передбачалося розширення господарської самостійності підприємств, запровадження повного госпрозрахунку.

І. РЕФОРМИ О. КОСИГІНА

Вересень 1962 р. - в газеті «Правда» з’явилась стаття професора Харківського інженерно-економічного інституту!!! О.Лібермана: «План, прибуток і премія», де він обґрунтовував необхідність економічних реформ.

Цю думку підтримав Голова Ради Міністрів СРСР (примєрміністр) О.Косогін

1. Реформи в сільському господарстві:

1. листопад 1964 р.- скасовані всі рішення 1959 - 1963 рр., які обмежували розвиток власних підсобних господарств. Проте були запроваджені норми утримання худоби.

2. березень 1965 р. - пленум ЦК визначив заходи щодо розвитку сільського господарства: КПРС,

Реформи в промисловості

Вересень 1965 р - ліквідовано раднаргоспи і відновлено галузеві міністерства

Жовтень 1965 р. пленум ЦК КПУ:

- вдосконалення планування - підвищення наукового рівня роботи планових органів, забезпечення сталості планових завдань, перехід до складання п’ятирічних планів із розбивкою найважливіших завдань за роками.

передбачалося розширення господарської самостійності підприємств, запровадження повного госпрозрахунку.

- !!! в основу оцінки господарської діяльності підприємств закладалися насамперед показники обсягу реалізованої продукції, одержаного прибутку й виконання завдань щодо поставок найважливіших видів продукції.

- посилення стимулювання виробництва. Замість фонду підприємства утворювалися три самостійні фонди: розвитку виробництва (для поповнення основних фондів, запровадження нової техніки, технологій тощо); матеріального заохочення (для преміювання, одноразового заохочення, матеріальної допомоги); соціально-культурних заходів та житлового будівництва (використовувався для будівництва і капітального ремонту житла, культурно-побутових установ, для поліпшення обслуговування працівників)

ІІ. Економічне становище України періоду «застою»:

· 1966-1970 – VIII п’ятирічна, «золота», - виконана практично повністю.

Наслідки:

1. Обсяг промислового виробництва > в 1, 5 р.;

2. Національний дохід > на 30%;

3. Поч. 70-х – завершено електрифікацію України.

Але на поч. 70-х років економічний розвиток зупинився і стали проявлятися кризові явища:

1. Утверджувалось екстенсивне виробництво та «валова продукція»;

2. Україна продовжувала залишатись паливно-енергетичною, машинобудівною, металургійною базою СРСР (тобто група «А» - виробництво засобів виробництва);

3. В Україні споруджувалися гіганти індустрії, що орієнтовані на обслуговування ВПК. (розвивалось паралельно 2 економіки: цивільна та оборонна (мілітаризація);

4. Високими темпами розвивалася атомна енергетика, але для задоволення потреб сусідніх країн РЕВ. (Україна займала 2, 6% площі СРСР і тут було побудовано 40% атомних блоків – 8 штук);

5. Значна частина фінансових та людських ресурсів викачувалась з України на освоєння Сибіру та Далекого Сходу (видобуток нафти і газу)

6. Україна відчувала екологічні проблеми:

· Забруднення викидами промисловості великих міст;

· Загнивання «штучних морів».

7. Не дивлячись на те, що у село виділялись чималі кошти, колгоспники отримували гарантовану оплату праці – темпи виробництва не змінювались;

8. Деструктивні процеси на селі:

· 2% кращих ґрунтів затоплено штучними морями;

· Бездумна меліорація призвела до засолення родючих ґрунтів і зробила їх непридатними для с/г виробництва;

· 6% земель – непридатні через ерозію;

· Ліквідовувалися т.зв. «малоперспективні села» - з невеличких сіл, хуторів переселяли селян на централізовані садиби.

9. Хронічний дефіцит товарів на споживчому ринку.

Цеховики – керівники підпільних виробництв, що виробляли невраховані державою товари народного споживання.

Стагнація – застій в економіці.

Інфляція – надмірне збільшення маси паперових грошей, що перебуває в обігу, порівняно з реальною пропозицією товарів та послуг.

Дефіцит – мала кількість чого-небудь порівняно з потребами.

1982 - «Продовольча програма».