Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ми ніколи не станемо осторонь






Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Пологівської районної ради Запорізької області

Реферат на тему:

«Олександр Бобкін. Від миру до війни…»

Виконала:

Учениця 8 класу

Вербівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Діденко Юлія Павлівна.

Керівник:

Вчитель історії

Пода Андрій Сергійович.

Адреса:

70633, вул. Леніна, 155, с. Вербове,

Пологівський р-н, Запорізька обл.,

т.(06165)38-1-40,

Email: verbschool08@mail.ru

Вербове 2016 рік

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Олександр Бобкін. Від війни до миру…………………………………………...5

Ми ніколи не станемо осторонь………………………………………………….8

Додатки…………………………………………………………………………..11

ВСТУП

Неоголошена війна на сході не пройшла безслідно для всіх жителів України. У боротьбі за свою волю і незалежність багато людей згуртувалися для досягнення миру у Донецькій і Луганській областях. Ми не бачили війни, ми знаємо про неї лише з книг та фільмів. А побачити на власні очі жахи воєнних подій – це зовсім інше. Не всі готові до таких змін, тому бійцям у зоні АТО необхідна як матеріальна так і моральна підтримка.

Я, як президент учнівського самоврядування школи, очолила волонтерський рух учнів нашого навчального закладу. Наша діяльність, насамперед, спрямована на допомогу воїнам АТО з Пологівщини і села Вербового. З особливою увагою ми слідкуємо про нелегкий військовий шлях на Сході нашої держави ще недавніх випускників нашої школи. Вони хоч трішки і старші за нас, але все одно ще зовсім молоді і юні. В селі ми всі одна компанія і багато часу проводимо разом у колі друзів. Тому завжди, з нетерпінням, чекаємо своїх героїв-захисників, які неодмінно повернуться і не один раз розкажуть ще багато історій про мужні вчинки, трагічні сторінки війни і надію на мир. Саме один із них і буде героєм моєї роботи. Наш добрий друг, випускник Вербівської ЗОШ 2011 року Бобкін Олександр.

Зараз, саме зараз, ми повинні показати свою підтримку тим, своїм друзям. Тим, хто не бачить ні сну, ні відпочинку. Тим, хто кожен день чує свист куль і снарядів, бачить смерть своїх побратимів. Лише відчуваючи нашу підтримку, вони продовжують боротьбу, бо знають, що за ними стоїмо ми - народ України. Допомога військовослужбовцям може бути різною. Головне мати бажання. Навіть ті душевні листи і малюнки від дітей нашої школи надихають їх, дають наснагу далі жити і воювати. Але, на жаль, на одному бойовому духові перемоги не отримати, голими руками ворога не здолати, і від одного нашого бажання куля повз не пролетить. Солдатам треба їсти, їм треба пити, до того ж стало холодно, необхідний теплий одяг. Треба багато, дуже багато всього. Саме для того, щоб, по можливості, забезпечити необхідним воїнів створили волонтерський рух школи, в якому практично беруть участь всі учні. Своїми скромними силами і можливостями ми стараємось допомагати хоробрим воїнам АТО.

Армія має силу, коли в неї надійний тил. Ми маємо таким стати. Головне стояти один за одного. Лише згуртування, тільки взаємодопомога допоможуть нам перемогти. Хтось може сказати, що допомога воїнам АТО – це завдання держави. Так, це правда, але, нажаль, в цьому питанні вона виявилася не достатньо сильною, а армія розграбованою. Роками ми жили в мирі і не очікували нападу і загарбницьких бажань від нашого найближчого сусіда. Але так сталось. І якщо ми будемо стояти осторонь, ця війна може розтягнутись на роки. Треба рятувати країну, треба рятувати життя. Не втрачаймо віри і зробимо все можливе. З нами воля, з нами віра, з нами Бог.

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!».

 

 

ОЛЕКСАНДР БОБКІН. ВІД МИРУ ДО ВІЙНИ…

Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль війни в зоні АТО. Від початку військових дій ми не можемо спати спокійно, адже у полум’ї військових дій найкращі українці, цвіт нації. Саме вони ризикують власним життям, захищаючи нас. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони України.

Сонячного весіннього ранку 8 березня 1994 року в селі Вербовому Пологівського району Запорізької області в селянській родині Віталія та Натальї В’ячеславівни Бобкіних народився Олександр.

Маленький Сашко зростає енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання світу.

Свою шкільну дорогу розпочав у Вербівській загальноосвітній школі

І-ІІІ ст.. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками. За період навчання у школі неодноразово здобував перемоги в спортивних змаганнях, захоплювався музикою і співом.

Протягом 2009-2011 років пройшов навчання у Комунальній установі «Міжшкільний навчально-виробничий комбінат Пологівської районної ради» і здобув професію оператора комп’ютерного набору.

З вересня 2011 по березень 2013 року навчався у Державному навчальному закладі «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник» і здобув професію слюсар – інструментальник.

В квітні 2013 році був призваний Шевченківським РВК м. Запоріжжя до лав збройних сил України. Спочатку свою службу в 169 навчальному центрі «Десна» де здобув спеціальність водій-механік БМП, по закінченню служби в навчальному центрі був направлений на продовження військової служби в 24 окрему механізовану бригаду Залізна м. Яворів розвід рота, Львівської області, де продовжив службу.

В квітні 2014 року строкова служба закінчилась, але з подіями на Сході України Олександр добровільно підписав контракт на продовження військової служби. З серпня 2014 року перебуває в зоні АТО.

Його крок є осмисленим і рішучим. Олександр без вагань зрозумів для себе, що потрібен державі саме там, на війні. Його досвід військової служби водієм бойової машини, професія техніка-механіка, яку він отримав, як ніколи необхідні на фронті неоголошеної війни. Сашко на передовій проявляє незламну волю, патріотизм, сміливість, не по роках виваженість та розсудливість у діях.

Ще за строкової служби Олександр проявив себе військовослужбовцем, який завжди здатний досягати намічених цілей. В екстремальних ситуаціях діяв впевнено та приймав правильні рішення. В повсякденній службовій діяльності накази і розпорядження виконував і не потребував постійного контролю. Вирізнявся вимогливістю до себе і врівноваженістю. Саме щі якості дуже знадобилися Олександру вже безпосередньо під час військових дій на Донбасі.

Потрапивши у серпні 2014 року в саме пекло війни Олександр Бобкін і сьогодні проходить службу водієм бойової машини у Донецькій області, в самому серці АТО. Сашко щодня бачить криваву, жорстоку війну без прикрас.

Кожен день на лінії фронту, виконання бойових завдань із супроводу колон та патрулювання під ворожими кулями – це подвиг. Втрата бойових товаришів загартувала душу, добавила у серце зайву долю жорсткості та цинізму, але не зламала бойового духу і віри у перемогу. Війна ставить безліч запитань, створює нескінченний ланцюг проблем та міфів. Але єдине, в чому Олександр впевнений " залізно", це те, що вони повинні вистояти будь-що.

«Ми не маємо морального права звідти піти чи відступити хоча б на метр, ми повинні боронити кожен клаптик нашої української землі. Нашому народу зробили виклик і ми повинні довести всьому загалу, що спроможні захистити свою державу від ворога. Це - наш обов’язок і перед загиблими, і перед живими, і перед всіма вами», - говорить Олександр.

Сашко перебував у найгарячіших точках проведення АТО, виконуючи службу на своїй бойовій машині. Часто відбивав атаки противника, рятував своїх воїнів-побратимів. При цьому сам Олександр, виконуючи бойове завдання, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення. Вдруге Сашко отримав поранення, коли на бойовій машині натрапив на міну. Проте, щоразу, після лікування і відпочинку, він повертався на службу до своїх побратимів, повертався захищати нашу Батьківщину. Адже, Сашко завжди щиро вірить, що це його святий обов’язок.

Короткі відпустки Сашко завжди проводить у колі рідних та друзів. Часто відвідує рідну школу, з задоволенням спілкується з вчителями та учнями, бере участь у шкільних заходах. Його слова остаточно переконали - безжалісна війна, смерть, сльози та руйнування ніколи не повинні прийти на нашу рідну Пологівщину.

Ми пишаємось своїм другом. Не кожна людина спроможна на самопожертву заради цілого народу. У свої 20 років Олександр свідомо обрав для себе героїчний шлях воїна – захисника України. І ми, його друзі, зичимо йому надзвичайного везіння на цьому шляху, Божого захисту і нездоланного оптимізму. А ще, ми з нетерпінням чекаємо на його повернення з перемогою. Сашко, повертайся живим і неушкодженим!

 

МИ НІКОЛИ НЕ СТАНЕМО ОСТОРОНЬ

Я проживаю під мирним небом, навчаюся у школі, у мене є рідні, близькі люди, якими я надто дорожу. Мирне сьогодення у моєму рідному селі стало можливим завдяки воїнам-героям, які захищають нас. Тому хочу подякувати вам за мужній подвиг, за те, що ви не шкодуючи свого здоров’я, боретеся за мир в нашій країні, за те, щоб діти не чули гуркоту снарядів і тяжкої військової техніки, щоб ми спокійно навчалися, відпочивали, проводили дозвілля.

Тому я твердо вирішила, що ми ніколи не станемо осторонь тих подій, що відбуваються на Сході нашої держави і підтримаємо воїнів-земляків, які захищають нас. Усвідомлення школярами того, що великі справи починаються із маленьких вчинків (посадженого дерева, допомоги ближньому), призводить не лише до конкретних дій, але й до набуття позитивного досвіду громадської співучасті.

Залучення учнів до практичної діяльності має стати для них практично першим знайомством із елементами громадянського суспільства, а перші позитивні результати переконають їх у тому, що навіть невелика суспільна група свідомих громадян може реально та практично реалізовувати свій патріотичний потенціал, змінюючи на ліпше стан справ малої та великої Батьківщини.

Люди збирають кошти, відправляють ліки, речі й листи в зону АТО, з радістю зустрічають своїх героїв, котрі повернулися зі Сходу. Напружена ситуація в нашій країні вимагає рішучих дій від дорослих, та не залишила байдужими й наші дитячі серця. Учнівський колектив Вербівської школи розробив проект «Допомога воїну АТО - захиснику рідного краю».

Головна мета проекту полягає в тому, щоб через реалізацію системного і цілеспрямованого комплексу заходів, сприяти вихованню учнів нашої школи патріотами України, готовими самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, бути конкурентоспроможним, успішно реалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій української національної культури.

Працюючи над проектом, ми одночасно є безпосередніми учасниками становлення громадянського суспільства в Україні. Процес успішної реалізації проекту передбачає об’єднання спільних зусиль учнів, вчителів-наставників, шкільної адміністрації, органів місцевого самоврядування, громадськості, що спрямовані на вирішення важливих проблем сьогодення.

Під час проекту ми надаємо допомогу, нашим землякам, воякам-патріотам, які змушені постійно перебувати в бойовій готовності, воювати в холоді, важких умовах, відстоюючи незалежність і безпеку України. В нашої школи налагоджені партнерські зв'язки між з районною громадською організацією «Волонтерський рух Полгівщини» і безпосередньо з місцевою волонтеркою Вікторією Марюхою. Співпрацюючи з ними, в школі ми проводимо різноманітні акції, спрямовані на допомогу воїнам АТО.

Серед допомоги, яку ми передали нашим захисникам в зону АТО через волонтерів, у школі були проведені наступні акції:

- випічка печива та інших солодощів;

- збір різноманітних продуктів з дому (овочів, фруктів, олії, сала, консервації тощо);

- виготовлення національних оберегів (ляльки-мотанки, стрічки);

- написання листів, малюнків, валентинок, вітальних листівок;

- збір теплих речей;

- в’язання шкарпеток та рукавичок;

- участь в акції «Ліки замість квітів»;

- проведення ярмарків для збору коштів;

- збір художньої літератури.

Крім того, ми постійно організовуємо зустрічі з учасниками АТО, які закінчили Вербівську школу. Серед них і герой моєї розповіді – Олександр Бобкін, який завжди під час відпусток заходить до рідної школи. Запрошуючи наших захисників, ми проводимо разом з учителями різноманітні заходи національно-патріотичного спрямування. А саме:

- відкриті уроки мужності, як для старших, так і для молодших класів;

- патріотичні інтелектуальні ігри;

- загальношкільні заходи до Дня Захисника України, Дня Соборності України, Дня Героїв Крут, Небесної сотні, Дня Перемоги;

- спортивні змагання «Я – майбутній воїн України»;

- літературно-музичний вечір патріотичної пісні;

- свято української пісні «Наша пісня солов’їна».

В наших планах проведення та участь ще задалеко не в одній акції для допомоги воїнам АТО. Але найголовніше, щоб ця війна якомога швидше скінчилась.

Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.

Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.