Бабенко

Інтригуюча, чуттєва, імбирна

***

Не відчуєш на смак самотності,

Не торкнешся моєї душі,

Не прокинешся в миті блаженства,

Не побачиш світлого відчаю,

Не закричиш із даху: «Я літаю!»

Не згадаєш моє позіхання,

Не полюбиш моєї непевності,

Не спитаєш, чи скоро до вечора,

Не зготуєш банальну яєчню,

Не навчатимеш правильно жити,

Не побачиш приховану усмішку,

Не торкнешся рукою волосся,

Не збагнеш чого я ще хочу,

Не заплачеш у миті відсутності,

Не відкриєш дверей безтурботності,

Не побачиш світлого відчаю,

Не існую для тебе я іншою…

Не живу.не шукай.

Не потрібно. Не лукав мені.

Не твоя більше.

ВІЛЬНА!!!

Просто…

Просто цікаво усе так збудоване…

Будинки…людина….слова у сканвордах…

Просто іноді так заплутуються нитки,

що доводиться рвати. Рвати…

В підсвідомості ми відверті з собою,

І у снах визнаємо свої помилки

Наяву ж про це можна мовчати. Мовчати,

І вважати своє життя грою.

Просто коли ми дивимось на годинник

Не помічаєм секунд….лише стрілки….

Просто не варто стояти на протязі

І віддаватися силі повітря…На вістря…

Краще в затишку теплого вечора

Або в вікнах шумливого поїзда

З усмішкою думати: пізно.ПІЗНО.

У мене не було вибору.

І хоч все було примітивно. І просто.

Я відмовляюсь від вкрадених послуг.

***

Твоє тіло бездушне,

Запах твій безколірний,

Очі сховані в масці,

Губи стиснуті німо.

Я не знаю, що є щось

У тобі аномальне,

Ти - лиш букви та цифри.

Ти - мій друг віртуальний.

Доторкнутися можна

До твердої пластмаси

І так важко відчути

Всі слова без прикраси...

Але там, за екраном,

Ти, напевно, існуєш,

Ти й говориш, і бачиш,

І майбутнє будуєш.

Ти - не робот, це точно.

Але як бути далі?..

Приміряю твій усміх

Із рядка сумних смайлів.

І вбираю у себе

Твою суть і уяву.

Ти - неначе наркотик.

Я для тебе - нірвана...