Вихідна ВГРО будівлі

(Внутрішня геодезична розмічувальна основа)

Перекриття першого поверху називають нульовим або вихідним монтажним горизонтом. З цього горизонту ведеться будівництво надземної частини будівлі і геодезичні роботи повинні забезпечити це будівництво.

До цього геодезичні роботи забезпечували нульовий цикл будівництва.

Для забезпечення будівництва нульового циклу використовується ЗГРО.

Для забезпечення будівництва просторової несучої конструкції будівлі створюється та використовується ВГРО.

Після створення фундаментів будується підземна частина будівлі. Якщо вона складається з підвалу або паркінгу, тобто одноповерхова, то стінами служать фундаментні блоки або монолітні фундаменти. Геодезичне забезпечення будівництва таких фундаментів ми вже розглянули. По завершенні монтажу перекриття підземної частини на підлозі першого поверху створюється вихідна внутрішня геодезична розмічувальна основа (вихідна ВГРО) з геометрією правильної фігури. Вона прив’язується до ЗГРО і створюється відносно головних та основних осей будівлі. Положення пунктів ВГРО має бути не на осях колон або стін, а на паралельно зміщених поздовжніх або поперечних лініях. Для цього паралельно основним (головним) осям розмічаються лінії на відстанях, що задані проектом. На цих лініях закріплюються пункти і сторони фігури так, щоб забезпечити безперешкодні лінії візування.

Примітка.

Для будівель до 9 поверхів створення ВГРО не обов'язково. ДБН В.1.3-2: 2010

Якщо підземна частина має кілька поверхів, то для забезпечення її будівництва та для подальшого будівництва, на фундаменті (на фундаментній плиті, на підлозі нижнього поверху) створюється вихідна внутрішня геодезична розмічувальна основа (вихідна ВГРО). Розташування пунктів ВГРО визначається проектом.

ВГРО будівлі створюється від пунктів ЗГРО або від основних осей, переданих на фундамент. Наприклад, від пунктів ЗГРО розмічують всі точки ВГРО або розмічують дві, три точки, а інші будують від них. Точки тимчасово фіксують і найкраще це робити на закладних пластинах, спеціально закладених у бетон підлоги, або приварених до арматури. На кожному створеному знаку виконують лінійно-кутові виміри. Зрівнюють результати, отримують фактичні координати і порівнюють їх з проектними. Обчислюють елементи редукції тимчасово зафіксованих точок і зміщують їх до проектного положення (Баран П.І., стор. 42, 174). ВГРО створюють в умовній системі координат будівлі.

Вид, схема, точність, закріплення пунктів ВГРО п. б. надані в ППГР.

Схеми побудови та закріплення пунктів ВГРО залежать від конфігурації будівлі і виглядають як правильні геометричні фігури: трикутник, квадрат, прямокутник, центральна система, зірочка, лінія і т.п. (Баран П.І., стор. 288). Приклади надані у Додатках Б, ДБН В.1.3-2: 2010).

Необхідність створення ВГРО пояснюється декількома причинами.

По-перше, вимогами до точності монтажу несучого каркасу будівлі та її конструкцій (наприклад, похибки між осями суміжних колон повинні бути в межах 3 – 5 мм).

По-друге, з/б конструкція фундаменту та і всієї будівлі схильна до температурних змін, тому одна й та сама вісь, що переноситься зі знаків ЗГРО на фундамент, ВМГ або каркас, у різний час займає різне положення по відношенню до цих знаків.

По-третє, зі зведенням каркасу пропадає видимість з зовнішніх знаків на монтажний горизонт. Однак, на робочих монтажних горизонтах приходиться виконувати значну кількість точних розмічувань.

Достоїнства ВГРО: 1) система осей, закріплених на конструкції будівлі (фундаменті або плиті перекриття), рухається разом з цією конструкцією і це позитивно для розмічувальних робіт на конструкції; 2) забезпечує точне розмічування (в межах встановлених допусків) на всіх монтажних горизонтах із залученням методу вертикального проектування.

Точність побудови ВГРО зазначена в табл. 2.