SWOT-аналіз

В повному обсязі стратегічний аналіз доступний лише дуже крупним компаніям. Проте в умовах динамічних змін середовища, навіть для порівняно невеликих підприємств, однієї інтуїції керівника стає недостатньо для успішних дій на ринку. Цим обумовлена необхідність постановки в таких компаніях більш “дешевих” варіантів розробки стратегій. Тому, як основний інструмент регулярного стратегічного управління, багато компаній вибирають матрицю “якісного” стратегічного аналізу, яку ще називають матрицею SWOT.

SWOT - це акроним слів Strengts (сили), Weaknesses (слабості), Opportunіtіes (сприятливі можливості) і Тhreats (погрози). Внутрішня обстановка компанії відбивається в основному в S і W, а зовнішня - в О и Т. Для стратегічної перспективи компанії особливо значимі сильні сторони, тому що вони є наріжними каменями стратегії і на них повинне будуватися досягнення конкурентних переваг. У той же час гарна стратегія вимагає втручання в слабкі сторони. Організаційна стратегія повинна бути добре пристосована до того, що потрібно зробити. Особливе значення має ідентифікація відмінних переваг компанії. Це важливо для формування стратегії, тому що: - унікальні можливості дають фірмі шанс використовувати ринкові сприятливі обставини, - створюють конкурентні переваги на ринку, - потенційно можуть бути наріжними каменями стратегії.

Рис.6.2 Матриця первинного стратегічного SWOT-аналізу

На рисунку приведена тільки загальна частина матриці. На практиці число SWOT-факторів по кожній осі може бути значним існують спеціальні процедури їх рангування і звертування. Але ще більш важливе значення має “суб’єктивний фактор”, який вносять учасники процесу. За рахунок цього результат аналізу поповнюється ще й філософією стратегії, яка присутня в роздумах, не вписується ні в одну клітиниу матриці, але об’єднує їх в одно ціле. “Філософія стратегії”, як правило, неперервно зв’язана з “баченням” (vision), яке покладено в основу місії компанії.

Вибір ефективних стратегій, які відповідають внутрішнім параметрам підприємства і його положенню на ринку і, в цілому, в зовнішньому середовищі, проводиться шляхом побудови матриць корреляційного SWOT-аналізу. На рис.6.3 приведений приклад такої матриці для вибору корпоративної стратегії.

Рис. 6.3. Матриця кореляційного SWOT-аналізу

Слід відмітити, що на рис.6.3 альтернативні стратегії приведені досить загально. Альтернативні стратегії компанії знаходять в досить широкому діапазоні, основні з них:

1) інтенсивний ріст і збільшення продаж;

2) розвиток продукту;

3) розвиток ринку;

4) диверсифікація (концентрична, конгломератна);

5) інтеграція (горизонтальна, вертикальна);

6) стабільність

7) вихід з ринку;

8) ліквідація.

Методи проведення стратегічного SWOT-аналізу постійно вдосконалюються, що робить даний метод для більшості компаній основним інструментом стратегічного планування і управління.

Крім того, результати аналізу і прийняті на його основі рішення повинні фіксуватися і накоплюватися, та як накопичений структурований досвід (“база знань”) являється основою управлінської вартості любої компанії.

Оперативне (поточне) планування

Оперативне планування є логічним розвитком стратегічного планування, способом реалізації стратегії з метою утвердження її місії.

Оперативне планування – різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних і з розробленням оперативного плану з метою реалізації стратегії діяльності організації.

Адміністративні важелі оперативного управління формуються на основі тактики, політики, процедур, правил тощо.

Тактика являє собою конкретні оперативні короткострокові дії, тобто цей інструмент негайного сприяння впровадженню в життя перспективних намірів. Тобто тактика грунтується на короткотермінових планах.

Політика – це загальні орієнтири для дій і прийняття рішень.

Процедури предписують дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках.

Правила точно вказують, що саме слід робити в даній ситуації.

Бюджет – план, який відображає очікувані результати та розподіл ресурсів в кількісному вигляді.

Процес формування бюджету – збалансованого плану надходжень і і видатків у межах оперативного планування називається бюджетуванням.

І етап

ІІ етап

ІІІ етап

ІV етап

Рис.6.4. Схематична модель послідовного бюджетування на підприємстві

Для того, щоб оперативний план почав впливати на виконавців, він повинен бути формалізований – затверджений через прийняття управлінського рішенння.

Якщо стратегічний план зорієнтований здебільшого на управлінський персонал з метою формування напрямів діяльності, то оперативний план є дієвим методом менеджменту, на основі якого організовують свою роботу всі працівники. Вплив комплексних оперативних планів на працівників організації створює атмосферу зайнятості, неперервності трудових процесів, цілеспрямованості діяльності та причетності.

4. Бізнес-планування

Важливим напрямом планування в організації є бізнес-планування основним завданням якого є формування бізнес-плану.

Бізнес-план – документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

Він є необхідним для багатьох суб’єктів економічної діяльності:

Підприємця-власника – як орієнтир його діяльності;

Майбутніх компаньйонів і співробітників, яких передбачається залучати до справи;

Банкірів чи інвесторів для залучення в процес реалізації проекту;

Менеджерів – для здійснення ними функцій управління.

Інвестиційний проект – це план (програма) госоподарського заходу чи підприємницького проекту, реалізація яких вимагає залучення інвестицій.

Важливою особливістю будь-якого інвестиційного проекту виступає його протяжність в часі. Дійсно, економічна суть інвестування полягає в тому, що власник капіталу, інвестуючи його, тим самим відмовляється від поточного споживання капіталу, від отримання поточних вигод заради отримання більших вигод в майбутньому. Проміжок часу від моменту початку вкладення капіталу в об’єкт інвестування до моменту припинення отримання доходів та інших результатів від вкладеного капіталу називають інвестиційним періодом. В залежності від тривалості інвестиційного періоду інвестиції поділяють на короткотермінові, інвестиційний період яких не перевищує року, і довготермінові, що мають більш тривалий інвестиційний період.

Іншою особливістю будь-якого інвестиційного проекту є його спрямованість, в майбутнє, передбачення якого пов’язано з невизначеністю, а отже, з комерційним (підприємницьким) ризиком інвестування. приймаючи рішення про інвестування, власник капіталу виходить з певних оцінок майбутнього, очікуючи отримати певні результати. Під комерційним ризиком слід розуміти небезпеку виникнення ситуацій, за яких фактичні результати в інвестуванні (доходи чи інші вигоди) виявляться меншими за очікувані, в розрахунку на які приймались рішення про інвестування. В залежності від величини комерційного ризику інвестиції можна поділити на надійні, які характеризуються високою ймовірністю отримання гарантованих результатів, і ризиковані, яким притаманна значна невизначеність як затрат, так і результатів.

Процес розробки і реалізації інвестиційного проекту, як правило, включає наступні стадії:

- передінвестиційна стадія, в процесі якої здійснюється інвестиційне проектування і приймається рішення про доцільність реалізації проекту;

- інвестиційна стадія, на якій власне і здійснюються капіталовкладення в об’єкти інвестування;

- експлуатаційна стадія, яка розпочинається з моменту отримання перших результатів від вкладеного капіталу і завершується в кінці інвестиційного періоду.

Структура затрат на реалізацію проекту, а також доходів, отримуваних в результаті інвестицій, традиційно відмінна для кожної з названих стадій. Типова структура затрат і результатів протягом інвестиційного періоду показана на рис.6.5.

Враховуючи нерівномірну структуру затрат, при якій найбільш значні інвестиції залучаються на інвестиційній стадії проекту і мають часто незворотній характер, особливого значення в інвестиційному проектуванні набуває особлива ретельність виконання робіт на початковій, передінвестиційній стадії.

Рис. 6.5. – Стадії інвестиційного проекту

Розглянемо детальніше етапи і зміст робіт, що виконуються на передінвестиційній стадії. Відправною точкою цієї стадії є виникнення підприємницької ідеї, тобто того, що складає суть інвестиційного проекту – ідеї створення нового продукту чи послуги, ідеї організаційних перетворень на діючому підприємстві і т.п.

Незважаючи на різноманіття можливих джерел підприємницьких ідей, важливо наголосити, що зародження ідеї - це лише початковий, відправний момент її реалізації. Наступний етап полягає в детальній проробці цієї ідеї і пов’язаний з проведенням передінвестиційної стадії.

Перелік робіт, що слід виконати на передінвестиційній стадії в значній мірі визначається цілями і суттю проекту, специфікою об’єкту інвестування, потребою в інвестиційному капіталі, вимогами інвесторів та іншими факторами.