Основні етапи розвитку української мови

Українська мова є продуктом тривалого розвитку з VII ст. і до наших днів. У її історії виділяємо п’ять періодів.

1) Спільнослов’янська мова (III тис. до н.е. – VI ст. н.е.)

2) Давньоруська мова. Становлення усної форми (VII – IX ст.).
3) Давньоруська мова (X – перша пол. XIII ст.).
4) Староукраїнська мова (друга пол. XIII – XVIII ст.).
5) Нова українська мова (XIX – XXI ст.).

Праслов’янська мова об’єднувала близькоспоріднені діалекти слов’янських племен. На початковому етапі приголосні не розрізнялися за твердістю й м’якістю. На пізньому етапі розвитку праслов’янської мови виникли м’які приголосні, серед них – шиплячі [дж], [ж'], [ч'], |ш’]. Кількість приголосних зростала, виникло протиставлення між твердими і м’якими приголосними.

Після розпаду слов’янської територіальної єдності в VI ст. розпалася і єдина праслов’янська мова. У мові східних слов’ян (протодавньоруській) упродовж VII – IX ст. відбулося чимало змін у фонетиці, що відрізняють її від західнослов’янських і південнослов’янських мов: виникли повноголосні форми -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: корова, голова, очерет, пеленати; звукосполучення [йе] на початку слова змінилося в [о]: один, олень; та ін.

У цей період формуються галицьке-подільське та києво-поліське наріччя, які лягли в основу української мови.

Давньоруська мова - це писемна мова. Найдавніші її пам'ятки дійшли з другої половини XI ст. В усній формі давньоруської мови XI - XII ст. відбулися зміни у фонетиці, що прискорило процес витворення трьох східнослов’янських мов: української, російської та білоруської.

Староукраїнська мова – це продовження давньоруської писемної, але в нових умовах, із дуже зміненим лексичним, фонетичним та граматичним інвентарем мови. Довгі голосні [ы] та [і] змінилися в [и]: син, сила; та ін. Фонетичні перебудови викликали морфологічні, зміни в морфології призвели до синтаксичних.

Староукраїнська мова – це також мова літературних творів, державних документів, світського листування і навіть релігійних книг XIV – XVIII ст.

Нова українська літературна мова починається з “Енеїди” І.П.Котляревського. Основоположником нової української літературної мови є Т.Шевченко.

Сучасна українська мова крім писемної форми, має й усну форму, яка не відрізняється від писемної ні фонетикою, ні граматичною будовою, але має дещо відмінні засоби комунікації, куди, крім мовних, входять ще й позамовні чинники виразності, напр., міміка й жести.

2. Сатисфакція – почуття приємності, задоволення, вдоволення.

Брокер - посередник

Моніторинг –контроль (за виконанням чогось)

Круїз – подорож по морю

Дефект – вада, недолік

Експеримент – дослід, спроба

Дистанція – відстань

Симптом – ознака

Пріоритет – першість у чомусь

Прерогатива – перевага, виключне право.

3. Я вибачаюсь, що спізнилась – я прошу вибачення за те, що запізнилась

У цьому міроприємстві задіяні всі студенти – у цьому заході задіяні всі студенти

Солдати князя Ігоря були хоробрими воїнами – дружинники князя…

У його відношенні до Платона відчувалася заздрість – у його ставленні до Платона відчувалася заздрість.

Тут дуже велика текучість кадрів – тут дуже велика плинність кадрів.