Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Відкрий мене






Друге десятиріччя 21 століття. У домі 3 телевізори, 3 комп’ютери, 6 мобільних телефонів і одна книга.

З журналуExpres cool

Ковзани черкали об лід і лунали веселі голоси. Нарешті на місто впав сніг, вдарив мороз, вітрини були готові спалахнути новорічними вогниками, а люди отримали чудову можливість впасти в дитинство, прийшовши на льодову ковзанку. Сніг як каталізатор гарного настрою давав усім можливість повеселити себе. Наталка і Оля боялись ставати на ковзани, пояснюючи це дитячим страхом. Колись маленьким близнючкам тато купив по парі біленьких ковзанів. Тоді Наталка необережно зламала ногу, Оля почала боятись цієї зимової розваги. Ковзани були закинуті десь за шафку у кладовці, а перебороти свій страх дівчатка не змогли так і до студентських років. Поки друзі ковзаються вони вирішили ліпити сніговика. Андрій, таємно закоханий в Наталку, сказав, що складе компанію.

Решта одногрупників пішли, ні, побігли, бо не могли дочекатись, коли вже малюватимуть… ковзанами візерунки на льоду. Оленка, Юрко, Олег, Аня мріяли про це всю весну, літо і осінь. Але найбільше з цього раділа одна дівчинка…

Для Алінки відкрився зимовий сезон. Тобто літом вона пропадала будь – де, де можна поплавати, а також в горах, на велопоїздках і на роликах. Восени ставало холодніше, починалось навчання і тому локації з озер і рік переміщувались в басейни й аквапарки. Ролики були вірними завжди, а зимою зраджували. Ситуацію рятували ковзани, сани і лижі. Весною ролики повертались. І так завжди. Маму дуже нервувало, що донька після пар каталась на роликах чи ковзанах, бігла в басейн, потім прибігала з’їсти «щось» і йшла «бо перед сном треба обв’язково погуляти, подихати свіжим повітрям…»
Донька на підготовку до занять приділяла максимум годину свого часу. Вона не вишивала якихось картинок, якби це хотілося матері. Не могла сидіти і дивитись телевізор. Вона навіть «Віднесених вітром» не бачила!!!!!!!!!!!!! Витримала перші п’ять хвилин цієї кінокартини, яку так любила мама. Шкода, що їй не було з ким обговорити поведінку, красу і манери

Скарлет О’ Хари.

Ковзани черкнули об лід. Алінка не втрималась. Вся вага тіла навалилась на праву ногу. Дівчина відчула різкий біль. Вона безпорадно лежала на льоду і не могла поворухнутись. В перші секунди після падіння її стан нагадував апатію. Друзі намагались підняти дівчину…

Місяць в гіпсі. Про поїздку на вихідні в гори не могло бути й мови. Про похід в басейн також. Алінка безпорадно дивилась на свою кімнату.

Комп’ютер. Вона вмикала його лише тоді, коли потрібно було щось скачати з інтернету для підготовки до занять. Іноді щось швидко писала друзям на емейл. Вона не переглядала довгих фільмів. Рідко заглядала в соціальні мережі. Батьки подарували їй комп’ютер, коли вона вступила в університет. Навіщо їй він, якщо вона за ним не сидить. Краще б купили бігову доріжку. Раніше в неї були пошкодження, але все обходилось синцями і подряпинами. Замастила йодом і знову на ролики. А так, щоб цілий місяць вдома, а потім ще скільки ногу потрібно розходжувати. Цієї зими вона, мабуть, ковзанів вже не побачить.

Телевізор. Алінка аж тепер побачила, що в її кімнаті є цей предмет. Прикручений на спеціальній підставці над комп’ютером. Вона ніколи його не вмикала. Вона навіть не знала, де пульт. Зараз вона знайомилась з цим об’єктом власної кімнати. Якщо комп’ютер Алінка вмикала хоч іноді, то телевізор не працював ніколи.

Мама бігла зранку на роботу і обіцяла Алінці, що принесе все необхідне аби та вдома не нудьгувала. Цікаво що. Алінка знала, що для того, щоб врятувати її від нудьги, потрібно у вітальні залити підлогу асфальтом, дати ролик лише на одну ногу а в іншу руку дати милицю. Гротескна картина.

Цікаво, мама принесе їй набір для вишивання чи нитки для в’язання і спиці? Вона раніше любила заохочувати непосидючу Алінку до таких «посидючих» занять. Правда всі спроби зазнавали поразки.

Дні минали. Ні, для Алінки вони не минали, а болюче тягнулись. За вікном стояла красива сонячна морозна і життєрадісна зима з блискучим снігом і глянцевим льодом. Думки про каток відганялися за допомогою намотування кіл по вітальні. Коли мама з татом були на роботі, це було основним заняттям дівчинки. Добре, хоч милиці були. Вона ще могла чистити ролики, щоб вони мали просто бездоганний вигляд. Алінка переглянула старі фотографії з гірських виїздів і склала приблизний маршрут на наступне літо, щоб відвідати місця, де їхні велосипеди ще не залишили тривких слідів своїх коліс.

Увечері мама з татом обговорювали проведений день, проблеми на роботі, чергове підвищення ціни на воду, необхідність косметичного ремонту у коридорі квартири дідуся і бабусі, плани на вихідні. Потім мама почала розповідати про ту цікаву книгу Даніели Стіл, яку вона почала читати три дні тому, тато дипломатично пішов дивитись випуск вечірніх новин.

- Дійсно така, знаєш, життєва книжка. Може прочитаєш, Алінко?

- Мам, ну ти знаєш, що бісероплетіння, вишивання, в’язання, читання, малювання і теде і тепе не для мене. А ще мені не підходить перегляд фільмів. Тому нових дисків мені не купуй. Я на старих нічого не переглядала.

- Як ти не бачила «Віднесені вітром»? А може тобі цікавіше буде прочитати книгу?

-Ні, мам. Мені буде цікавіше прочитати «Війну і мир»!!! Усі п’ять томів.

-«Війна і мир» має чотири томи. Це шкільна програма і соромно…

- І соромно такого не знати. Ой мам, чотири томи чи вісім. Нудота вона і в Африці нудота. Я спати. Па-па.

Зранку поснідавши, мама з татом пішли на роботу. Алінку оповивав сум. Друзі не мали часу на довгі телефонні розмови. Вони підкорювали гори. Тому все обмежувалось фразами: «Привіт, мала, як ти? Як нога? Тут так класно. Таке сонечко, а мороз… Погода те, що треба. А Юрка вчора…Ми скоро будемо, подивишся відео, це словами не передати. Добре мала, приїдемо додому, зайдемо провідати. Не сумуй!»

Раптом вона побачила у своїй кімнаті на тумбочці книгу. Мама, це все вона. Маленьку, біленьку, на обкладинці смішний зеленоокий кіт. Посміхається сардонічною посмішкою. Тетяна Винокурова-Садиченко «Жарт із життя психів». «Якраз для мене» - подумала Алінка. «Що ж відкриємо, прочитаємо».

«Свиня…скажи мені в чому сила?» Алінка це вже десь чула. «Ааа відео з програми КВК, яке Андрій мені кинув на стіну в контакті. Що ж читаємо далі.»

(з книжки) «Я дивлюсь у своє маленьке розколоте дзеркальце. Мені журно самій. Коханий десь забарився…»

-А в мами як не примхлива Скарлет О’ Хара, то якась плакуча верба, що жаліється на вічну самотність. Йду я чистити ті ролики, що подарувала Оленка. Зовсім забула про них.

- Ну як тобі «Жарт»?

- Із життя психів?

- Ну так.

- Та ніяк, якась жалібниця розвела…

- Алінко, скільки сторінок ти прочитала?

- Два рядочки. Ааааа, і ЕПІГРАФ!!!!

Наступного ранку Алінка прокинулась о шостій. Місто помалу прокидалось. Мама з татом встають о сьомій. Так захотілось з кимось поговорити. Може, Оленці подзвонити. Хай розкаже, як там гори. Ага і вона почує в трубку мляве мурчання «А то ти, мала…Шо? А…давай потім..ага…». «Добре, де той жарт?»

(з книжки) «Чуєш, дзеркальце, виявляється самодостатність – перший крок до шизофренії…» ого класно «Вчителі тому й існують, що існують нерозумні діти. Щоби зробити з них розумних: спрямувати кудись, чомусь навчити, щось пояснити…» «цікаво, а якою в школі була я» задумалась Алінка і продовжила читання…

(з книжки) «Життя не любить, коли ним нехтують, коли ним не живуть…Людина живе, доки живуть її твори…Жоден твір, якщо це справді твір, не для них призначений. Він призначений для самого творця, а все – настільки дрібниця порівняно з радістю творчості, що про це годі й казати…друзі – це ті, хто просто розуміє…коли щось не виходить і від цього боляче або ж просто зле, треба сказати одну фразу. «Невдача спіткала українських спортсменів». І такий сміх одразу розбирає, що аж жити краще…»

На місто спустився ранок, потім день.

- Ну як тобі «Жарт»?

- А звідки ти знаєш, що я прочитала все?

- Ти недобре звечора закрила двері в свою кімнату і я бачила…

- Мам. Книжка класна. Я ще ніде не читала стільки мудрих і водночас смішних речей… я…я щось відкрила для себе…от нова сторінка – це нове відкриття. А той кіт на обкладинці. В нього такі очі… Зеленющі.

 

- Оленко, я ще хочу в книгарню…

- В яку пекарню?!

- В книгарню!!!

- А ТИ там шо забула?

- Та виберу собі щось.

- А коли ти навчилась читати?)))))))

- Дуже смішно.

- Я тобі завтра одну книженцію принесу, тобі має сподобатись…

 

 


Зміст

Леся Климак ……………………………………………………………………………………………………….3

Щастя…………………………………………………………………………………........................4

«Любов лиш лікують любов’ю»……………………………………………………………….4

Сестрі………………………………………………………………………………………………………...4

Вірші під ногами………………………………………………………………………………….…...6

Мандрівка у спогади…………………………………………………………………………………6

Євген Шевчук …………………………………………………………………………………………..………...9

Ринок…………………….…………………………………………………………………………………10

Зима……………………..………………………………………………………………………………...10

Амнезія………………………………………………………………………………………….…….….11

Софія Голько ………………………………………………………………………………………………….…14

Телеграма весні………………………………………………………………………………………15

Сірий вірш……………………………………………………………………………………….………15

Ти – подарований……………………………………………………………………………………15

Ірина Дендак ………………………………………………………………………..………………………….18

Творчість про творчість………………..………………………………………………………...19

Ніч………………………………………………….………………………………..………………………19

Несподівана любов………………………………………………………………………………...20

Холод……………………………………………………………………………………………………….21

«Візьми книжку в руки!..»…………………………………………………..…….…………...23

Олена Гриньків ………………………………………………………………………………………….…..…24

Історія ненародженого дитяти……………………………………………………....………25

Цей клятий трикутник……………….………………………………………………….………..27

Андрій Омельницький ………………………………………………………………….…………………30

Не вбивайте сніжинок………………………………………………………….………….……..31

Склянка часу………………………………………………………………………….……….……….32

Епіграф до життя……………………………………………………………………………..……..32

Знайомство, або один момент із життя………………………………….……………..33

Марія Прицун ……………………………………………………………………………………………….....37

І в кожного вона своя………………………………………………………………….….……...38

Танець життя любови…………….………………………………………………….…….……..40

Ірина Підгородецька ……………………………………………………………………………….………45

Самотня казка………………………………………………….……………………………………..46

Розмова з ангелом через двері (люби Його).…………..………………….………..47

Він любив її насправді …………………………..…………………………………….…………47

Постріл і біла троянда…………………………..……………………………….………..……..48

Твоя брехня……………………………………………………………………………………….…...49

Запалені душі (Ріка в моїх очах)………………………………………………….………… 50

Надія Сметана ……………………………………………………………………………………...............53

Червоне листя………………………………………………………………………….……………..54

Дайте…………………………………………………………………………………………….……..….55

Картина……………………………………………………………………………………….…….…….56

Щастя………………………………………………………………………………………………..…….58

Вікторія Бабенко …….…………………………………………………………………………………..……60

«Не відчуєш на смак самотності»………………..…………………………….…………..61

Просто……………………………………………………………………………………….………..…..61

«Твоє тіло бездушне»……………………………………………………………….…………….62

Зеленка……………………………………………………………………………………….…………..63

У інший світ…………………………………………………………………………………….……....65

Ведмеді………………………………………………………………………………………………..….67

Анна Зінчин …………………………………………………………………………………………….………..68

Тихий пагорб……………………………………………………………………………….…...…… 69

Лист до молодшого брата………………………………………………………………………72

Життя в Некрополісі……………………………………………………………………………..…73

Bittersweet …………………………………………………………………………………………..…76

Ірина Лазор (Воїнська) ……………………………..………………………………………..……………78

«Йдучи густим, холодним, темно-шумним лісом…»…………………………….79

«Вечоріє…»………………………………………………………………………………………………79

«Я прагнула усе життя її…самотності отої»…………………………….………………82

Біло-чорне серце……………………………………………………………………..……………..83

Темрява…………………………………………………………………………………………………..84

Юля Синиця ………………………………………………………………………………………………………86

Етюд……………………………………………………………………………………….………………..87

Звуки……………………………………………………………………………………………….……….88

І………………………………………………………………………………………………..………………89

К … … … а……………………………………………………………………………………………….…89

ПІВ……………………………………………………………………………………………………………90

Оксана Ольшанська …………………………….…………………………………….…………………….94

Довжина тіні від гномона……………………………………………….………………………95

«Я заплющую очі»…………………………………………....……………………………………97

Відкрий мене……………………………………………………………………………..……………99


[1] Чудо, покличте лікаря, він вийшов із коми (ісп.)

[2] Все добре, можете покликати синьйоріту Петрівську (ісп.)

[3] Уривок з драми „Лісова пісня” Лесі Українки.

[4] Уривок з мого твору.

[5] Гно́ мон (від грец. γ ν ώ μ ω νтой, хто знає) — давній астрономічний інструмент для визначення часу, конструкція у вигляді вертикальної жердини, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.