Економічна безпека готелю

Економічна безпека готелю — це стан захищеності життє­во важливих інтересів готелю від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), сформований адміністрацією і колективом готелю шляхом реалізації системи заходів правового, економі­чного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-пси­хічного характеру.

У цьому визначенні слід особливо зазначити три моменти:

І.стан захищеності носить динамічний характер;

2.загроза, що виходить зсередини готелю, не менш небез­печна, ніж іззовні;

3.система економічної безпеки готелю може стикатися і навіть взаємодіяти на правовій основі з державною системою забезпечення безпеки.

Результатом забезпечення економічної безпеки готелю є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.

До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресив­ного розвитку готелю відносяться: персонал готелю, матеріальні й інтелектуальні (інформаційні) ресурси.

З урахуванням цього діяльність із забезпечення економіч­ної безпеки готелю складається з чотирьох основних напрямків:

1. захист матеріальних і фінансових цінностей;

2. захист персоналу;

3. захист інтелектуальної власності (у тому числі комерцій­ної таємниці);

4. інформаційне забезпечення комерційної діяльності го­телю в ринкових умовах.

За оцінками експертів, витрати на створення системи без­пеки підприємства та його оптимальне функціонування можуть досягати 25 % всіх витрат на забезпечення функціонування го­телю.

Проблеми власної економічної безпеки виникають пе­ред кожним готелем не лише в кризові періоди, але і при ро­боті в стабільному економічному середовищі, хоча комплекс розв'язуваних при цьому цільових завдань має істотні розбіж­ності.

У режимі сталого функціонування готель при вирішенні завдань своєї економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму роботи, високого завантаження, на запобіганні матеріальному і/або фінансовому збитку, на не­допущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних, на протидії недобро­совісній конкуренції і кримінальним проявам.

Ефективно працюючий готель, якщо він вчасно піддаєть­ся необхідній модернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (економічної небезпеки) як для колективу готелю і його власника, так і для тих агентів ринку, що користуються його послугами, тобто турфірм та споживачів.

У кризові періоди розвитку найбільшою небезпекою для го­телю є руйнування його кадрового потенціалу, зниження заван­таження тощо. Це не дозволяє забезпечити відтворення. Ресур­си для цього готель може здобувати лише виходячи з резуль­татів своєї діяльності (точніше — амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових коштів. Обидва ці дже-рела інвестицій в кризовій ситуації у готелю, як правило, вияв­ляються перекриті.

Неповне завантаження потужностей, а тому і неефективне їхнє використання, а тим більше руйнування створеного потен­ціалу готелю являють загрозу економічним, матеріальним ос­новам життєдіяльності колективу.

Криза призводить до утворення у готелів непосильної для них дебіторської та кредиторської заборгованості, відсутності коштів і можливостей для поповнення обігового капіталу. У результаті виробничий і науково-технічний потенціал готелю переходить у стан прогресуючої деградації, висококваліфікова­ний кадровий склад лишає готель.

Припиняється відновлення активної частини основних фондів. Амортизація не покриває витрат на відновлення фондів, потоки фінансових ресурсів відриваються від реального процесу надання послуг, а інвестори через тривалий цикл повернення капіталу й економічної нестабільності не зацікавлені в його високоризиковому інвестуванні. Все це призводить до швидкого скорочення виробничого і технологічного потенціалу, наявних потужностей.

З усіх можливих видів загроз економічній безпеці готелю катастрофічних (природних і техногенних), інформаційних, конкурентних, кримінальних, пов'язаних з некомпетентністю власника у виробничо-фінансових та інституціональних питан­нях, організаційних і ряду інших особливо виділяються і роз­глядаються ті, що безпосередньо спрямовані на руйнування або ослаблення зазначеного потенціалу під впливом зовнішніх (ек­зогенних) факторів.