Теоретичні відомості

Термічним різанням називають процес відокремлення частин металу його окисненням або плавленням.

Суть різання окисненням полягає в нагріванні місця різання до температури спалаху металу, згорання підігрітого металу в кисні і видаленні продуктів горіння з зони різу струменем кисню.

Суть різання плавленням полягає в нагріванні місця різання сильним концентрованим джерелом до температури вищої за температуру плавлення металу і видування розплавленого металу з місця різа дугою або газами.

Основними видами різання окисненням є: кисневе, киснево-флюсове, киснево-дугове.

Основними видами різання плавленням є: плазмо-дугове, газолазерне, газодугове.

Для обробки мінералів, залізобетону і інших неметалевих матеріалів застосовують різання кисневим списом і реактивним струменем.

За формою характеру різання поділяють на роздільне і поверхневе, по шорсткості поверхні різа – на чистове і чорнове (для заготовок).

Різаки призначені для змішування горючого газу з киснем, утворення підігрівального полум’я і подачі до розрізуваного металу струменя ріжучого кисню.

Різаки класифікуються:

- за родом горючого газу: для ацетилену;

- для газів-замінників; для рідкого пального;

- за принципом змішування горючого газу і кисню: інжекторні; безінжекторні;

- за призначенням: універсальні; спеціальні;

- за видом різання: для роздільного; для поверхневого; для киснево-флюсового; для списового;

- за конструкцією: щілинні багатополуменеві з попереднім або внутрішньо-сопловим змішуванням газів.

Найбільш широко застосовуються універсальні різаки. До них висувають такі вимоги: здатність різати сталі товщиною від 3 до 300 мм і в будь-якому напрямку; стійкість проти зворотних ударів; мала маса; зручність в користуванні.

Як і пальники вони мають інжекторний пристрій, який забезпечує нормальну роботу при будь-якому тиску горючого газу. Інжекторний різак відрізняється від інжекторного пальника тим, що має окремий канал для подачі ріжучого кисню і спеціальну головку, яка складається з двох змінних мундштуків - внутрішнього і зовнішнього.

Ацетилено-кисневий інжекторний різак (рис. 1) складається з двох основних частин – ствола і наконечника. Ствол складається з рукоятки 7 з ніпелями 5 і 6 для під’єднання кисневого і ацетиленового рукавів, корпуса 8 з регулювальними кисневим 4 і ацетиленовим 9 вентилями, інжектора 10, змішувальної камери 12, трубки 13, головки різака 1 з внутрішнім мундштуком 14 і зовнішнім 15, трубки ріжучого кисню 2 з вентилем 3. Ствол під’єднується до корпусу 8 накидною гайкою 11.

Кисень з балона поступає в різак через ніпель 5 і в корпусі розходиться по двох каналах. Частина газу, проходячи через вентиль 4, направляється в інжектор 10. Виходячи з інжектора з великою швидкістю, струмінь кисню створює розрідження і підсмоктує ацетилен, який з киснем в камері 12 утворює горючу суміш. Ця суміш проходить через зазор між зовнішнім і внутрішнім мундштуками, згорає і утворює підігрівне полум’я.

Рис. 1. Схема ацетилено-кисневого інжекторного різака

Друга частина кисню через вентиль 3 поступає в трубку 2 і, виходячи через центральний канал внутрішнього мундштука 14, утворює струмінь ріжучого кисню.

Мундштук в процесі роботи швидко спрацьовується. Для одержання якісного різа необхідно мати правильні розміри і чистоту каналів мундштука.

Мундштуки бувають суцільні нерозбірні, багатосоплові і складові, що складаються з двох самостійних мундштуків. Вони мають кільцеву щілину для виходу гарячої суміші, яка поступає через кільцевий зазор між внутрішнім і зовнішнім мундштуками. Центральним каналом внутрішнього мундштука подається ріжучий кисень.