Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Релігійно-клерикальні концепції суспільного розвитку.






 

Слід взяти до уваги, що клерикалізм як політичний напрямок склався у ХІХ ст. Його ідеї поширилися у всьому світі, справивши серйозний вплив на суспільно-політичне життя. В багатьох країнах, поряд із релігійними організаціями, були створені конфесійні політичні партії, профспілки, жіночі та молодіжні об’єднання. Вони зміцнили позиції клерикалізму.

Релігійних переконань і нині дотримується більша частина людства.

Серед конфесій (віросповідань) найбільш впливовим є католицтво, що його визнають майже 600 млн чоловік з усіх континентів.

Ідейно-політичним центром католицизму є Ватикан. Його соціальна доктрина була розроблена в енцикліці папи Льва ХІІІ «Про нові речі», що була опублікована у 1891 р. Згідно з цією енциклікою ідеальна модель соціального суспільного устрою має створюватися на основі християнської демократії, яка передбачає співробітництво між класами й народами, ліквідацію протиріч між працею й капіталом. У 1991 р., рівно через

100 років після виходу попередньої енцикліки, папа Іоанн Павло ІІ випустив нову, ювілейну енцикліку «Сотий рік», в якій проголосив подальший розвиток соціальної доктрини Ватикану, сформулювавши права й свободи людини та обгрунтувавши необхідність участі католицької церкви у захисті цих прав, зміцненні й поглибленні християнської демократії.

До світових релігій, які справляють серйозний вплив на політичні процеси й суспільне життя, належить іслам. Його послідовники — понад мільярд мусульман — проживають у 52 країнах Азії та Африки. Вони проголосили іслам основою своєї державності.

Духовні й політичні лідери широко використовують іслам для впливу на віруючих. «Оновлений» ісламський соціальний порядок пропагується як «третій» шлях розвитку. За цим порядком передбачається надати державі роль стримуючої сили, міцного бар’єра на шляху проникнення західного й східного впливу, ідей та культур, з якими мусульманські народи пов’язують свої біди, злиденність і безправ’я.

Як свідчить суспільна практика, будь-яка ідейно-політична течія намагається справити якнайсильніший вплив на людей, щоб залучити до себе максимальну кількість прихильників. Через це різні політичні течії неминуче змагаються між собою, сподіваючись виштовхнути одна одну на узбіччя суспільного життя. Але взаємовідносини ідейно-політичних течій неможливо звести лише до боротьби. Між ними відбувається постійна дискусія з приводу суспільних проблем, вони взаємно впливають одна на одну і взаємозбагачуються. Цей процес можна розглядати передовсім як взаємодію, що включає в себе різні елементи і процеси.

 

Плани семінарських занять

 

1. Роль і місце лібералізму й консерватизму в політичному житті суспільства.

2. Марксистська концепція соціалістичного ладу.

3. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.

 

Теми рефератів

 

1. Особливості неоконсерватизму в «новому світі».

2. Боротьба проти тероризму — нагальна потреба сучасності.

 

Література

 

Американский либерализм в 80-е годы: поиск альтернатив. — М., 1986.

Бессонов Б.И. Фишизм: идеология, политика. — М., 1985.

Бианк Ф.С. Старый и новый фашизм. — М., 1992.

Каленим Б.В. Неоконсерватизм и новые правые. — М., 1986.

Михайлов Б.В. Современный американский либерализм: идеология и политика. — М., 1991.

Консерватизм в идейно-политической жизни США 80-х годов. — М., 1986.

Миронов Д.А., Перцев А.В. Позитивистский социализм: иллюзия или реальность. — М., 1990.

Нысанбаев А.Н., Сулейманов Ф.М. От «единомыслия» к плюрализму мнений: Беседы о путях к социальному диалогу. — М., 1990.

Оганесян А.К. Социальная этика американского неоконсерватизма. — М., 1990.

Перегудов С.И. Неоконсервативная модель общественных отношений. — М., 1990.

Полянский Ф.Я. Социализм и современный анархизм. — М., 1983.

Соболь О.Н., Ермолаенко А.Н. «Неоконсервативная революция»: лозунги и реальность. — К., 1990.

 

Навчальні завдання

 

1. Деякі відомі західні політологи стоять на позиціях тристадійного розвитку історії людства (теорія стадій У. Ростоу; поділ цивілізації на доіндустріальну, індустріальну й постіндустріальну у працях З. Бжезінського, Д. Белла; теорія «трьох хвиль» О.Тоффлера). Чи існує принципова різниця між їхньою точкою зору та поглядами К. Маркса на етапи суспільного прогресу?

2. Прокоментуйте таке висловлювання американського економіста М.Фрідмена: «Суспільство, яке ставить рівність (у сенсі рівності результатів) вище свободи, в результаті втратить і рівність, і свободу».

3. Чи згодні ви з висловлюванням професора Ф. Хайєка: «Хто візьметься заперечувати, що суспільство, в якому влада в руках багатих все рівно краще суспільства, в якому багатими можуть стати тільки ті, в чиїх руках влада?»

4. Дайте коротку характеристику концепції «демократичного соціалізму», використовуючи матеріали програмних документів Соціалістичного інтернаціоналу (див.: Современная социал-демократия: словарь-справочник. — М., 1970).

5. Як ви розцінюєте з позицій сьогодення основні ідеї та їх аргументацію у статті Е.Бернштейна «Чи можливий науковий соціалізм?» (Полис. — 1991. — № 4).

6. Підберіть за матеріалами періодичної преси фактичний матеріал про основні параметри «шведської моделі» (див.: Швеция. Социал-демократия на практике. Общественная жизнь за рубежом // Книжное обозрение. — 1991. — № 1).

7. Зробіть порівняльний аналіз запропонованих висловлювань і сформуйте свою позицію з даного питання:

а) К.Маркс та Ф.Енгельс у праці «Німецька ідеологія» писали: «...комунізм не стан і не ідеал, а реальний історичний рух».

б) Е.Бернштейн у праці «Нариси історії й теорії соціалізму» писав: «Я відкрито визнаю, що дуже погано розумію і дуже мало цікавлюсь тим, що у звичайних умовах розглядається під «кінцевою метою соціалізму». Ця мета... що б вона не уявляла, для мене — ніщо, рух же — все. Під рухом я розумію як загальний розвиток суспільства, тобто соціальний прогрес, так і політичну й економічну агітацію та організацію для здійснення цього прогресу».

 

Завдання для перевірки знань

 

1. У чому суть доктрини лібералізму та неолібералізму?

2. Які риси притаманні консерватизму та неоконсерватизму?

3. Які основні положення марксистської політичної теорії?

4. Що таке творчий марксизм? Чи можна до марксизму застосовувати таке поняття?

5. В чому суть соціал-демократичної концепції соціалізму?

6. Що характерно для доктрини екологічного соціалізму?

7. Що являє собою політичний екстремізм і в чому його небезпека для суспільно-політичного розвитку людства?

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.