Інструкція з охорони праці на робочому місці, її структура, порядок розробки, узгодження, затвердження та введення в дію.

Модульна контрольна робота

з дисципліни «Основи охорони праці»

Варіант № 8

Виконала: ст.гр. ТС-91

Заруцька А.О.

Київ 2012

Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Нещасні випадки, пов’язані з виробництвом. Організація їх розслідування, склад комісії, порядок її роботи, акт про нещасний випадок.

Нещасний випадок на виробництві - це раптове погіршення стану здо­ров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (тривалістю не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника (ДС'ТУ 2293-99).

Визнають пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками піл час виконання трудових обов'язків, у тому числі у від­рядженні. а також ті. що сталися у період (НІІАОІІ 0.00 -6.02- 04):

- перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття пра­цівника на підприємство до його відбуття, який має фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу або виконання завдань робото­давця в неробочий час. під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів осо­бистої гігієни, пересування територією підприємства перед початком роботи та після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем по­рядку;

- виконання лій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (надання необ­хідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або ря­туванню людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або до­рученням роботодавця);

- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного та при­родного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що вико­ристовує підприємство;

- падання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій. пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

надання підприємству шефської допомоги;

- перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом па нього небезпечних чи шкідливих виробничих чинників або середовища;

- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням робо­тодавця;

- прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завдан­ням.

Визнають пов'язаними з виробництвом також випадки: рантового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслі­док гострої серцево-судинної недостатності під час перебування па підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт копалень, метрополітенів, підземних спо­руд тощо) чи після виведеній працівників на поверхню з ознаками гострої сер­цево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

- пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою або вбивст­вом працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від пору­шення кримінальної справи (крім випадків, що сталися з особистих мотивів);

- що сталися внаслідок рантового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків за умови, що погір­шення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників, що підтверджено медичним висновком або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавст­вом. а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Не визнають пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками за місцем постійного проживання на території польових і вах­тових селиш; під час використання ними в особистих цілях транспортних за­собів. машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовує підприємство (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності); унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, ток­сичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (інсульт, зупин­ка серця), якщо це не пов'язано із застосуванням таких речовин у виробни­чих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування; у разі підтвердженого медичним висновком алкогольного.

токсичного або наркотичного сп'яніння; під час скоєння працівником злочи­ну, шо встановлено обвинувальним вироком сулу, та іншим.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» роботодавець мас орга­нізувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій, шо сталися на підприємстві (в установі, організації"). Процедура проведення розслідування визначена НІІЛОІІ 0.00-6.02-04 «По­рядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних за­хворювань і аварій на виробництві». Цей порядок поширюється на всі під­приємства. установи та організації незалежно від форми власності, виду економічної діяльності. їх філії, представництва, інші відокремлені підрозді­ли. на фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства викорис­товують найману працю, а також тих осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціаль­не страхування ви нещасного вішалку та професійного захворювання.

Нещасні випадки та професійні захворювання, що сталися з працівника­ми, які перебувають у відрядженні за кордоном, розслідують згідно з цим Порядком, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Повідомлення про нещасний випадок, організація його розслідування та обліку. Розслідуваній проводять у разі раптового погіршення стану здо­ров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захво­рювання. отруєння, теплового удару, опіків, обмороження, ураження електрич­ним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням, ушкодження вна­слідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусів, зсувів, повені, ураганів), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один ро­бочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його ви­явив (чи інша особа - свідок нещасного випадку), повинні негайно повідоми­ти безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємс­тва і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства), який отримав повідомленій про нещасний випадок, зобов'язаний:

- терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпі­лому. забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально профілактичного закладу;

повідомити про те, то сталося, роботодавця, керівника первинної орієнтації профспілки, членом якої с потерпілий, або уповноважену наймани­ми працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не с членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку об­становку на робочому місці та устаткування у тому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю ін­ших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків);

- вжити заходів щодо недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого

з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підпри­ємства протягом доби має повідомити:

- підприємство, де працює потерпілий;

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі Фонд) за місцем розташування підприємства, де пранки потерпілий, або за місцем на­стання нещасного випадку з особою, яка - забезпечує себе роботою самостійно;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) уста­нову (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або установу за місцем настання нещас­ного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зо­бов'язаний негайно повідомити:

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місце розташуванням під­приємства за встановленою Фондом формою;

- підприємство, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншою підприємства;

- органи державної пожежної охорони за місце розташуванням підпри­ємства у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) уста­нову державної санітарно-епідемічної служби, яка обслуговує підприємство.

Роботодавець зобов'язанні! наказом негайно утворити комісію з розслі­дування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб та організувати розслідуваній.

До складу комісії входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або посадова особа, па яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з пи­тань охорони праці (голова комісії);

керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещас­ний випадок;

представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місце розташуванням підприємства (включається за згодою). 1а настання тяжких нас­лідків від нещасного випадку та у разі гострого професійного захворювання (отруєння) його обов'язково включають до складу комісії;

представник первинної організації профспілки, членом якої с потерпі­лий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи;

представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство - у разі виявлення гострого професійного за­хворювання (отруєння).

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії входить представник роботодавця. Не можна включати до складу комісії ке­рівника робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони прані на робо­чому місці, де стався нещасний випадок, та потерпілого або особу, яка пред­ставляє його інтереси.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, має право брати участь у засіданнях комісії, висловлювати свої пропозиції, додавати докумен­ти. відповідні пояснення (в письмовій чи усній формі) щодо обставин, при­чин нещасного випадку та отримувати інформацію про хід розслідування. Члени комісії мають праві» одержувати письмові та усні пояснення від робо­тодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також прово­диш опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, отримати пояснення віл потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавст­ва про охорону праці;

- з'ясувати обставини та причини нещасного випадку, визначити чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, установити осіб, які допустили по­рушення вимог законодавства про охорону праці;

розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (у трьох примірниках), а також акт за формою II-1 (у шести примірниках), якщо цей нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, або акт за формою ІІПВ, якщо нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта за формою Н-І, складають карту облі­ку професійного захворювання (отруєння) за формою 11-5.

Акти за формою Н-5, формою Н-І або формою ІІПВ підписують голова та всі члени комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії окремо письмово викладає свою думку, яку додають до акта форми 11-5 і є його невід'ємною частішою, про що роблять запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експер­тизи. випробовувань для встановлення причин нещасного випадку строк роз­слідування може бути продовжено за погодженням з територіальним органом державного нагляду за охороною праці за місцем розташування підприємства, але не більше ніж па місяць, про що роботодавець видає відповідний наказ.

До першого примірника акта форми Н-5 долають примірник акта форми Н-І або форми НИВ, пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а за потреби - висновок лікувально-профілактичного закла­ду про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

Нещасні випадки реєструє роботодавець в спеціальному журналі за ви­значеною формою.

Роботодавець зобов'язаний затвердити акти форм Н-5, Н-І або НПВ і про­тягом трьох діб надіслати:

- керівникові (спеціалісту) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці підприємства, працівником якого є потерпілий;

- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцем розташування підприємства;

- керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

- територіальному органу державного нагляду за охороною праці за місце розташуванням підприємства;

- первинній організації профспілки, представник якої брав участь у ро­боті комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охо­рони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Копію акта форми Н-І надсилають до органу, до сфери управління якого належить підприємство, а за браком такого органу - місцевій адміністрації.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копію акта фор­ми Н-І надсилають разом з примірниками карти форми П-5 до установи дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, і веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Примірник акта форм Н-5, Н-І або НИВ разом з матеріалами розсліду­вання зберігають на підприємстві протягом 45 років; у разі реорганізації під­приємства передають правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву. У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірники актів форм Н-5. Н-І або НІШ зберігають протягом 45 років.

По закінченню періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілою внаслідок травми, отриманої піл час нещасного випадку, робо­тодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-І (або форми НИВ). Повідомлення додають до акта форми Н-І (або форми НИВ) і зберіга­ють разом з ним 45 років.

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосеред­нього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата пра­цездатності наступила не одразу, розслідують і ставлять на облік, як нещас­ний випадок виробничого характеру, протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли стався випадок). У разі реорганізації підприємства розслідуван­ня проводить його правонаступник, а у разі ліквідації підприємства встанов­лення факту нещасного випадку розглядають у судовому порядку.

Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випад­ків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управ­ління. органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи та працівників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Органи та особи, які здійснюють контроль, мають право вимагати у ме­жах своєї компетенції від роботодавця повторного (додаткового) розсліду­вання нещасного випадку та перегляду затвердженого акта форми Н-5. Н-І або форми НИВ. якщо виявлені порушення вимог Порядку розслідуваній! чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи органу державного нагляду за охороною прані мають право у раті відмови роботодавця скласти або затвердити акти форми Н-5. Н-1 або НІШ чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом актів форми Н-5, Н-1 або НИВ, надходження скарги або незгоди з висновками розслідування чи приховання нещасного випадку видати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення пов­торного розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду за­твердження актів форми Н-5. Н-1 або НИВ. Рішення посадової особи органу державного нагляду з охорони праці може бути оскаржено у судовому по­рядку. На час розгляду справи у сулі дія припису припиняється.

Після отримання припису роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів та при­тягнуті до відповідальності працівників, які допустили порушення законо­давства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець письмо­во повідомляє посадову особу, яка видала припис, в установлений нею строк.

Інструкція з охорони праці на робочому місці, її структура, порядок розробки, узгодження, затвердження та введення в дію.

Інструкція з охорони праці с нормативним актом, що містить обов'язкові дія дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ни­ми робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у вироб­ничих приміщеннях, на території підприємств і будівельних майданчиків або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконують ці роботи, трудові чи службові обов'язки. У галузі телекомунікації діють інструкції, що належать до нормативно - правових актів, дія яких поширюється па декілька видів економічної діяльно­сті. примірні інструкції та інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, дія яких поширюється па декілька мілів економічної діяльно­сті. розробляють дія персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, ко­тельні установки, посудини, шо працюють піч тиском, та для інших праців­ників. правила безпеки прані яких установлені НПАОП. Ці інструкції за­тверджують відповідні органи державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги. Дотримання вимог інструкції с обов'язковим для працівників відповідних професій або за виконання від­повідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкова­ності. форми власності та виду діяльності.

Примірці інструкції затверджують міністерства або інші органи вико­навчої влади, виробничі, науково-виробничі та інші об'єднання підприємств, які мають відповідну компетенцію за узгодженням з органами держнагляду за охороною прані, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги, та Національний НДІ проблем безпеки та охорони прані.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів з охорони праці, чинних у межах конкретного підприємства. Розробляють їх на основі «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» ІІІІАОІІ 0.00 4.15-98. інших ПІІАОП. промірних інструкцій та технологічної доку­ментації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, які зазначені в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, яке використовують па цьому підприємстві. Інструкції затверджує роботодавець і вони є обов'язковими для дотримання пра­цівниками відповідних професій або за виконання відповідних робіт на під­приємстві.

Інструкції мають містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотри­мання яких г обов'язковим для працівника. Порушення працівником цих ви­мог розглядають як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бу­ти застосовано стягнення згідно з чинним законодавством. Вивчення інструкцій працівниками забезпечує роботодавець. Постійний контроль за до­триманням працівниками вимог інструкцій покладено на роботодавця. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через обраних ними упов­новажених і професійні спілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Кожна інструкція маг назву, порядковий номер або код, професію або види робіт, на які вона поширюється, та містить такі розділи: загальні поло­ження; вимоги безпеки перед початком робіт; вимоги безпеки під час вико­нання робіт; вимоги безпеки після закінчення робіт; вимоги безпеки в аварій­них ситуаціях. За потреби в інструкції можна включати й інші розділи. На­приклад. у примірних інструкціях може бути передбаченні «Вступ».

Розроблення, узгодження та затвердження інструкцій, що діють на під­приємстві, здійснюють згідно з НПЛОГІ 0.00-8.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві» та з урахуванням вимог НПЛОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструк­ції з охорони праці». Загальне керівництво розробленням (переглядом) ін­струкцій на підприємстві покладено на роботодавця. Він несе відповідаль­ність за організацію своєчасного розроблення (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями. Перелік необхідних інструкцій визначають па підставі затвердженого на підприємстві штатного розпису від­повідно до ДК 003-95 «Державний класифікатор України. Класифікатор професій». Розроблення (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на під­приємстві, здійснюють безпосередні керівники робіт (начальник виробницт­ва. цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших відповідних їм підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї робо­ти. Інструкцію узгоджують з керівником (спеціалістом) служби охорони пра­ці підприємства, юрисконсультом, а за потреби з іншими зацікавленими службами, підрозділами та посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

Інструкція набирає чинності з дня її затвердження. її видають працівни­кам у руки безпосередні керівники робіт під розпис у журналі реєстрації ін­структажів із питань охорони праці під час проведення первинного інструк­тажу або вивішують на його робочому місці.