Труднощі розв'язування арифметичних задач учнями допоміжної школи та помилки, які вони при цьому допускають

Розв'язування арифметичних задач для учнів допоміжної школи являє значні труднощі. Зупинимося на деяких з них.

1) Між питанням і відповіддю олігофрен повинен здійснити цілу низку розумових операцій, в основі яких лежать аналіз, синтез, узагальнення та абстрагування. Виконання цих операцій пов'язане з певною складністю, оскільки у структурі розумових дій цієї категорії учнів ці компоненти недостатньо розвинені, що не сприяє успішній побудові системи логічних міркувань та послідовності розв'язування арифметичних задач в цілому.

2)При ознайомленні з умовою задачі розумово відсталі діти недостатньо усвідомлюють собі предметну ситуацію, викладену в ній, взаємовідношення між числовими даними. Недостатнє усвідом­лення змісту задачі призводить до формальних дій з числовими даними.

3) У багатьох дослідженнях відмічається, що учні зі стійкими інтелектуальними вадами сприймають задачу не повно, а окремими частинами, фрагментарно, що не дозволяє їм встановити зв'язок між даними і шуканим, намітити шлях її розв'язування. Учні приступають до складання запитання і вибору дій на основі або сприйнятої частини, або окремих фраз, не звертаючи увагу на головне запитання задачі.

4)Навчання розв'язування арифметичних задач відбувається у словесній формі у різних її видах. Учні зі стійкими інтелектуаль­ними вадами мають грубі порушення у розумінні зверненого до них мовлення. Це суттєво відбивається на засвоєнні ними суті описаних у задачі ситуацій і особливо в тих випадках, коли вона пропонується школярам у вербальній формі.

5)Розумово відсталим учням легше усвідомити і успішно
розв'язувати задачі предметно-практичного характеру, що відповідає
їх предметно-образному мисленню. Зовсім інша картина при розв'язу­ванні задачі, оформленої у словесно-числовому вираженні. Труднощі
розв'язування такої задачі пояснюється, з одного боку, недостатньою
підготовленістю школярів до сприймання мовленнєвого матеріалу, а
³ другого - невірним усвідомленням деяких слів, словосполучень, які несуть у собі математичне навантаження. їм важко наочно уявити словесно оформлену задачу.

6) Як показує практика, в учнів зі стійким зниженням інтелек­туальних функцій дуже повільно і з великою затратою часу формують­ся нові умовні зв'язки. Але якщо вони і утворилися, то стають неміцними, нетривалими, недиференційованими. Тому діти швидко втрачають ті суттєві ознаки:, які об'єднують або роз’єднують той чи інший вид задачі. Це призводить до уподібнення однієї задачі до другої на основі несуттєвих: ознак, які роблять їх схожими. Особливо це проявляється при шерехові від розв'язування складених задач до простих. Наведемо приклад розв'язання задачі у 3-му класі: ''У дівчинки було 7 яблуку а у хлопчика - на 3 яблука більше. Скільки яблук було у дітей? " Цю задачу на дві дії учні розв'язують вірно.

1. Скільки яблук було у хлопчика?

7 ябл. + 3 ябл. = 10 яблук

2. Скільки яблук було у дітей?

10 ябл. + 7ябл. = 17 яблук

Відповідь: у дітей було 17 яблук.

Після цього третьокласникам була запропонована проста задача з цими ж числовими даними: " У дівчинки було 7 яблук, а у хлопчика - 3 яблука. Скільки яблук було у дітей? " Учні повторили ті ж самі дії і запитанні до взйх, що і при розв'язуванні попередньої

задачі.

7) Значні труднощі відчувають учні, коли мають справу з задачами, поданими у непрямій формі. Неспроможність усвідомити умову задачі з непрямим формуванням змушує учнів йти по шляху її спрощення. Наприклад, при розв'язуванні задачі: " Туристи пройшли першого дня 16 км і це на 4 км більше, ніж вони пройшли другого дня. Скільки кілометрів пройшли туристи за другий день? " учні передають її умову в доступному формулюванні: " Туристи пройшли у перший день 16 км і 4 км на другий день." При розв'язуванні задач цього виду школярі не вникають в її зміст, у числові відношення.

8) Багато учнів допоміжної школи проводять неповний і по­верховий аналіз змісту задачі, Що призводить до невідповідності між розумінням самої задачі і способом її розв'язування.

9) У школярів спостерігаються стійкі способи розв'язання
задачі за допомогою схем -шаблонів, часто з опорою на несуттєві ознаки. Вони не можуть відійти від них, і щоб підвести розв'язок до відомої їм схеми, доповнюють задачу окремими словами, наприклад, " стало", " разом", " залишилось" тощо.

10)Порушення критичності мислення у дітей-олігофренів призводить до того, що вони рідко сумніваються у правильності своїх дій. їх навіть не бентежить те, що відповідь не відповідає умові або питанню задачі. Тому вчителеві необхідно задати низку навідних запитань, щоб учні зрозуміли нісенітницю відповіді.

11)Школярі відчувають значні труднощі при розв'язуванні задач навіть тоді, коли у них є певна база знань, умінь і навичок. Вони не можуть застосовувати їх в нових ситуаціях, що пояснюється трудністю переносу знань без критичного ставлення до них, без урахування ситуацій.

12)Деякі учні, не зрозумівши предметного змісту задачі, при її розв'язуванні керуються не суттєвими ознаками, окремими слова­ми, а використовують лише наявні числа, які чітко видно в умові і не помічають проміжних числових даних, що містяться у задачі. Особ­ливо це яскраво проявляється при розв'язуванні задач на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць. Так, наприклад задачу " У Лесі було 5 грибочків, а в Оксани - в 2 рази більше. Скільки грибочків у дівчат? " учні розв'язували як просту на додавання, бо в ній вони бачили всього два числа 5 і 2.

13)Як відмічає Р.А. Сулейменова, для розумово відсталих учнів тексти задач залишаються незрозумілими ще й тому, що у більшості з них смислове навантаження припадає на прийменники, прислівники, займенники. Математичні залежності між двома даними передаються, головним чином, за допомогою прийменника " на" і слів " більше", " менше", " було", " стало", школярі неусвідомлено вибира­ють їх як основу для розв'язання.

14)У практиці навчання відмічаються випадки, коли уші правильно відтворюють умову задачі, але це ще не означає правиль­ного її розв'язання. Причина цьому прихована у неусвідомленні умови і зв 'язків між числовими даними. Можна сказати, що між правильно відтвореним текстом задачі і її розв'язуванням не існує прямої залежності.

15)Аналіз дитячих зошитів з математики показав, що пра­вильне розуміння змісту задачі ще не гарантує їм правильного запису її розв'язання. Часто помилки школярів при розв'язанні задачі пов'язані не тільки не співвідносністю між правильно сформованими запитанням і вибором дії, але й навпаки. Наприклад, задачу: " Дитячі штани коштують 34 грн., а сорочка - на 14 грн. дешевше. Скільки гривень коштує сорочка? " учень 3-го класу Ігор К. записав так:

1. Скільки коштує сорочка?

34 грн. + 14 грн. = 48 грн.

Відповідь: сорочка коштує 48 гривень.

16) Недостатнє усвідомлення суті арифметичної задачі, пов'я­зане з особливостями мислення розумово відсталих школярів,
призводить до того, що деякі з них при її розв'язуванні додають зайве
запитання і дію або, навпаки, виключають потрібне запитання і дію.

17) Невміння здійснювати повний аналіз умови складної
задачі і сприймання лише фрагментів призводить до незавершеного
її розв'язання. Інколи, складаючи питання і вибираючи дії, учні зовсім
не звертають увагу на головне питання задачі. А тому і вибір дій, і
питання до них виконується дітьми безвідносно до нього.

Необхідно звернути увагу і на те, що учні, усвідомивши умову задачі, при її розв'язуванні здійснюють випадковий підбір чисел, дій. Багато помилок вони роблять і при обчисленнях. Але значно більшу кількість помилок школярі допускають при виконанні обчислень з іменованими величинами:

- діти сприймають іменовані числа як абстрактні і не пишуть ніяких назв: 3 + 5 = 8;

- підбирають назви безвідносно до змісту: 3 кг + 5 м = 8 м;

- змішують одиниці вимірювання однієї і тої ж системи мір: 5 см + 3 см = 8 дм;

- змішують іменовані числа з неіменованими: 5 см + 3 = 8 см;

- найменування не береться до уваги: 13 кг + 7 кг = 20;

- найменування пишуться лише при окремих компонентах: 15 + 3м=18м;

- виконують дії не над тими числами.

Багато помилок учні роблять при формуванні і запису відпо­віді задачі: відповідь не відповідає питанню і навпаки; неправильне виконана остання дія; невірно оформлена відповідь у стилістичному плані; незаписані найменування тощо.