Реформізм

Піднесення робітничого руху та загострення боротьби за соціальні права привели найбільш далекоглядних діячів ліберальної партії до розуміння необхідності соціальних реформ, які полегшили б становище робітників, обмежили привілеї багатіїв, установили класовий мир і не допустили б можливості соціального вибуху. Одним із найперших ідеологів і практиків ліберального реформізму був політичний діяч Великої Британії Девід Ллойд-Джордж.

Син учителя, адвокат за фахом, талановитий промовець, далекоглядний політик, Ллойд-Джордж уперше потрапив до парламенту у 1890 р. 27-річний громадський діяч незабаром став одним із лідерів ліберальної партії. Широку популярність він здобув завдяки своїм виступам проти дармоїді в-багатіїв. Ллойд- Джордж уважав, що треба вжити дійових заходів, аби покінчити ³ " принизливим жебрацтвом" робітників. Обійнявши в уряді лібералів посаду міністра торгівлі, яка мала в Англії велике значення, а 1908 р. - посаду міністра фінансів, Ллойд - Джордж у 1906-1911 pp. подав до парламенту низку законів, які заклали підмурівок соціального законодавства.

Девід Ллойд-Джордж

За його ініціативою було прийнято закон про безплатну початкову освіту І харчування у шкільних їдальнях для дітей малозабезпечених батьків. Також було прийнято закон про регламентацію нічної праці.

Праця в нічну зміну для чоловіків скорочувалася, нічна праця жінок заборонялася. Потерпілі від нещасних випадків на роботі дістали право на безплатне лікування і допомогу з інвалідності.

У 1908 р. парламент ухвалив закони про 8-годинний робочий день для гірників і про пенсії за старістю для працюючих. Такі пенсії народ назвав " пенсіями для покійників", оскільки їх давали тим, кому виповнювалося 70 років, а до такого віку мало хто доживав. Одначе, ці заходи парламенту були кроком уперед у створенні системи соціального забезпечення. Потім було впроваджено допомогу з безробіття та в разі хвороби. Ці виплати складалися з внесків робітників і підприємців, субсидій держави. Підприємці вже не могли перешкоджати профспілковій агітації та вимагати від профспілок відшкодування збитків, спричинених страйками.

Великий резонанс викликав представлений Ллойдом-Джор- джем проект бюджету на 1909 р. Він передбачав асигнування 1% коштів на проведення соціальних реформ і значне збільшення витрат на озброєння. Витрати передбачалося покрити різким збільшенням податків на земельні володіння, спадщину, а також збільшенням податків на тютюн, алкогольні напої та поштові марки. Свій бюджет Ллойд-Джордж визначив як початок " війни проти жебрацтва" і можливість зломити " нахабність багатства". Власники великого майна називали цей бюджет " революційним".

Палата громад, де ліберали разом із лейбористами становили надійну більшість, схвалила проект бюджету. Призначувана королем палата лордів, де правила земельна й фінансова аристо- кратія, відхилила його. Тоді Ллойд-Джордж розгорнув боротьбу проти палати лордів, вимагаючи зменшити її повноваження або й зовсім їх ліквідувати. У 1911 р. палата громад ухвалила закон про звуження повноважень палати лордів. Тепер остання мала тільки відкладне вето, себто могла гальмувати на невизначений час виконання ухвалених палатою громад законів, але не скасовувати їх. Якщо палата громад тричі ухвалювала проект закону, він набирав чинності попри заперечення палати лордів. Після цих нововведень " революційний" бюджет Ллойда-Джорджа став законом.