Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Контрольна робота






з дисципліни

«Міжнародні фінанси»

Варіант 3

Виконав: ст. гр. ФН-09п

Вербкіна Г.В.

Перевірила: Г. І. Черкаська

Алчевськ, 2013

 

ЗМІСТ

 

1(3). Принципи та форми реалізації міжнародної фінансової політики….

2(25). Практика укладання угод „своп”. Використання угод „своп”……..

3(47). Європейський банк реконструкції та розвитку……………………...

4.Практична частина……………………………………………………………

Задача1(13)………………………………………………….…………….…15

Задача 2(18)…………………………………………….………………….…17

Задача 3(11)……………………………………….…………….………...….19

Задача 4(17)…………………………………..…………………….…………21

Задача 5(10)………………………………………………………….…………23

Перелік використаної літератури………..…………………………………….26

 

1(3). Принципи та форми реалізації міжнародної фінансової політики.

 

Міжнародна фінансова політика держави має базуватися на наукових концепціях у цій галузі аналізі попередньої практики та вимог поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

«Політика» є словом грецького походження і означає мистец­тво управління державою. Міжнародна фінансова політика пред­ставлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридичне вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права.

Міжнародна фінансова політика є частиною економічної полі­тики. Вони взаємопов'язані.

Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки — прорахунки у міжнародних фінансах уповільнюють розвиток національної економіки.

Передумовами успішної міжнародної фінансової політики є:

— належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які приймають рішення з міжнародних фінансів і впрова­джують їх у життя;

— оперативний та гнучкий механізм розробки, прийняття і виконання фінансової політики;

— стабільний та сприятливий характер міжнародних економі­чних відносин;

— стабільний та передбачуваний стан внутрішньої фінансово-економічної політики.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є планування, укладання міжнародних угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

Міжнародна фінансова політика за характером заходів і реко­мендацій, а також їх наслідків може бути поділена на довгостро­кову (структурну) та поточну.

Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжна­родного фінансового механізму. Тобто суттєві зміни у: системі міжнародних розрахунків; режимі валютних паритетів і курсів; ролі золота в міжнародних відносинах; наборі резервних (ринкових) валют; міжнародних розрахункових і платіжних засобах; завданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій; ме­тодах сальдування та вирівнювання платіжних балансів; перегля­ді пріоритетів податкової та кредитної політики тощо.

Поточна політика — це щоденне оперативне регулювання кон'юнктури валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної ін­вестиційної діяльності, податків. Здійснюється таке регулювання з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності й чіткого функціонування національної, світової та регіональних валютних систем. Складовими поточної міжнарод­ної фінансової політики є:

• валютна політика, яка включає дисконтну та девізну політи­ку; девальвацію та ревальвацію національної валюти, політику валютних обмежень, диверсифікації валютних резервів тощо;

• податкова політика;

• кредитна політика.

Економіка є надзвичайно складним " живим організмом". Прий­няття того чи іншого рішення, зокрема з питань міжнародної фінансової політики, має базуватися на розумінні складності та гли­бокої взаємозалежності економічних процесів. Напрями та гли­бина економічних змін внаслідок реалізації фінансової політики значною мірою залежать від тривалості реалізації фінансової по­літики, характеру фінансової політики та узгодженості фінансо­вої політики з іншими сферами економіки.

Дисконтна політика представлена маневруванням обліковою ставкою центрального банку. Вона дає змогу регулювати вели­чину грошової маси в обігу шляхом підвищення (пониження) ці­ни кредитних ресурсів, впливає на рівень цін, обсяг сукупного попиту, надходження з-за кордону та відплив короткострокових капіталів, курс національної валюти.

Девізна політика на сучасному етапі здійснюється переважно у вигляді валютних інтервенцій. Вперше валютні інтервенції бу­ли виконані у XIX ст., у 20—30-х роках XX ст. вони набули ши­рокого розвитку. Девізи (фр. devises) — це платіжні засоби в іно­земній валюті, передбачені для міжнародних розрахунків. Валютна інтервенція є купівлею-продажем державними органами іно­земної валюти з метою впливу на курс національної валюти. Ва­лютна інтервенція може здійснюватися за рахунок офіційних ре­зервів, спеціальних (стабілізаційних) фондів і кредитів по міжбанківських угодах «своп» (англ. swap — обмін).

Для підвищення курсу національної валюти національний (центральний) банк або за його дорученням інші банки та держа­вні органи продають іноземну валюту, для зниження курсу — скуповують її в обмін на національну.

Девальвація є знеціненням курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (МРГО), раніше — золота. Ре­вальвація є підвищенням курсу національної валюти відносно інших валют, МРГО та золота.

Рівень девальвації (D) і ревальвації (R) валют визначається за формулами

 

Д = (Кс – Кн)/Кс х 100%;

 

R = (Кн – Кс)/Кс х 100%;

 

де Кс — старий курс валюти, рівень девальвації або ревальвації якої обчислюється;

Кн — новий курс валюти, рівень девальвації або ревальвації якої обчислюється.

Політику валютних обмежень вперше було введено під час першої світової війни Австро-Угорщиною, Німеччиною та іншими країнами. Валютні обмеження — це сукупність заходів і правових норм, спрямованих на обмеження операцій з валютними цінностями. Вони передбачають державне регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу середньострокового та довгостро­кового капіталу, репатріації прибутків, вивозу валютних ціннос­тей, купівлі-продажу іноземної валюти тощо.

При валютних обмеженнях валютні операції зосереджуються в центральному або уповноважених банках. З політикою валютних обмежень тісно пов'язана політика режиму оборотності валют.

Конвертованість валют (оборотність валют) відображає мож­ливість обміну (конверсії) валюти однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним курсом. Валюта вважається неконвертованою, якщо держава-емітент (або її уповноважений орган) забороняє (або обмежує) операції з її обміну на інші валюти. Валю­ти з проміжним режимом конвертованості називаються частково оборотними. У цьому випадку оборотність поширюється на певних держателів даної валюти та окремі види операцій. Часткова конвертованість може мати регіональний характер, тобто обмежуватися певним колом країн (наприклад, межами певної валютної зони).

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити ризик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резервних валют. Головний принцип диверсифікації валютних резервів — продаж нестабільних валют і купівля більш стійких. Ця політика спрямо­вана на регулювання структури валютних резервів шляхом вклю­чення до їх складу різних іноземних валют

Поточна податкова політика в галузі міжнародної економіки визначається пріоритетами держави на конкретному етапі її роз­витку та загальним станом світової економіки.

Податкова політика може сприяти імпорту товарів, послуг і капіталу. Для цього застосовують: пільгові ставки мита та піль­говий режим інших непрямих податків (акцизи, податок на дода­ну вартість) щодо товарів, послуг і капіталу, які ввозяться в краї­ну; пільгове пряме оподаткування доходів (прибутків), отрима­них за участю іноземних інвестицій, а також доходів (прибутків) від зовнішньоекономічної діяльності.

Податкова політика може застосовуватися для обмеження над­ходжень у країну імпортних товарів, послуг і капіталу шляхом підвищення рівня відповідних податків.

Отже, податкова політика є дієвим інструментом державного регулювання експорту та імпорту товарів, послуг і капіталу.

Кредитна політика держави може бути пов'язана: з наданням кредитів національним імпортерам та експортерам; з наданням кредитів іноземним позичальникам; з одержанням кредитів від інших держав, міжнародних організацій та зарубіжних комерція них банків; з наданням гарантій за отриманими кредитами. Гарантії можуть надаватись як за резидентів своєї країни, так і за резидентів інших країн, за держави.

 

2(25). Практика укладання угод „своп”. Використання угод „своп”.

 

Своп-контракт (від англ. swap - обмін) - це угода між контрагентами про обмін (один або кілька) певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому. Як і більшість інших фінансових деривативів, своп-контракти частіше за все укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає лише обмін різницями в цінах базових інструментів, а не самими інструментами. Як правило, за умовами угоди проводиться серія зустрічних платежів протягом періоду дії або один обмін у момент відкриття контракту з умовою проведення зворотної операції на час закінчення свопу. Умовні суми, які обмінюються в свопі, можуть бути однаковими або змінюватися.

Своп-контракти як вид похідних фінансових інструментів застосовуються на міжнародних ринках з початку 80-х років XX ст. Вперше валютний своп було розроблено у Лондоні в 1979 p., але він не дістав значного поширення. Привернув увагу до цього виду похідних інструментів валютний своп-контракт, учасниками якого стали компанія Salomon Brothers, Світовий банк і фірма IBM (1981 p.). Саме висока репутація учасників цього свопу забезпечила довгострокову довіру до даного виду деривативів.

Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою поставили. Угода " своп" укладається тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися тими можливостями іншої сторони, яких вони самі не мають. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жоден з яких не програє та не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції " своп".

Своп-контракти порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1 % від суми угоди. Розрізняють два види своп-контрактів: валютний " своп" і процентний своп, кожен з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику: валютного чи процентного. На практиці валютні та процентні свопи часто поєднуються в одній угоді, яка називається комбінованим свопом.

Процентний своп-контракт - це угода між двома контрагентами про обмін процентними платежами в розрахунку на визначену суму з метою встановлення нижчих витрат запозичення. На практиці прийнято розрізняти два типи відсоткових свопів:

o прості свопи передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану;

o базисні свопи - в результаті їх здійснення плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки.

Валютний своп - це строкова валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж певної суми валюти на умовах " спот" із одночасним продажем (купівлею) тієї ж суми валюти на певний термін на умовах " форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Розрізняють класичні операції " своп" та їх різновиди у вигляді форвардних, опціон них, комбінованих свопів тощо.

Класичні операції " своп" залежно від послідовності операцій " спот" і " форвард" поділяють на репорт і депорт.

Репорт - це продаж валюти на умовах " спот" з одночасною купівлею на умовах " форвард".

Депорт - це купівля валюти на умовах " спот" і продаж на умовах " форвард". Операція, коли купівля та продаж валюти здійснюються на основі двох угод за курсом " аутрайт", називається " форвард-форвард" або " форвардний своп".

При операції депорт стандартний запис " свопу" може бути таким: 6М USD/UAH b/s swap. Це означає, що на умовах " спот" куплено певну суму американських доларів за гривні та продано таку ж суму доларів за гривні за курсом " аутрайт" з датою завершення " свопу" через 6 місяців (b/s - buy and sell - купив/продав).

При операції репорт (продав/купив - sell and buy - s/b) запис буде таким: 6M USD/UAH s/b swap, тобто продано певну суму доларів за курсом " спот" і куплено таку ж суму за курсом " аутрайт" з поставкою через 6 місяців.

У разі укладення угоди " своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, - датою завершення " свопу".

Залежно від термінів укладення " свопи" поділяють на:

· звичайні (операції репорту і депорту);

· одноденні " свопи" t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування " завтра", а зворотна - на умовах " спот";

· тижневі " свопи" s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах " спот", а друга - на умовах тижневого " форварду";

· oфорвардні (" форвард-форвард").

Валютні угоди " своп" є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями " форвард". Але на практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.

Крім того, валютні операції " своп" здійснюються не тільки між комерційними, але й між центральними банками, що можна розглядати як угоди про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою у 1969 р. було створено багатосторонню систему взаємного обміну валют на базі використання операцій " своп" через Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія).

Головні цілі використання валютних свопів:

· забезпечення фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті;

· хеджування довгострокового валютного ризику;

· заміна іноземної валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

· забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Технічно хеджування валютних і фінансових ризиків за допомогою валютних " свопів" здійснюється через фіксацію валютного курсу на майбутній період та організацію зустрічних грошових потоків.

Переваги у використанні угод " своп" перед чистими форвардними угодами:

· при здійсненні валютного " свопу" завдяки регулярному обміну компенсаційними виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;

· використання " свопів" дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;

· з точки зору бухгалтерського обліку, валютні " свопи" класифікують як позабалансовий інструмент, що надає певні технічні переваги.

Угода " своп" укладається шляхом безпосередніх переговорів між двома контрагентами або за посередництва банку, який стає для кожного з учасників угоди другою стороною. Переговори здійснюються телефоном із наступним підтвердженням їхніх результатів факсом (електронною поштою), а потім - письмово на основі індивідуальної або стандартної документації, рекомендованої Міжнародною асоціацією дилерів зі " свопів" (ІБОА) у 1985 р.

 

3(47). Європейський банк реконструкції та розвитку.

 

Європейський банк реконструкції і розвитку (далі - ЄБРР або Банк) був створений у 1991 році з метою сприяння країнам Центральної і Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (СНД) у становленні ринкової економіки після краху адміністративно-командної системи. Сприяючи процесу переходу до орієнтованої на ринок економіки, Банк надає пряме фінансування для діяльності приватного сектору, структурної перебудови і приватизації, а також фінансування інфраструктури, що підгримує таку діяльність. Його капіталовкладення допомагають також будівництву і зміцненню організаційних структур. Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладення в акціонерні капітали (акції) і гарантії.

ЄБРР розташований у Лондоні, він є міжнародною організацією, до складу якої входять 60 членів (58 країн, Європейське співтовариство і Європейський інвестиційний банк). Кожна країна-член представлена в Раді керівників і Раді директорів банку.

ЄБРР фінансує проекти як у приватному, так і в державному секторах, надаючи пряме фінансування кредитним організаціям, а також підприємствам інфраструктури, промисловості та торгівлі. За допомогою його капіталовкладень також ведеться підготовка кваліфікованих кадрів, підвищується ефективність функціонування ринків і зміцнюється їхня організаційна база.

Сильна сторона ЄБРР полягає в Його глибокому знанні регіону операцій. Будучи найбільшим іноземним інвестором у приватному секторі регіону, ЄБРР має уяву про проблеми і потенціал кожної з 26 країн. Відповідно до своєї Угоди про заснування ЄБРР працює тільки у країнах, які підтримують принципи бага-топартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки.

ЄБРР націлений на проведення своїх операцій у масштабах усього регіону і підписав проекти в кожній з його країн. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив місцеві представництва в усіх Його країнах. Укомплектовані кадрами з іноземних і місцевих фахівців ці представництва повноправно беруть участь у розробці нових проектів і контролі за ходом зростаючого числа операцій ЄБРР.

Одна з основних переваг ЄБРР - здатність брати на себе ризики, що дозволяє йому розширювати кордони комерційних можливостей у країнах, в яких він здійснює операції. Маючи вищий кредитний рейтинг AAA, ЄБРР може залучати кошти на міжнародних ринках капіталу на найбільш вигідних умовах. Досвід роботи ЄБРР у регіоні дозволяє йому точно оцінювати ризики, а передані урядами-донорами в його розпорядження фонди " технічного співробітництва" забезпечують старанність опрацювання проектів.

 

4.Практична частина

Задача №1

 

Використовуючи розрахунок крос-курсу для валют із прямим котируванням до долара США, знайти крос-курс канадського долара і японської єни (CAD/JPY), використовуючи наступні дані:

USD/CAD – 1, 6025/1, 6035

USD/JPY – 108, 45/108, 50

 

Розв’язання:

 

Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до чинного законодавства та існуючої практики.

За прямого котирування ціна одиниці іноземної валюти обчислюється у національній валюті.

Крос-курс – це співвідношен­ня між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти.

Для того, щоб визначити крос-курс для валют з прямим котируванням існує наступне правило. Для визначення сторони bid крос-курсу необхідно поділити сторону bid курсу валюти, яка в крос-курсі виступає валютою котирування, на сторону offer валюти, що в крос-курсі слугує базою котирування.

 

,

 

де – покупка за курсом ;

– продаж за курсом .

 

 

Для визначення сторони offer крос-курсу необхідно поділити сторону offer курсу валюти, яка в крос-курсі виступає валютою котирування, на сторону bid валюти, що в крос-курсі слугує базою котирування.

 

,

 

де – продаж за курсом ;

– покупка за курсом .

 

 

Таким чином, кросс-курс CAD/JPY дорівнює:

 

CAD/JPY 67, 63/67, 61

 

 

Задача №2

 

Використовуючи розрахунок крос-курсу для валют із непрямим котируванням до долара США визначити крос-курс англійського фунта стерлінгів до австралійського долара (GBP/AUD) на підставі наступних даних:

GBP/USD 1, 8620/1, 8630;

AUD/USD 0, 8200/0, 8220.

 

Розв’язання:

 

Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до чинного законодавства та існуючої практики.

За непрямого котирування ціна одиниці національної валюти обчислюється у певній кількості іноземної валюти.

Крос-курс – це співвідношен­ня між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти.

Для визначення сторони bid крос-курсу необхідно поділити сторону bid курсу валюти, яка в крос-курсі виступає базою котирування, на сторону offer валюти, що в крос-курсі слугує валютою котирування.

 

,

 

де – покупка за курсом ;

– продаж за курсом .

 

.

 

 

Для визначення сторони offer крос-курсу необхідно поділити сторону offer курсу валюти, яка в крос-курсі виступає базою котирування, на сторону bid валюти, що в крос-курсі слугує валютою котирування.

 

,

 

де – продаж за курсом ;

– покупка за курсом .

 

.

 

Таким чином, курс GBP/AUD складає:

 

GBP/AUD 2, 2652/2, 2719

 

 

Задача №3

 

Відповідно до форвардної угоди клієнт імпортер мав купувати 900000 норвезьких крон за долари США за курсом 9, 1620, але експортер відмовився від поставки. Розрахуйте витрати/ дохід від закриття форвардної угоди, якщо на дату виконання банк котирує такі курси спот:

NOK / USD 9, 1800 – 9, 1810

 

Розв’язання:

 

Форвардний контракт є обов’язковим до виконання, в момент його складання у ньому фіксується назва валюти, її кількість, курс на день складання контракту та дата платежу. Клієнт та банк не можуть змінити умови контракту. Єдина умова закрити форвардний контракт ­– це виконати операцію, на яку його укладено.

Не зважаючи на те, що експортер відмовився від поставки, і норвезька крони клієнту не потрібні, а іншого шляху закрити контракт, окрім як виконати операцію, на яку його укладено, у день платежу клієнт має купити 900000 норвезьких крон, щоб закрити форвардний контракт.

1) Витрати на придбання валюти:

 

900000 ∙ 9, 1620=8245800 дол. США.

 

2) У зв’язку з тим, що норвезькі крони не потрібні, він продає їх по курсу 9, 1800. Тобто виручка від продажу валюти:

 

900000 ∙ 9, 1800=8262000 дол. США.

 

3) У зв’язку з тим, що виручка від продажу валюти у розмірі 8262000 долл. США більше, ніж витрати на її придбання 8245800 долл. США, то результатом є прибуток:

8262000 – 8245800 = 16200 дол. США

 

Таким чином, прибутком від закриття форвардної угоди є 16200 дол. США.

 

Задача №4

 

На 1 квітня на ринку котируються такий валютний курс та процентні ставки:

GBP/USD 1, 8650;

GBP 3m – 5, 5%;

USD 3m – 6, 2%.

Розрахувати курс для тримісячного форвардного контракту.

 

Розв’язання:

 

1) Для визначення форвардного курсу через 3 місяці, необхідно спочатку розрахувати форвардні пункти, тобто «премію» (pm) або «дисконт» (dis), використовуючи наступну формулу:

 

 

де S – курс-спот;

– різниця процентних ставок ();

D – кількість днів у періоді (90 днів);

B – кількість днів у році (365);

– процентна ставка бази котирування.

 

.

 

Якщо процентна ставка валюти котирування більша, ніж ставка котирування, то результатом розрахунків буде премія.

Якщо процентна ставка валюти котирування менша, ніж ставка котирування, то результатом розрахунків буде дисконт.

Оскільки за умовою завдання процентна ставка валюти котирування (6, 2%) більше процентної ставки бази котирування (5, 5%), то результатом розрахунків буде премія у розмірі 0, 0032.

2) Для визначення форвардного курсу «премія» додається до курсу-спот, тобто відбувається підвищення курсу, а дисконт віднімається, тобто зниження курсу.

Оскільки форвардним пунктом є премія, то її необхідно додати до курсу-спот:

 

Форвардний курс GBP/USD = 1, 8650 + 0, 0032 = 1, 8682.

 

Таким чином, форвардний курс для тримісячного форвардного контракту буде дорівнювати 1, 8682.

 

 

Задача №5

 

Розрахуйте форвардний курс USD/UAH на один місяць, якщо курс спот 5, 0500 – 5, 0550, а місячні процентні ставки такі:

USD 1m 7 – 8% р. а.

UAH 1m 15 – 16% р. а.

 

Розв’язання:

 

1) Для визначення форвардного курсу bid через 1 місяць, необхідно спочатку розрахувати форвардні пункти, тобто «премію» (pm) або «дисконт» (dis), використовуючи наступну формулу:

 

 

де – курс-спот bid;

D – кількість днів у періоді (30 днів);

B – кількість днів у році (365);

– процентна ставка валюти котирування bid;

–процентна ставка бази котирування offer.

 

 

Оскільки за умовою завдання процентна ставка валюти котирування bid (15%) більше процентної ставки бази котирування offer (8%), то результатом розрахунків буде премія у розмірі 0, 0288.

Для визначення форвардного курсу «премія» додається до курсу-спот, тобто відбувається підвищення курсу, а дисконт віднімається, тобто зниження курсу.

Оскільки форвардним пунктом є премія, то її необхідно додати до курсу-спот bid:

 

Форвардний курс bid USD/UAH = 5, 0500 + 0, 0288 = 5, 0788.

 

2) Для визначення форвардного курсу offer через 1 місяць, необхідно спочатку розрахувати форвардні пункти, тобто «премію» (pm) або «дисконт» (dis), використовуючи наступну формулу:

 

 

де – курс-спот offer;

D – кількість днів у періоді (30 днів);

B – кількість днів у році (365);

– процентна ставка валюти котирування offer;

–процентна ставка бази котирування bid.

 

 

Оскільки за умовою завдання процентна ставка валюти котирування offer (16%) більше процентної ставки бази котирування bid (7%), то результатом розрахунків буде премія у розмірі 0, 0371.

Для визначення форвардного курсу «премія» додається до курсу-спот, тобто відбувається підвищення курсу, а дисконт віднімається, тобто зниження курсу.

Оскільки форвардним пунктом є премія, то її необхідно додати до курсу-спот offer:

Форвардний курс bid USD/UAH = 5, 0550 + 0, 0371 = 5, 0921.

 

3) Таким чином, форвардний курс USD/UAH для форвардного контракту на один місяць буде дорівнювати:

 

USD/UAH 5, 0788/5, 0921.

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Міжнародні розрахунки та валютні операції, Навчальний посібник/ О.І. Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 392 с.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.