Рівні, види моніторингу довкілля

Залежно від мети здійснюють моніторинг компонентів біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери), біологічний, екологічний моніторинги, моніторинг чинників впливу, джерел забруднення тощо. З огляду на предмет спостережень відокремлюють абіотичний, геофізичний, фізичний, хімічний, санітарно-токсичний види моніторингу. За різноманітними підходами та принципами виділяють такі види: глобальний (базовий, регіональний, імпактний рівні), фоновий, державний, міждержавний, міжнародний, кліматичний, біосферний, дистанційний, авіаційний, космічний, історичний тощо. Їх проводять на певних територіальних рівнях: локальний, регіональний, глобальний. Рівні відрізняються площею охоплення, мережею, програмами спостережень, об’єктами і предметами досліджень. Об’єктами спостережень можуть бути: окремі місця і зони, розміри яких не перевищують десятків кілометрів (локальний); локальні джерела підвищеної небезпеки (імпактний); території площею до тисяч кв. км (регіональний); загальносвітові процеси та явища в біосфері та в екосфері Землі (глобальний).

18.Кліматичний моніторинг і його завдання При глобальних перетвореннях довкілля визначальну роль відіграють кліматичні зміни, спричинені природними та антропогенними факторами (парниковий ефект, озонові діри, техногенні забруднення довкілля). Кліматичний моніторинг — система спостережень, оцінювання і прогнозування зміни клімату. Моніторинг клімату зосереджується на реалізації таких завдань: збирання даних про стан кліматичної системи; аналізування і оцінювання природних та антропогенних змін і коливань клімату (включаючи порівняння клімату минулого з сучасним); виокремлення антропогенних ефектів у зафіксованих змінах клімату; виявлення природних і антропогенних факторів, що зумовлюють зміну клімату; виявлення критичних елементів біосфери, вплив на які може спричинити кліматичні зміни. Кліматичний моніторинг охоплює геофізичний (система спостережень за абіотичною частиною біосфери, а саме: кліматом, рельєфом, температурою, сонячною радіацією тощо) та біологічний (система спостережень за станом біотичної складової біосфери та її реакцією на антропогенний вплив) моніторинги, для нього важливі як фактори дії, так і джерела забруднення. У його здійсненні важливу роль відіграють метеорологічні служби, які сформовані з наземних та супутникових підсистем, що дають змогу різнобічне відстежувати процеси і явища.

35.Стаціонарні, маршрутні, підфакельні пости. Стаціонарний пост спостереження. Він призначений для регулярного відбору проб повітря з метою подальшого лабораторного аналізу, безперервного реєтрування вмісту ЗР автоматичними газоаналізаторами. Мережа стаціонарних постів обладнана приміщенням типу “ПОСТ“, утепленими дюралевими павільйономи в яких встановлені комплекти приладів і обладнання для відбору проб повітря і вимірювання метеорологічних параметрів. Діючі типи павільйонів: “ПОСТ1”, “ПОСТ2”, “ПОСТ2а“. Найпоширенішими є лабораторії типу“ПОСТ2а“.Лабораторія комплекту типу “ПОСТ2а“ використовується для стаціонорного спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря, а також для з’ясування метеорологічних характеристик. Воно забезпечує автоматичне вимірювання та фіксування на діаграмній стрічці концентрацій: оксиду вуглецю та діоксиду сірки.. Лабораторія “ПОСТ 2” обслуговує оператор, який реєструє значення температури, вологості, тиску. Вона може працювати в безперервному режимі або з перервами при 30 хвилинному обслуговуванні оператором 2-4 рази на добу, одночасно контролюючи вміст у повітрі двох ЗР. За одне обслуговування забезпечується одночасний відбір 38 проб: 33 автоматично і 5 вручну Серед стаціонарних постів виділяють: опорні стаціонарні пости спостереження (для виявлення довготривалих змін в місці основних або найбільш поширених ЗР)та неопорні стаціонарні пости (для спостереження за спеціальними ШР, що характерні для конкретної місцевості). Маршрутні пости спостереження. Він призначений для регулярного відбору проб повітря у фіксованих точках місцевості за допомогою спеціально обладнаної автолабораторії. Маршрут щомісячно змінюється з таким розрахунком, щоб відібрати проби повітря у кожному пункті. Відбір проб проводиться у різний час доби. Розміри маршрутних постів повинні бути такими, щоб виявити максимальні концентрації забрудюючих речовин, які формують джерело викиду. Визначаючи місця відбору проб приймають до уваги висоту джерела викиду та максимально можливу зону забруднення. Складають схему центром якої є джерело викиду, навколо котрого будують кола з радіусами 0, 5R; 1R; 1, 5R. У точках перетину кіл з проведеними з центра лініями, що позначають сторони світу, відбирають проби повітря. Підфакельний або пересувний спосіб спостереження. Його використовують для відбору проб під димовим факелом з метою виявлення зони його впливу. Ці місця обирають з урахуванням закономірностей поширення ЗР в атмосфері. Проби відбирають за переважаючим нппрямком вітру на відстані 0, 2; 0, 5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 15; 20 кілометрів від джерела викиду. Допоміжні точки встановлюють у зоні формування максимальних концентрацій на межі СЗЗ на відстані 200м. На кожному колі по обидві сторони від осі факелу на відстані 1/25 R встановлюють ще по два пости.

19-21-22.Імпактний, регіональний, фоновий рівні глобального моніторингу Імпактний рівень глобального моніторингу (І) полягає у вивченні критичних забруднень на локальних територіях, спричинених одним або кількома джерелами викидів. Об'єктом спостереження може бути потенційно небезпечне підприємство (група підприємств), скиди або викиди якого за певних аварійних умов і метеорологічних характеристик (особливості циркуляції повітряних потоків) можуть спричинити глобальне забруднення довкілля. Регіональний рівень глобального моніторингу Регіональний рівень глобального моніторингу (Р) охоплює вивчення міграції і трансформації забруднюючих речовин і їх сукупної дії, характерних для певних економічних регіонів чинників. Об'єктом дослідження є довкілля в межах конкретного регіону (економічного району, адміністративної області, країни). Фоновий рівень глобального моніторингу Фоновий рівень глобального моніторингу (Ф) передбачає фіксацію фонового стану довкілля з метою подальшого оцінювання рівня антропогенної дії. Спостереження проводять на базі біосферних заповідників, де заборонена будь-яка господарсько-виробнича діяльність і обмежений антропогенний вплив сусідніх територій.