Тема 3. 1.Что является субъективными предпосылками формирования социальной работы как профессиональной деятельности?

жодне явище природного чи то суспільного характеру не з’являється раптово, поза визріванням певних передумов.

Передумови – це стан суспільних відносин, які зумовлюють необхідність і можливість виникнення певного явища, процесу.

Існують і суб’єктивні передумови виникнення явищ і процесів, пов’язаних з діяльністю конкретних осіб. Сама наявність таких осіб, які внаслідок інтелектуальних, фізичних, психічних і соціальних якостей, наявності у них матеріальних ресурсів (не лише грошей, а і інструментів) в змозі забезпечити появу певних явищ і процесів, – є власне суб’єктивною передумовою виникнення цих явищ і процесів.

2. Что включает в себя процесс институциализации социальной работы, превращения её в профессиональную деятельность в зарубежных странах в ХХ веке?

Інституціалізація є процесом перетворення людських відносин на соціальний інститут. Згадаємо, що таке “ соціальний інститут ”? Це система сталих, організаційно оформлених зв’язків соціальних груп, що забезпечують задоволення найбільш значущих матеріальних і духовних потреб суспільства й окремої людини.

Яким же чином з’являються соціальні інститути у суспільстві? Люди у своїй життєдіяльності шукають різні засоби задоволення власних потреб. У ході соціальної практики вони знаходять найбільш доцільні та ефективні зразки, шаблони поведінки, котрі поступово, через повторення і оцінку перетворюються у стандартизовані звичаї і звички. Через деякий час ці шаблони і зразки поведінки підтримуються громадською думкою, становляться елементом культурного простору, узаконюються. Заради їхнього закріплення розробляється система санкцій заохочування і покарання.

Під час інституціалізації визначаються і закріплюються соціальні норми, правила, статуси і ролі щодо певних відносин, ці норми, правила, статуси і ролі зводяться у певну систему, функціонування якої забезпечує найбільш ефективне задоволення деякої суспільної потреби.

У другій половині ХІХ ст. у країнах Заходу, де раніше за інші країни сформувалася індустріальна стадія розвитку, виникли групи фахівців. Які почали займатися соціальною роботою на професійних засадах. Вже тоді стало зрозумілим, що на добровільності та благодійності неможливо побудувати розгалужену, добре організовану й достатньо дієву систему соціальної допомоги нужденним верствам населення. Соціальних працівників слід було готувати до соціальної роботи, а сама їхня робота мала бути оплачуваною.