Галузі перекладознавства.

Завданням загальної теорії перекладу є модернізація процесу перекладу у вказаному вище значенні, тобто побудова моделі процесу перекладу, або деякої наукової схеми, яка більш чи менш точно відображає суттєві сторони цього процесу.

Як і у будь-якій іншій теоретичній дисципліні, в теорії перекладу має місце побудова не якоїсь однієї, а багатьох моделей, які по-різному відображають моделюючий процес і відображають різні його властивості. Тому в сучасній теорії перекладу існує цілий ряд т.зв. “ моделей перекладу ”.

Незважаючи на велику кількість моделей перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону об’єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.

Перекладознавство – наука про переклад – має численні галузі, серед яких виділяємо насамперед загальну теорію перекладу, яка досліджує універсальні закономірності збереження вираженої засобами однієї мови інформації при її передачі засобами іншої мови. Загальна теорія перекладу розглядає переклад як міжмовну комунікацію, а сам процес перекладу як такий, що складається з двох основних етапів – аналізу (розуміння повідомлення) і синтезу (творення повідомлення). У центрі уваги загальної теорії – типи реалізації процесу перекладу, різноманітні перетворення текстів при перекладі. Теорія перекладу, як прикладна дисципліна, виходить з практики і, узагальнюючи весь матеріал, який має в своєму розпорядженні, робить на його основі свої висновки у вигляді певних рекомендацій чи нормативних установок.

Положення загальної теорії перекладу конкретизують на матеріалі двох мов, які вступають між собою в контакт у процесі перекладу, часткові теорії перекладу (наприклад, перекладу з російської мови на українську, з англійської на французьку і т.п.). Часткові теорії аналізують під кутом зору процесу перекладу лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості двох мов і виробляють рекомендації щодо найбільш ефективних способів перекладу текстів.

З частковими теоріями перекладу взаємодіють стильові теорії перекладу, які узагальнюють практику перекладу текстів, що належать до певного функціонального стилю. Отже, маємо теорії перекладу наукових та технічних текстів, а також офіційно-ділових, газетно-інформаційних повідомлень, публіцистики. Найбільш розвиненою з-поміж стильових теорій є теорія художнього перекладу. З теорією художнього перекладу щільно пов’язана його історія. Без історії художнього перекладу неможлива побудова його теорії: адже сучасний стан перекладу обумовлений попередніми етапами його розвитку.

Положеннями теорії та історії перекладу послуговується критика перекладу, завдання якої давати обґрунтовану оцінку нових перекладів. Критика перекладу аналізує текст перекладу не лише в порівнянні з оригіналом, а й з погляду відповідності мови перекладу нормам літературної мови, якою перекладено твір.

Отже, розвиток усіх галузей науки про переклад взаємообумовлений розвитком кожної з них.

У той час як загальна і часткові теорії перекладу виявляють найбільшу близькість до таких лінгвістичних наук, як лексикологія і граматика (часткові теорії перекладу безпосередньо ґрунтуються на порівняльній лексикології та граматиці двох мов), теорія художнього перекладу закономірно пов’язана і з лінгвістикою, і з мовознавством. Серед галузей лінгвістики найближча до теорії художнього перекладу є стилістика, зокрема стилістика художнього мовлення і теорія літератури.

Важливим питанням теорії перекладу є питання про предмет цієї науки.

Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв'язок між мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.

Нерозривність зв'язку між мовою та мисленням забезпечує можливість спілкування, обміну думками між людьми, які розмовляють різними мовами. Таке різномовне спілкування здійснюється при допомозі перекладу. Закони мислення, закони логіки для всіх народів Землі одинакові. Однак вираження думки в кожній мові підкоряється закономірностям, які специфічні для того чи іншого народу, оскільки кожна мова розвивається за своїми внутрішніми законами.

Отже, як ми бачимо, переклад – надто складне і цікаве явище, яке не може повністю вкластися в обмежені рамки будь-якої моделі чи теоретичної схеми. Чим більше буде таких моделей і схем, тим краще і глибше ми зможемо пізнати сутність перекладу. Мабуть, нереально задавати запитання: яка із існуючих сьогодні моделей перекладу є “правильною“ або “істинною“. Існуючі моделі не виключають одна одну – у багатьох аспектах вони співпадають, частково перекривають одна одну.

Але є й інша сторона питання – практична цінність досліджень в області теорії перекладу. Для прикладної дисципліни, якою являється теорія перекладу, цей аспект має далеко не другорядне значення. Як вже було зазначено, теорія перекладу виходить з практики і, узагальнюючи весь матеріал, який має в своєму розпорядженні, робить на його основі свої висновки у вигляді певних рекомендацій чи нормативних установок. Спираючись на практику, теорія перекладу в той самий час прокладає їй шлях.

Саме тому в наш час, коли з перекладом, по суті, доводиться в тій чи іншій формі – мати справу всім, знайомство з основними питаннями теорії перекладу необхідне для кожного, хто не бажає працювати в цій області наосліп і заново “відкривати Америку”. Без науково обґрунтованої теорії перекладу сьогодні не може бути успішної перекладацької практики – це незаперечна істина, яку неможливо відкинути. В той же час не можна, звичайно, наївно вважати, що значення положень і принципів теорії перекладу може замінити собою майстрів самого перекладу. Завжди варто пам’ятати про те, що переклад – це дещо більше, ніж наука. Це також і вміння. А якісний переклад, зрештою, – це завжди мистецтво.