Варіант №5

1. Алфавітний. Такий Спосіб укладання словників передбачає подачу слів в алфавітному порядку (від «А» до «Я»). Цей спосіб є найпоширенішим.

Гніздовий. Суть цього способу полягає в тому, що в одній словниковій статті розміщуються всі похідні слова, утворені від кореневого слова (наприклад, держава, державний, державотворчий тощо).

Ідеографічний (тематичний). Це такий спосіб укладання словників, коли в одній словниковій статті подаються слова однієї тематики.

Інверсійний (зворотний). Такий спосіб укладання передбачає розміщення слів у зворотному порядку (від «Я» до «А»).

Частотний. В словниках, які укладені таким способом, слова подаються в залежності від частоти їх вживання у мові. Перед укладанням словників таким способом опрацьовується велика кількість різноманітних текстів (до 90%).

Частотні словники інших мов допомагають легко і швидко оволодіти певною мовою на розмовному рівні. Адже вони охоплюють величезну кількість іншомовних текстів та інших джерел і таким чином слова, які є найбільш вживаними, в таких словниках подаються спочатку.

2. 1)Вимагати дуже багато грошей, 2)Ледве справлятися з матеріальними труднощами, нестатками, 3) Визнавати, цінувати кого-, що-небудь, 4)Заплатити кому-небудь за послугу, 5)Підносити себе(рідше когось) в очах інших, 6)Ринок заборонених, нелегальних товарів або на якому проводяться протизаконні операції,

7)ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ
Першоджерелом цього вислову є розмова римського імператора (69-79 н. е.) Веспасіана з сином Тітом з приводу запровадження податку на міські вбиральні. Коли Тіт почав дорікати батькові за це, Веспасіан підніс до його носа перші гроші, що надійшли від податку, і спитав, чи ж пахнуть вони. Тіт відповів заперечно, і Веспасіан вигукнув: " А вони ж – від сечі! ". Пізніше вислів " Гроші не пахнуть" використав у XIV сатирі староримський поет Ювенал (І-II ст. н. е.).

8)Взаємна допомога, вигідна обом сторонам, 9) прирівнювати кого-, що-небудь один до одного, уподібнювати.

3. Розмовляти(говорити) українською мовою, цілий рік, з доброї волі, автозаправка(?), адміністративне стягнення, поточний рік, вболівальник, паперова тяганина, провідний спеціаліст, хабарник, два роки тому.

№6

1. Культура мовлення - це розділ мовознавства, який досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з метою її вдосконалення, це володіння нормами усної та писемної літературної мови (правилами вимови, наголосу, слововживання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати виражальні засоби мови в різних умовах спілкування відповідно до його цілей і змісту.

Основні ознаки культури мовлення:

ПРАВИЛЬНІСТЬ мовлення - це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як “ідеал” чи прийнятий зразок. Правильність вважається основною комунікативною якістю мови. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних та стилістичних норм.

ТОЧНІСТЬ - це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації (змістові, меті, мовленнєвому рівню адресата і т. ін.)

ЛОГІЧНІСТЬ. Основними умовами логічності є: 1) несуперечливість поєднання слів; 2) правильний порядок слів; 3) правильний зв’язок окремих висловлювань у тексті; 4) позначення переходів від однієї думки до іншої та ін.

ЧИСТОТА мовлення - це вживання елементів, які відповідають літературній мові. У чистому мовленні не використовуються діалектизми, варваризми, просторічні слова, жаргонізми, будь-які вульгарні та лайливі слова.

ВИРАЗНІСТЬ мовлення - це такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів.Виразність мови забезпечують: 1) самостійність мислення мовця; 2) небайдужість, інтерес автора до написаного і сказаного, а також до адресата висловлювання; 3) добре знання мови та її виражальних засобів та ін.

БАГАТСТВО мовлення - це використання мовцями великої кількості мовних одиниць - слів, словосполучень, речень.

ДОРЕЧНІСТЬ мовлення - це добір мовних засобів відповідно до цілей і мети спілкування.

2. Ахіллесова п’ята – слабке, вразливе місце, Канути в Лету – зникнути без сліду

Альфа і омега – початок і кінець

Троянський кінь – підступний дарунок ворогам, обманні дії. сіль землі – кращі люди свого часу

блудний син – людина, що розкаялася в своїх помилках сильні світу цього – ті, хто мають владу

набити руку – робити щось вправноббивати пороги – постійно ходити, багато разів приходити до кого-небудь, кудись

умивати руки – ухилятися від відповідальності

езопова мова- аллегорична, загадкова мова, уміння говорити натяками

3. Поступити у власність – вступити у власність

приймати близько до серця – брати близько до серця

розібрався в документах –

приходить потяг – прибуває потяг

кожна хвилина на рахунку – немає часу, …

закрити книжку –

зробити ковток води – випити ковток води

здавати іспит – складати іспити,

будувати відносини з США – налагоджувати відносини з США

відноситися по-дружньому.. – ставитися по-дружньому

№7

1.Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово Київ, можна знайти всі відомості про столицю України.

Є загальні енциклопедичні словники, в яких подаються відомості з різних галузей науки, техніки, культури тощо, і спеціальні, присвячені певній галузі науки: економіці, математиці, медицині тощо.

В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін. Відомі, наприклад,: " Українська радянська енциклопедія; " Енциклопедія українознавства", Журналістика у термінах і виразах (Львів,

Крім енциклопедичних словників є енциклопедичні довідники, бібліографічні показчики тощо, які допомагають орієнтуватися в інформації з різних галузей знань, в соціально-культурних питаннях. Такі словники відіграють надзвичайно велику роль у навчанні, так як дають можливість при необхідності швидко знайти матеріал з певного предмету, який подається в такій літературі чітко і лаконічно. Це, в свою чергу, дає можливість швидко і якісно зорієнтуватися і організуватися для написання більш масштабної роботи – курсової, реферату, наприклад. Щодо професійної діяльності, то інформація, отримана з даної літератури, може реально допомогти систематизувати знання з певного предмету, можливо, навіть дізнатись щось нове, сучасніше.

2. Свіже, розливне “Львівське Преміум” безкоштовно. Тільки для студентів пиво купує Максим Терещенко. Мобільного настрою та чудового усім дня. На вас чекає багато приколів, несподіванок та музика нічних клубів Європи. Обміняй свій мобільний телефон на новий.

3. Яка різниця, що їжа у вишуканих ресторанах коштує більше, ніж у звичайних їдальнях? Придбайте подарунковий сертифікат в мережі магазинів “ДЦ”. Курси вивчення і вдосконалення іноземних мов та підготовка до здачі іспитів. А як щодо стрільби? Я намагалась використовувати різні методи, щоб розв’язати цю задачу.

№8

1. У лінгвістичних словниках об'єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні поділяють на: тлумачні, міжслівних зв'язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики - граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами.

Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні.

У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з'ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними й регіональними.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень.

Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники - орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововжитку тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

2. передвиборча кампанія – компанія молодих людей, Американський континент – підозрілий контингент, поверхневийшар – поверховий комплекс, показник ефективності – алфавітний покажчик, пожежний рятувальник – препарат рятівник, другий степінь – докторський ступінь, туристичний табір− туристський набір.

3. Міцні знання показали наступні студенти. Були проведені наступнізаходи. Пропозиції надсилайте на мою електронну адресу. Наша задача полягає в недопущенні збільшення цін. Я готовий вибачитися. Препарат лікує будь-яку травму. Нам довелось вирішити, які будуть умови змагань між групами. Він вважається кращим студентом другого курсу.

№9

1. Юрій Шевельов був насамперед мовознавцем. Оскільки в короткому нарисі важко перелічити всі галузі слов’янського мовознавства, в яких він працював. Ще в “ харківський” період він написав, зокрема, кандидатську дисертацію «Із спостережень над мовою сучасної поезії», а також том, присвячений синтаксі простого речення, що його перегодом оприлюднив у т. зв. “академічній” граматиці Л. Булаховський.«Нарис сучасної української мови» з’являється 1951 р. в Мюнхені; призначений для широкого кола читачів, а отже й написаний відносно популярним стилем, цей підручник усе ж упроваджує модерніший (структурний, системний) тип граматичного опису. Пізніші

Він підкреслив, що початків нової мови слід шукати в добі, яка передувала Котляревському, і що жодна літературна мова не виникає “на народній основі”, – а це відбігало й від традиції, що набула певного поширення в науці, й від тієї догми, що була обов’язковою на підрадянській Україні.

Ще у Швеції Юрій Шевельов дійшов висновку, що білоруська мова витворилася внаслідок злиття двох різних діалектних груп, чим поставив під сумнів шахматовську концепцію “давньоруської мови” та її розпаду на три східнослов’янські мови, б’ючи в її найслабше місце. То був перший крок у дослідженні проблематики раннього групування східнослов’янських діалектів та генези української мови, яка посіла центральне місце в його подальшій науковій діяльності.

концепція вченого-мовознавця, славіста, доктора філософії академіка Юрія Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов'янської мови. Після розпаду праслов'янської мови у «східних слов'ян» сформувалося п'ять діалектів, два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову.

Історію української мови Шевельов поділив на шість періодів:

протоукраїнський — VІІ-ХІ ст.,

давньоукраїнський — ХІ-ХІV ст.,

ранньосередньоукраїнський — ХV—ХVI ст.,

середньоукраїнський — середина ХVI — перші роки ХVIІІ ст.,

пізньосередньоукраїнський — ХVIІІ ст.,

сучасний — від останніх років ХVIII ст. до сьогодні.

Ю. Шевельов виділяв у періоді з VІІ до кінця ХІV два етапи розвитку української мови: протоукраїнський період VІІ-ХІ ст. (для якого немає джерел, написаних носіями мови на території України) та давньоукраїнський період ХІ-ХІV ст. (який представляє значна кількістю писемних пам'яток церковнослов'янською мовою; для розуміння стану розмовної української мови мовознавці досліджують окремі «розмовні» елементи в іншомовних текстах).

2. Вакансія, мій погляд, тривала подорож, перспектива, сервіс, обмеження, колишній боксер, знайомитися, 100 тисяч гривень, бачити сния, саджати саджанці.

3. Найчастіше, голоний, переповнений автобус, догоджати, штани, запланувати, ожеледицязатверджувати, іншим разом, траур, замовлення, уклсти угоду, зайвий, зашкодити, листування, за спеціальністю, брати до уваги.