Нумерація чисел в межах 1-го десятка

У 1-му класі допоміжної школи учні починають вивчати нумерацію – сукупність прийомів називання і позначення чисел з допомогою слів-числівників (усна нумерація) і допоміжних знаків (письмова нумерація).

Як ми вже зазначали раніше, у допоміжну школу приходять розумово відсталі діти з різним рівнем готовності до засвоєння мате­матичних понять. Ті з них, які прийшли зі спеціалізованого дитячого садка або з сімей, які опікувались ними, вже мають первинні уявлення про кількість, число, в них наявні елементарні навички рахунку. Інші ж школярі, які потрапляють у заклад з сімей з несприятливим кліма­том для виховання, з загальноосвітніх шкіл та дошкільних закладів, в більшості випадків не мають таких навичок. Але основне завдання вчителя - навчити розумово відсталих рахунку та обчислювальним операціям - залишається актуальним для будь-якої групи школярів. Тому постає проблема визначити актуальний рівень математичних знань, які мають учні. Для цього в допоміжній школі є пропедевтич­ний період, на який в залежності від необхідності дається від 2-х тижнів до 1-го місяця. Про форму організації роботи в цей період ми пояснювали на попередніх лекціях.

Методичними розробками по організації вивчення розумово відсталими учнями чисел і цифр в межах першого десятка займались В.І. Басюра, Н.Д. Богданович, К.Г. Кущ, Н.І. Непомняща, М.М. Перо­ва, В.В. Єк та інші. Вони визначили певну послідовність роботи над цим матеріалом.

Під час ознайомлення школярів з кожним числом 1-го десятка розглядається його утворення шляхом прилічування одиниці (крім числа і цифри 1), відлічування одиниці з наступного, позначення його цифрою, прямим і оберненим рахунком у межах цього числа, спів­відношення предметної сукупності, числа і цифри, визначення місця числа в натуральному ряді. При цьому числа порівнюються, вивча­ється їхній склад, відрізок числового ряду, з ними виконуються дії додавання і віднімання, розв'язуються прості арифметичні задачі на знаходження суми і залишку.

Головне завдання, яке стоїть перед вчителем у 1-му класі – сформувати у розумово відсталих навички рахунку: вони повинні вміти перераховувати предмети у межах першого десятка, відрахову­вати меншу кількість елементів від більшої, утворювати множину з двох менших, усвідомлювати, що коли до множини прибавляються предмети - вона стає більшою, зростає; якщо з неї забираються предмети - стає меншою. Значна увага приділяється розвитку вміння порівнювати множини різними способами (шляхом встановлення взаємооднозначної відповідності, перелічуванням, в умі), формуван­ню навичок переходу від порівняння множин предметів до порівняння чисел, які позначають кількість елементів даних множин. Учні 1-го класу допоміжної школи знайомляться з числівниками, які використо­вуються для позначення чисел, в них формується усвідомлення їхнього значення стосовно тієї кількості, яку вони позначають.

Потрібно зазначити, що саме практичні дії з конкретними предметами сприяють формуванню початкових уявлень про число. Тому вчитель повинен бути забезпечений якомога більшою кількістю наочних посібників, з якими працюють учні. На сучасному етапі розвитку суспільства все більше в навчальну діяльність входять такі технічні засоби, як комп'ютер, відеомагнітофон, диктофон тощо.

Відомо, що формування поняття числа у дітей проходить складний шлях: спочатку утворюються елементарні уявлення про множину, яку позначають числом, потім про кількість конкретних предметів, які стоять за числом, надалі поступово виділяються суттєві ознаки числа і відбувається відмежування числа від предметів і його Узагальнення.

У своїх дослідженнях М.М. Перова1, К.Г. Кущ2 та інші виділи­ли основні труднощі, які спостерігаються у розумово відсталих при вивченні нумерації чисел у межах 10. Так, учні, які прийшли в 1-й клас допоміжної школи, як правило, знають назви кількісних числів­ників у певному порядку в різних межах, але нерідко відмовляються рахувати або допускають багато помилок під час рахунку предметів, які раніше не використовувалися як об'єкти рахунка, особливо якщо вони даються в незвичному для них положенні в просторі або на площині (наприклад, розташовані вертикально, похило, врозкид). Тому при визначенні числа предметів потрібно їх вчити абстрагува­тись від форми їх розміщення, величини тощо.

Деякі школярі не усвідомлюють, звідки потрібно почати раху­нок. Багато хто з них думає, що рахувати предмети в горизонтальному положенні можна лише зліва направо. Якщо їх просять перерахувати предмети навпаки - вони їх не рахують, а просто промовляють усі числа від 10 до 1. Це свідчить про стереотипно заучений числовий ряд без розуміння суті рахунка. Наслідком цього є і невміння рахувати від будь-якого заданого числа. Як правило, розумово відсталі учні, якщо їх не навчити варіантам рахунка, можуть рахувати лише від одиниці.

Вони також відчувають труднощі при відповіді на запитання " Скільки? ". Кожного разу починають перераховувати предмети, але не повідомляють результат рахунка. Тому це обов'язково потрібно враховувати вчителю на уроках і ставити учневі, який відповідає, такі запитання, які б передбачали об'єднання множини.

Значні труднощі спостерігаються при визначенні загальної кількості неоднорідних предметів. Першокласники окремо перерахо­вують кожну групу однорідних предметів, не поєднуючи їх у загальну сукупність. Інколи навіть незначна різниця в кольорі і розмірі є перешкодою до об'єднання їх в одну множину. Але в той же час вико­ристання для рахунку предметів однакової величини, кольору, форми протягом усього часу затримує розвиток у розумово відсталих ариф­метичних понять. Тому, проводячи такі заняття, вчитель повинен рахувати якомога більшу кількість предметів, постійно використову­вати для цього нові, рахувати різні предмети. Головне завдання, яке стоїть при цьому перед ним - домогтись усвідомлення учнями того, що числом можна позначити будь-яку множину, причому вона може містити у собі не лише однорідні предмети.

Розумово відсталим важко дається вміння співвідносити число і відповідний предмет. У значної частини школярів не сформо­вано розуміння різниці між кількісним і порядковим рахунком: у відповідь на завдання показати 5 предметів учень показує п'ятий по рахунку. Ці недоліки призводять до поганого розуміння учнями числового ряду, співвідношення кількості і числа.

Потрібно також зазначити, що в більшості учнів допоміжної школи наявні порушення дрібної моторики руки, в окремих з них є патології розвитку опорно-рухового апарату в цілому у вигляді паралі­чів, парезів, гіперкінезів. Тому від вчителя вимагається враховувати ці відхилення і організовувати відповідним чином роботу на уроках: використовувати наочність достатньої величини, технічні засоби, організувати індивідуальну допомогу тощо.

На основі аналізу наукової літератури нами було визначено, що для засвоєння математичних знань, умінь та навичок є важливою номінативна організуюча та регулююча функції мовлення. Через наяв­ність у розумово відсталих школярів значного недорозвитку цих функцій мовлення у них виникають труднощі запам'ятовування чисел. Часто вони через наявні порушення не можуть назвати число ні спонтанно, ні репродуктивно. Особливі проблеми викликають числа, які починаються з опозиційних звуків, наприклад: " сім - вісім", " шість - сім", " п'ять - дев'ять". Також проблеми виникають при диференціації чисел, якщо ті даються для розрізнення парами. У числах, де є збіг приголосних, у школярів, як правило, один з звуків пропадає (при називанні числа " два" у них пропадає звук " д").

Організовуючи роботи з учнями першого класу, необхідно мати достатню кількість наочних посібників, адже практично кожне нове число або математичне поняття, яке ми формуємо у школярів, потрібно унаочнити. Наочність грає велике значення не тільки в пізнавально-освітньому, а й у корекційно-розвиваючому плані. Тому доцільно показати наочні посібники, які використовуються в процесі роботи і розкрити основні вимоги до них.

На уроках математики в допоміжній школі застосовується така наочність.

1.Реальні предмети: дитячі меблі, природний матеріал, рахун­кові палички, сірники, кубики арифметичної скриньки, класні та індивідуальні рахівниці, кулі, кісточки рахівниць тощо.

2.Умовно-об'ємні: муляжі, макети.

3.Об'єкти у площинному зображенні: квадрати, трикутники, прямокутники, круги, прапорці, трафарети фруктів, овочів, птахів, грибів, коників, собачок тощо.

4.Ілюстративна наочність: набір карток з зображенням зві­рів, птахів, фруктів, овочів, машин, числові таблиці кожного числа першого десятка, каса цифр, зображення предметів від 1 до 10, таб­лиці друкованих та рукописних цифр, набір моделей цифр тощо.

5.Монетні каси з набором монет у 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп.

6.Демонстративне табло, пісочний ящик, набірне полотно (для фронтальної і індивідуальної роботи).

7.Природні матеріали, зібрані під час прогулянок, екскурсій: фрукти, овочі, листочки, каштани, жолуді, горіхи тощо.

Наочні посібники та дидактичний матеріал на цьому етапі навчання повинні відповідати наступним вимогам.

1.Вони повинні бути різноманітними, щоб викликали у розу­мово відсталих учнів цікавість.

2.Не містити у собі зайвих деталей, не бути новими або мало знайомими, адже в цьому випадку школярі відволікаються на їх вивчення і втрачається математична мета їхнього використання.

3.На урок відбирається тільки та наочність, яка потрібна для вирішення поставленої мети, маючи на увазі, що з кожним з них потрібно обов'язково працювати учневі.

4.Чітко визначається, який тип наочності і на якому етапі уроку буде застосований.

5. Вся наочність до уроку не виставляється, а демонструється у відповідній послідовності. Після демонстрації посібники забира­ються, щоб не відволікати увагу школярів.

6.Саморобні наочні посібники повинні бути естетично офор­млені, мати достатні розміри, підписані чітким, гарним шрифтом.

7.При демонстрації об'ємної наочності учні повинні мати можливість розглянути її з усіх боків.

8. Наочні прилади повинні бути легкорухомими, щоб їх можна було розташувати на площині у будь-якому порядку.

Розглянемо основні етапи роботи над вивченням нумерації чисел в межах 10.