II. Діти з девіантною поведінкою в роботі психолого-медико-педагогічних консультацій

Діти з поведінковими порушеннями (з девіантною поведінкою) становлять значну частину контингенту відвідувачів психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК). За даними статистичного звіту щороку до консультацій звертається понад півтори тисячі дітей з поведінковими порушеннями, не ускладненими іншими розладами. Якщо зважити, що у переважній більшості випадків проблемна поведінка поєднується з іншими розладами, часто виступаючи їх наслідком, то кількість дітей, які потребують корекції поведінки, виявиться незрівнянно більшою.

Усвідомлення актуальності проблеми порушень у поведінці дітей, які користуються послугами ПМПК, зумовило введення у її штат психолога – консультанта з девіантної поведінки. Тимчасом його діяльність не отримала необхідного теоретичного обґрунтування та відповідного методичного забезпечення і залишається мало конкретизованою. Практично діти з девіантною поведінкою сьогодні не отримують у консультації потрібної їм допомоги. Для цього є об’єктивні причини. Вони пов’язані як зі специфікою названого контингенту, так і з особливостями функціонування психолого-медико-педагогічних консультацій, які переживають перехідний період від медико-педагогічних комісій, набуваючи нових якостей і розширюючи свої функції. Хоча консультації виростають на грунті колишніх комісій, це принципово різні установи з різними завданнями.

Єдиним завданням медико-педагогічної комісії було комплектування спеціальних шкіл для дітей з психофізичними порушеннями (за сьогоднішньою термінологією – з особливими освітніми потребами). Визначаючи особливості психофізичного порушення у дитини, комісія визначала тип потрібного їй навчального закладу і на тому її функції закінчувалися. Отже, комісія фактично працювала на навчальний заклад, забезпечуючи його контингент. За цих обставин у найтяжчому становищі опинялися діти з девіантною поведінкою, оскільки спеціальних шкіл для них не було. Крім рекомендації індивідуального навчання поза дитячим колективом, яке зрідка практикувалося у тяжких випадках, комісія таким дітям нічим допомогти не могла. Зовсім очевидно, що і цей захід працював не на дитину, а здебільшого на убезпечення від неї навчального закладу.

Діяльність сучасної психолого-медико-педагогічної консультації, особливо в умовах інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у єдиній освітній системі, є багатофункціональною і спрямована на допомогу дитині, а саме – на вивчення її психологічних особливостей та визначення способів реалізації її потенціалу навчання і розвитку у різних умовах організації педагогічного впливу: у спеціальній школі, спеціальному класі при загальноосвітній школі чи на засадах інклюзії у загальноосвітньому класі. Розв’язуючи ці завдання, консультація співпрацює з батьками та школою, зокрема, з психологічною службою системи освіти.

Сьогодні багато аспектів роботи психолого-медико-педагогічної консультації поки що тільки задекларовані чи певною мірою окреслені і для впровадження потребують теоретичного і методичного наповнення. Саме у такому стані перебуває розв’язання проблеми допомоги у консультації дітям з девіантною поведінкою.

Ставлячи за мету у міру можливого заповнювати прогалину у науково-методичному забезпеченні допомоги ПМПК дітям з девіантною поведінкою, далі зупинимося на окресленні специфіки девіацій у поведінці дітей, які відвідують психолого-медико-педагогічну консультацію, на методичних питаннях вивчення дітей з девіантною поведінкою та взаємодії консультації, сім’ї і школи у корекції їхньої поведінки.