Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Визначення ціни та обсягу виробництва за монополії






Оскільки фірма за умов монополії сама є галуззю, то крива попиту на її продукцію є водночас кривою попиту галузі (спадною лінією — див. рис. 8.1).

Р,

Рис. 8.1. Криві попиту і граничного виторгу монополіста

Тобто для збільшення обсягу продажу товару монополіст повинен знижувати ціну. Граничний виторг від продажу кожної наступної одиниці товару зменшується, тому крива граничного виторгу MR лежить нижче кривої попиту D. Загальний виторг монополіста зростає на еластичному відрізку кривої попиту (див. п. 5.1), досягає максимуму у точці одиничної еластичності за нульового граничного доходу, а з переходом на нееластичний відрізок кривої попиту починає зменшуватися. Тому фірма-монополіст завжди обирає обсяг виробництва у межах еластичного відрізка кривої попиту. Як і фірма-досконалий конкурент, монополіст прагне до максимізації прибутку. Монополіст максимізує прибуток, виробляючи у точці MR = МС і запроваджу­ючи ціну, яка відповідає цьому обсягу виробництва на кривій попиту (рис. 8.2). Тобто монопольна ціна завжди вища за граничний виторг. Точку, яка визначає обсяг виробництва та ціну товару, що забезпечує монополістові максимальний прибуток, називають точкою Курно. Площа заштрихованого прямокутника відображає величину економічного прибутку фірми (Р—АТС)Qm.

Рис. 8.2. Максимізація прибутку за чистої монополії

Зауважмо, що аналізуючи ціноутворення за монополії, не згадуємо про криву пропозиції. Крива пропозиції з'ясовує величину пропозиції товару за ко­жної ціни. Натомість фірма-монополіст сама встановлює ціну: вибір
обсягу виробництва продукції автоматично означає і визначення ціни. Тобто
ключовим чинником при виборі оптимального обсягу продукції є крива попиту
на товар монополіста, а крива пропозиції як така за монополії просто відсутня.

За однакових витрат монополіст менш ефективний порівняно з доско­налим конкурентом, бо виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищу ціну (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Порівняння конкурентної та монопольної рівноваги

За чистої конкуренції обсяг виробництва та ціна Рс визначалися б точкою перетину кривих граничних витрат МС та попиту D. Натомість монополіст виробляє обсяг продукції Qm і продає його за ціною Рт. Незворотні втрати суспільства, зумовлені монополізацією виробництва, визначаються сумою втрат надлишку споживача та надлишку виробника, що графічно відображається площею заштрихованого трикутника. Водночас інша частина надлишку споживача переходить у руки монополіста (трансформується у надлишок виробника).

У короткостроковому періоді для фірми-монополіста існують і умови мінімізації збитків та припинення виробництва, проте ці ситуації не є типовими для монополії. У довгостроковому періоді, завдяки існуванню бар'єрів для входження у галузь, монополія може отримувати економічні прибутки.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.