Розподіл потенціалу на поверхні землі

Практична робота №4

Тема: Розрахунок захисного заземлення.

Мета роботи: Вміти вірно розраховувати та вибирати кількість електродів щоб отримати опір заземлювача згідно вимогам ПУЕ.

Основні положення

За умовами безпеки заземлення повинне мати відносно малий опір, забезпечити яке можна шляхом збільшення геометричних розмірів одиночного заземлювача або застосування декількох паралельно з'єднаних заземлювачів.

Елементарний підрахунок показує, що другий шлях у багато разів економічніший за витратами металу й інших умов. Крім того, при декількох заземлювачах можна вирівняти потенційну криву на території, де вони розміщуються, що в ряді випадків відіграє вирішальну роль у забезпеченні безпеки. Тому в практиці застосовується, як правило, груповий заземлювач, тобто який складається з декількох паралельно включених одиночних заземлювачів, які також називають електродами.

Вплив роду ґрунту на його питомий опір.

Існує багато видів ґрунту - глина, суглинок, пісок, супісок, чорнозем, садова земля, торф тощо, що сильно різняться фізичною структурою й хімічними властивостями.

Рід ґрунту безпосередньо не робить впливу на його питомий опір, оскільки сухий ґрунт будь-якого роду струму практично не проводить. Однак різні ґрунти містять неоднакову кількість розчинних речовин, мають різну дисперсність, мають різну здатність утримувати вільну воду й тому, будучи зволоженими, чинять різний опір електричному струму.

Розподіл потенціалу на поверхні землі

При великих відстанях між електродами (більше 40 м) поля розтікання струму навколо них практично не взаємодіють, тобто струм кожного електрода проходить по «своїй», окремій ділянці землі, у якому струми інших заземлювачів не проходять. У цьому випадку навколо кожного одиночного заземлювача виникають самостійні потенційні криві, що взаємно не перетинаються (рис. 1).

	Рис. 1. Потенціальні криві і поля розсіювання струму групового заземлювача при відстані між електродами м.
		Рис. 2. Потенціальні криві і поля розсіювання струму групового заземлювача при відстані між електродами м.

При малих відстанях між електродами (менше 40 м) поля розтікання струмів як би накладаються одне на одне, а потенційні криві взаємно перетинаються й, складаються, утворюють сумарну потенціальну криву (рис. 2).

У результаті поверхня землі на ділянках між електродами набуває деякий потенціал. При цьому форма сумарної потенційної кривої залежить від відстані між ними й взаємного розташування електродів, а також від їхнього числа, форми й розмірів.