Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зона європейської вищої освіти






Завдяки досягненням останніх декількох років освітні процеси, котрі відбуваються в Європі, набули більш конкретного характеру, що відповідає сучасним реаліям розвитку країн Європейської спілки та її громадян. Отже, на нашу думку, зростає розуміння все більшою частиною політичного та академічного світу потреби встановлення якісно тісних зв'язків у цілій Європі, яка розвивається, у формуванні й зміцненні її інтелектуального, культурного, соціального й науково-технологічного потенціалу.

«Європа знань» тепер уже широко визнана як незамінний чинник соціального та гуманітарного розвитку, а також як необхідний компонент об'єднання та збагачення європейської людності.

Важливість освіти та освітнього співробітництва у розвитку й зміцненні стійких, мирних і демократичних суспільств є універсальною і підтверджується як першочергова, особливо у зв'язку із ситуацією в Південно-Східній Європі.

Сорбоннська декларація від 25 травня 1998 року, що була ініційована цими міркуваннями, визначила центральну роль університетів у розвитку європейських культурних цінностей. Вона обгрунтувала створення Зони європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їхнього працевлаштування для загального розвитку континенту.

Багато європейських країн погодилися з цілями, викладеними в декларації, підписали її або загалом схвалили. Спрямованість реформ декількох систем вищої освіти, розпочатих у цей час в Європі, довела, що багато урядів має наміри діяти саме в цьому напрямку.

Європейські вищі навчальні заклади, наслідуючи фундаментальні принципи, сформульовані в університетській хартії < Ф1а§па СНагіа ОпіуетШит», прийнятій в Болоньї 1988 р., сприйняли заклик у тій частині, що їх стосується, і почали відігравати головну роль у побудові Зони європейської вищої освіти. Це має неабияке значення, оскільки незалежність та автономія університетів дають впевненість у тому, що системи вищої освіти і наукових досліджень будуть безупинно адаптуватися аукових знань.

Для досягнення більшої відповідності та порівнянності систем вищої освіти необхідний безупинний розвиток. Аби досягти перших матеріальних результатів, потрібно підтримати цей курс через виконання конкретних заходів. На зустрічі 18-го червня, в якій брали участь авторитетні експерти і вчені з усіх наших країн, були внесені дуже корисні пропозиції з ініціатив, які необхідно прийняти.

Ми мусимо, зокрема, розглянути мету збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність та ефективність будь-якої цивілізації зумовлені принадністю, яку її культура має для інших країн. Тож необхідно мати певність, що європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня притягання, котрий відповідає нашим екстраординарним культурним і науковим традиціям.

Схвалюючи загальні принципи, зазначені в Сорбоннській декларації, ми беремо зобов'язання координувати нашу політику, щоби досягти в найближчій перспективі (і, у будь-якому випадку, -у межах першого десятиліття третього тисячоліття) таких цілей, які ми розглядаємо як першорядні для-створення Зони європейської вищої освіти та просування європейської системи вищої освіти цілим світом:

Ø Прийняття системи легко зрозумілих і порівняних ступенів, зокрема через запровадження Додатка до диплома для забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

Ø Прийняття системи, заснованої на двох основних циклах -доступеневому та післяступеневому. Доступ до другого циклу вимагатиме успішного завершення першого циклу навчання тривалістю не менше трьох років. Ступінь, що присуджується після першого циклу, має бути затребуваним на європейському ринку праці як кваліфікація відповідного рівня. Другий цикл спрямований на отримання ступеня магістра і/або доктора, як це прийнято в багатьох європейських країнах.

Ø Впровадження системи кредитів за типом ЕСТ8 -європейської системи перезарахування залікових одиниць трудомісткості, як належного засобу підтримки великомасштабної студентської мобільності. Кредити можуть бути отримані також і в рамках освіти, що не є ще вищою, залучаючи їх до навчання протягом усього життя, якщо вони визнаються цікавими для приймаючих університетів.

Ø Сприяння мобільності шляхом подолання перешкод до ефективного здійснення вільного пересування, для чого:

- студентам повинен бути забезпечений доступ до можливості одержання освіти і практичної підготовки, а також до супутніх послуг;

- викладачам, дослідникам та адміністративному персоналові мають бути забезпечені визнання і зарахування часу, витраченого на провадження досліджень, викладання та стажування в європейському регіоні, без завдання шкоди їхнім правам, визначеним законом.

Ø Сприяння європейському співробітництву у забезпеченні якості освіти для розробки адекватних критеріїв і методологій.

Ø Сприяння необхідним європейським поглядам у вищій освіті, особливо щодо розвитку навчальних планів, міжінституційного співробітництва, схем мобільності, спільних програм навчання, практичної підготовки і провадження наукових досліджень.

Ми зобов'язуємося досягти тих цілей (у рамках наших інституційних повноважень і з дотриманням повної поваги до різноманітних культур, мов, національних систем освіти та університетської автономії) для того, щоби зміцнити Зону європейської вищої освіти. І, нарешті, ми, разом з неурядовими європейськими організаціями, компетентними у вищій освіті, будемо йти шляхом міжурядового співробітництва. Ми очікуємо, що університети дадуть відповідь, як завжди, швидко й позитивно, та активно сприятимуть успіхові нашої справи.

Переконані в тому, що створення Зони європейської вищої освіти потребує постійної підтримки, уважного керування й адаптації до безупинно мінливих потреб розвитку, ми вирішили зустрітися знову протягом найближчих двох років, аби оцінити досягнутий прогрес і виробити заходи на майбутнє.

 

 

Каспар ЕИНЕМ, Міністр науки і транспорту (Австрія)

Герард ШМІТ, Генеральний директор Міністерства вищої освіти і досліджень французького співтовариства (Бельгія)

Ян АДІ, Генеральний директор департаменту освіти Міністерства фламандського співтовариства (Бельгія)

Ганна Марія ТОТОМАНОВА, Заступник міністра освіти і науки (Болгарія)

Едуард ЗЕМАН, Міністр у справах освіти, молоді і спорту (Чеська Республіка)

Маргарет ВЕСТАГЕР, Міністр освіти (Данія)

Тоніс ЛУКАС, Міністр освіти (Естонія)

Майя РАСК, Міністр освіти і науки (Фінляндія)

Клод АЛЛЕГРІ, Міністр національної освіти, досліджень і технології (Франція)

Вольф-Міхаель КАТЕНХУЗЕН, Парламентський державний секретар Федерального міністерства освіти і досліджень (Німеччина)

Уте ЕРДС1ЄК-РАВЕ, Міністр освіти, науки, досліджень і культури землі Шлезвіг-Голнштейн (Постійно чинна конференція Міністрів культури німецьких земель)

Херасимос АРСЕНІС, Міністр у справах народної освіти і релігії (Греція)

Адам КІСС, Заступник Державного секретаря з вищої освіти та науки (Угорщина)

Гудридур СИГУРДАРДОТТИР, Генеральний секретар Міністерства освіти, науки і культури (Ісландія)

Пат ДОУЛІНГ, Керуючий співробітник Міністерства освіти і науки (Ірландія)

Ортенсіо ЗЕКЧІНО, Міністр університетів, наукових і технологічних досліджень (Італія)

Тетяна КОКЕК, Державний Міністр вищої освіти і науки (Латвія)

Корнеліус ПЛАТЕЛІС, Міністр освіти і науки (Литва)

Ерна ХЕНШКОТ-ШОЕРГЕС, Міністр національної освіти і професійно-технічної підготовки (Люксембург)

Луїс ГАЛЕА, Міністр освіти (Мальта)

Люк ХЕРМАНС, Мінісф освіти, культури і науки (Нідерланди)

Ион ЛІЛЛЕТУН, Міністр у справах освіти, досліджень і церкви (Норвегія)

Вілібалт ВІНКЛЕР, Помічник Державного секретаря з національної освіти (Польща)

Едуардо Маршал ҐРІЛО, Міністр освіти (Португалія)

Андрій МАРГА, Міністр національної освіти (Румунія)

Мілан ФТАЦНІК, Міністр освіти (Словацька Республіка)

Павло ЗГАГА, Державний секретар у справах вищої освіти (Словенія)

Хуан ФЕРНАНДЕС ДІАС, Державний секретар у справах освіти, університетів, досліджень і розвитку (Іспанія)

Агнета БЛАДХ, Державний секретар у справах освіти і науки (Швеція)

Чарльз КЛЕЙБЕР, Державний секретар у справах науки і досліджень (Швейцарська Конфедерація)

Баронеса Тесса БЛЕКСТОУН, Державний міністр у справах освіти і зайнятості (Великобританія)

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.