні засоби: використання сусп.-політ та адмін.-канцелярської термінології; фразеологія специфічного характеру; однозначність; чітке розміщення та будова тексту; безсполучникові, прості поширені речення. Підстилі: законодавчий(КУ, закони, укази, статути…); дипломатичний(міждержавні офіційно-ділові стосунки у галузі політики, ек., культури; реалізовується конвенціях, нотах, протоколах, меморандумах, договорах…); юридичний(юриспруденція; акти, позовні заяви, протоколи, постанови…); адмін.-канцелярський(проф.-виробнича царина, правові стосунки, діловодство; офіційна кореспонденція, договори, автобіографії…).

2. Пекти раків – червоніти, соромитися, ґав ловити – марно витрачати час, байдикувати, нічого не робити, обливати брудом – несправедливо звинувачувати когось у чомусь, ганьбити, обмовляти, глек розбити – порвати дужбу, посваритись, намилити шию – покарати кого-небудь за якусь провину, пасти задніх - відставати, зіграти в ящик - померти, відкривати очі на щось – розповісти правду, брати за серце - зворушувати.

3. Я до вас у справі, на заклик батьків, це було восени, переказ грошей затримався, за вашою допомогою, не мусите спростовувати, нові передплатні видання, вимкніть світло, новий посуд.