Періодичних видань

Відомості про дореволюційні газети України були зібрані в покажчику Ігнатієнко В.А. “Бібліографія української преси, 1816—1916”, який був виданий Українським науково-дослідним інститутом книгознавства в 1930 р., а також у виданні ЦНБ Академії наук України “Каталог дореволюційних газет, виданих на Україні (1822—1916)” (К., 1971).

Ретроспективний облік періодичних видань, що виходили в межах Радянської України, здійснювала, в основному, Книжкова палата України.

Перша група підготовлених Палатою УРП періодичних видань України — ті, що обліковують журнали, бюлетені, періодичні збірники. Вони вийшли під назвою “Періодичні видання УРСР. Журнали”. Перший випуск — за роки 1918—1950 (виданий в 1956р.); другий — за 1951—1960 рр. (виданий в 1964 р.); третій — за 1961—1975 рр. (виданий в 1984 р.); четвертий — за 1976—1980 рр. (виданий в 1988 р.). Кожний випуск містить систематичний покажчик журналів та допоміжні покажчики (за алфавітом назв журналів; покажчик організацій та колективів, що видавали журнали; топографічний покажчик та ін.).

Друга група — УРП газет: “Періодичні видання УРСР. Газети”. Перший випуск — за 1917—1960 рр. (вийшов у 1965 р.); другий — за 1961—1980 рр. (вийшов у 1983 р.). Газети групуються за місцем видання та типами газет. Допоміжні покажчики: за алфавітом назв газет; топографічний алфавітний; хронологічний та ін.

Додаткову інформацію подає покажчик “Газети Радянської України у фондах ЦНБ АН УРСР: каталог” у 3-х випусках: за 1917—1920 рр.; 1921—1925 рр.; 1926—1929 рр. (видані у 1979—1985 рр.).

Незважаючи на значну кількість УРП періодичних видань, які нібито продовжують один одного, дослідники відзначають суттєву неповноту обліку українських періодичних видань. Пов’язано це, головним чином, з історичними та ідеологічними причинами. Наприклад, Українська книжкова палата у своїх покажчиках обліковувала тільки ті видання, що виходили в межах Радянської України. Між тим, як відомо, офіційні кордони України впродовж 20—50-х рр. ХХ століття декілька разів змінювалися, тому територіальні межі тогочасного державного обліку не збігаються із сучасними межами. Видання, що виходили в Західній Україні у 20—30-і роки, не відображені в державних бібліографічних посібниках України.

Тому в 90-і роки ставиться завдання дослідити періодичні видання Західної України та інші, не відображені у загальнодержавних УРП, і скласти бібліографічні посібники, що їх відображують. Для цього потрібна значна дослідницька праця. Центром її стала, перш за все, Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Перші результати цієї праці відбито в матеріалах наукових конференцій, присвячених розвитку і бібліографуванню періодичних видань; в монографіях (наприклад: Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Коломиї (1865—1994 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. / Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. — Львів, 1996. — 233 с.); бібліографічних покажчиках (наприклад: Павлюк І. З. Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917—1939 рр.): анот. покажч. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; відп. ред. М.М. Романюк. — Львів; Луцьк, 1997. — 179 с.; Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853—1939 рр.): анот. каталог / уклад. В.А. Передирій; Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. — Львів: Наук.-видав. підприємство “Мета”, 1996. — 191 с.); довідниках (Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. / за ред. М.М. Романюка; Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. — Вип. 1—4. — Львів, 1994—1997) та ін. У 1997 р. вийшла одна з перших узагальнюючих праць: Репертуар української періодики XIX—XX ст.: матеріали до бібліогр. Т. 1. Західно-українська періодика 20—30-х рр. ХХ ст. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; за ред. М.М. Романюка. — Л., 1997. — 280 с.

Одночасно з дослідженнями видань, що виходили на теренах України, ставиться завдання зібрати відомості про українські періодичні видання діаспори, незалежно від місця їх видання і мови. Цим також займається Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України і, крім неї, різні дослідні центри в галузі журналістики. ЛНБ об’єднує багатьох дослідників і, при потребі, видає їх праці. Наприклад, виданий покажчик: Мартинюк М. Українські періодичні видання Західної України, країн Центральної та Західної Європи (1914—1939 рр.): матеріали до бібліогр. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім В. Стефаника — Л., 1998. — 296 с.

Значну роботу з вивчення і бібліографування періодичних видань проводить Дослідницький центр історії української преси (ДЦІУП) при факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Ним видані такі бібліографічні покажчики:

· Українська преса за межами України. — Вінніпег; Київ, 1994;

· Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії (1908—1917 рр.) / уклад.: Н. Сидоренко, О. Сидоренко, О. Шкільна. — Львів; Київ, 1995. — 154 с. [видане спільно з ЛНБ ім. В. Стефаника];

· Українська таборова преса часів першої світової війни: анот. бібліогр. покажч. / уклад. О. Сидоренко. — К., 1995. — 30 с.

· Черняков Б. І. Часописи політичних в’язнів російського царату ХІХ — початку ХХ ст.: бібліогр. покажч. / Ін-т систем. досліджень освіти, Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1996. — 64 с.

та інші.

Як ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, так і ДЦІУП створюють машиночитні банки даних про періодичні видання. Розроблена спеціальна програма збору інформації для цих банків. У ДЦІУП уже є в електронному виконанні відомості про періодичні видання Катеринославщини, Полтавщини, Поділля; українську пресу 1917 року, українську пресу під німецькою окупацією 1941—1943 рр., українську таборову пресу часів першої світової війни.

Бібліографування українських періодичних видань тісно пов’язується з дослідженнями їх історії, що відбивається на сторінках “Збірника праць Науково-дослідного центру періодики”, що видається ЛНБ імені В. Стефаника (Вип. 1, 2, 3/4; 1994—1997 рр.). Як кінцевий результат планується видання повного бібліографічного покажчика українських періодичних видань ХІХ—ХХ ст., а також багатотомної “Історії української періодики”.

Бібліографічні покажчики періодичних видань створюють також інші науково-дослідні центри. Наприклад: Преса України: Газети 1917—1920 рр.: бібліогр. покажч. / Ін-т історії України НАН України; уклад Г.Я. Рудий; наук. ред. Є.М. Скляренко. — К.: Хрещатик, 1997. — 96 с. Тут відображено газети, що не входили до покажчиків періодичних видань УРСР: Центральної Ради, гетьманщини, Директорії, політичних партій та організацій, які не перебували на більшовицьких позиціях, всього 768 назв. Опис дається українською мовою незалежно від мови видання, яка вказується в примітках. Групування алфавітне. Допоміжні покажчики: топографічний, іменний для російськомовних видань та іменний для україномовних видань.

Українські періодичні видання відображені також у загальноросійських та всесоюзних УРП періодичних видань.

Покажчик Миколи Михайловича Лісовського “Библиография русской периодической печати 1703—1900 гг.” був створений ще на початку ХХ століття, але має не тільки історичне, а й довідково-пошукове значення.

Його хронологічним продовженням є “Библиография периодических изданий России, 1901—1916” (У 4-х т. — Л., 1958—1961), упорядники Бєляєва Л.Н., Зінов’єва М.К., Никифоров М.М., співробітники Державної публічної бібліотеки імені М.Є. Салтикова-Щедріна. В розробці методики складання цього покажчика брав участь Ю.О. Меженко під час його роботи в Ленінграді. Тут обліковуються періодичні видання, що виходили на території Російської імперії російською мовою. У перших трьох томах поданий алфавітний перелік видань; у четвертому — допоміжні покажчики: предметний, топографічний, іменний та ін. В цьому УРП не було відбору за ідеологічними ознаками, не давалися характеристики політичних напрямів видань, за що він у свій час зазнав критики, але ці риси є в дійсності його перевагою.

Інший підхід застосовано у довіднику “ Русская периодическая печать” (Т. 1. — 1702—1894 рр.; Т. 2. — 1895—1917 рр.). Тут відібрані тільки “найбільш важливі” періодичні видання, але подані розгорнуті їх характеристики.

У 1987 р. виданий покажчик “Периодическая печать России в 1917 году” — головним чином, по фондах Державної Публічної бібліотеки імені М.Є. Салтикова-Щедріна та деяких інших, який заповнює прогалину в ретроспективному обліку періодичних видань, що існувала довгий час.

Журнали, періодичні та продовжувані збірники та бюлетені 1917—1949 рр. обліковані в покажчику “Периодическая печать СССР. Журналы, труды, бюллетени, 1917—1949” в 10-ти томах, виданих у 1955—1963 рр.

Облік газет здійснено в покажчиках: “Газети СССР, 1917—1960” у 6-ти томах (1970—1984 рр.), та “Газетный мир Советского Союза, 1917—1970 гг.” у 2-х випусках. Перший покажчик подає найбільш повну реєстрацію газет, другий — вибіркові відомості про окремі газети, але з поширеною їх характеристикою.

Новим оригінальним внеском у систему покажчиків російськомовних періодичних видань Російської імперії є “Сводный каталог сериальных изданий России, 1801—1825”. У 1997 р. в Санкт-Петербурзі вийшов перший том цього багатотомного видання, що готується Російською національною бібліотекою у співробітництві з іншими найбільшими бібліотеками та науковими установами Росії. У першому томі відображено журнали за алфавітом назв на букви А—В. Це видання значно доповнює бібліографічний покажчик М.М. Лісовського, що був до даного часу головним довідником з періодичних видань XIX століття. Крім описів журналів у цілому тут подається також розкриття їх змісту у вигляді постатейного розпису, з атрибуцією анонімних та псевдонімних творів, з книгознавчими примітками і уточненням змісту публікацій.

Допоміжні покажчики значно розширюють довідкові і пошукові можливості даного посібника. Це іменний покажчик (з розкриттям ініціалів і дат життя), географічний, покажчик назв та ін.

* * *

Підсумовуючи розвиток системи посібників ЗРБ, слід ще раз наголосити на великій різноманітності окремих універсальних ретроспективних бібліографічних видань як з погляду завдань, що ставилися і виконувалися, так і з погляду методичних особливостей бібліографування. Тим важливіше знати про такі посібники, вміти їх знаходити і використовувати з метою пошуку відомостей про вітчизняні видання за весь період історії їх існування.

Слід також пам’ятати, що робота в галузі ретроспективної національної бібліографії останнім часом ведеться дуже інтенсивно, постійно з’являються нові посібники, отже наведені тут відомості повинні доповнюватися і актуалізуватися.

Питання для самоконтролю

1. Що означає поняття “загальна ретроспективна бібліографія”? Поясніть його співвідношення з поняттями “ретроспективна державна бібліографія”, “ретроспективна національна бібліографія”.

2. Які бібліографічні посібники створюються в результаті діяльності загальної ретроспективної біліографії (загальна видова назва і характеристика)?

3. Які завдання і функції виконує загальна ретроспективна бібліографія?

4. Назвіть основні шляхи виявлення відомостей про документи, видані на території держави за значний історичний період.

5. Що означає " проблема створення українського бібліографічного репертуару"? Який зміст поняття " український бібліографічний репертуар"?

6. Назвіть головні установи, що працюють над створенням українського бібліографічного репертуару.

7. Які ознаки і методичні вимоги враховуються при створенні системи посібників загальної ретроспективної бібліографії?

8. Назвіть універсальні ретроспективні бібліографічні покажчики, що інформують про книги (неперіодичні видання), видані в Україні у XVIII — XIX століттях.

9. Назвіть універсальні ретроспективні бібліографічні покажчики, що інформують про українські неперіодичні видання початку ХХ століття.

10. Які характерні риси мають універсальні ретроспективні бібліографічні посібники в жанрі " каталогу"? Які бібліотеки України видали такі посібники?

11. Назвіть бібліографічні покажчики, що відображають видавничу діяльність українських " Просвіт".

12. Охарактеризуйте методичні особливості видання Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України " Репертуар української книги, 1798—1916".

13. Які універсальні ретроспективні бібліографічні покажчики подають відомості про періодичні видання, що вийшли в Україні у ХІХ — на початку ХХ століття?

14. Які універсальні ретроспективні бібліографічні покажчики подають відомості про періодичні видання, що вийшли в Україні протягом ХХ століття?

15. Які установи здійснюють ретроспективне бібліографування українських періодичних видань? Охарактеризуйте їх діяльність.