Реформи. 1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР. – 1996.- №30.-Ст. 141.

2.Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010. У справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України).

3. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник/ Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі). – К-2 [34С(С2)/К65].

4.Коментар до Конституції України: Науково-практичний коментар /В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулын та ін.; Ред. Кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 808 с.

5.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 1997–2001 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.

6.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 2001–2002 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 384 с.

7.Конституція України в актах Конституційного Суду України аналітичний огляд та коментар) / А. Стрижак. — К.: Ін Юре, 2010. — 629 с., [1] арк. іл.

8. Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України " Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" та " Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році": Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2002 р. – 2002. – № 1394.

9. Про Положення про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 2 квітня 2010 р. – 2010 -№ N 504/2010.

10. Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: Закон України вiд 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.-2000.-№ 21.-Ст. 158.

11. Про Президента України: Закон України від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. 446.

12. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартов: Указ Президента України від 10 травня 2006 -№ 361/ 206.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Інститут президентства в Україні: конституційно-правовий аспект: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 [Електрон. ресурс] / Н.Г. Плахотнюк; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - Х., 1999. - 20 с. - укp.

2. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади.: навч. посіб. / М. І. Ославський. — К.: Знання, 2009. — 215 с. — (Серія «Вища освіта ХХІ століття»).

3. Інститут Президента у Франції, Росії та Україні: конституційні норми і політична практика. / О.Т.Волощук; М-во освіти і науки України, Чернв. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці: Технодрук, 2009. — 259 с.

Тема 6. Конституційні засади судово-правової реформи в Україні.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР. – 1996.- №30.-Ст. 141.

2.Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010. У справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України).

3. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник/ Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – 2-е вид., перероб. І доп. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі). – К-2 [34С(С2)/К65].

4. Коментар до Конституції України: Науково-практичний коментар /В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулын та ін.; рін. Кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 808 с.

5. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 1997–2001 / Відповід. Редактор рінк. Юрид. Наук П.Б.Євграфов. – К.: рінком Інтер, 2001. – 512 с.

6. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 2001–2002 / Відповід. Редактор рінк. Юрид. Наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 384 с.

7. Конституція України в актах Конституційного Суду України аналітичний огляд та коментар) / А. Стрижак. — К.: Ін Юре, 2010. — 629 с., [1] арк. Іл.

8.Про судоустрій статус суддів: Закон України вiд 7 липня 2010 р. №2453-VI

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Влада в Україні: шляхи до ефективності.: Всеукр. форум учених-правознавців. / відп. ред. О. Д. Святоцький. — К.: Ін Юре, 2010. — 686 с.

Тема 7. Конституційні засади муніципальної реформи.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР. – 1996.- №30.-Ст. 141.

2.Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010. У справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України).

3. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник/ Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі). – К-2 [34С(С2)/К65].

4. Коментар до Конституції України: Науково-практичний коментар /В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулын та ін.; Ред. Кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 808 с.

5.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 1997–2001 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.

6.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 2001–2002 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 384 с.

7.Конституція України в актах Конституційного Суду України аналітичний огляд та коментар) / А. Стрижак. — К.: Ін Юре, 2010. — 629 с., [1] арк. іл.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Фишко Є. Адміністративно-територіальна реформа: проблеми фіксальної децентралізації // Засідання Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст України та громад. Науково-практичний семінар “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи” м. Бердянськ, 23-24 червня 2005 р. Збірник матеріалів / За ред. В.В. Кравченка та М.В. Пітника. – К.: Атика, 2005. – 192 с.

2. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики. / О. В. Батанов; [відп. ред. М. О. Баймуратов]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К.: Юрид. думка, 2010. — 653 с.

3. Конституція та засади конституційного ладу України у питаннях та відповідях: навч. посіб. / Є. І. Григоренко, О. С. Передерій. — Х.: ХУПС, 2010. — 171 с.

4. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Iнюре, 1997.

Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. 5. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

6. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні / Калиновський Богдан Валерійович; Київ. нац. ун-т внутр. справ. — Кременчук: Щербатих О. В., 2010. — 183 с.

7. Олійник А.Ю. Історія розвитку конституції України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 121-126.

8. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи, особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекція. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 38 с. [ХО, О542].

9. Речицький В. Громадянські права як юридичний засіб противаги державній владі // Українське право. – 1995. - № 1(2).- С.78-87.

10. Ботанов О.В. Кампо В.М. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. посіб. у 2-х ч. /За заг. Ред.. П.Ф. Мартиненка.- ч.1- К.: Знання України. 2006.-148 с.

11. Конституційне право України. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. К.: 2011, «Ліра К»., 560 с.

Тема 8. Реформування республіканських органів Автономної Республіки

Крим.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР. – 1996.- №30.-Ст. 141.

2.Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010. У справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України).

3. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник/ Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – 2-е вид., перероб. І доп. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі). – К-2 [34С(С2)/К65].

4.Коментар до Конституції України: Науково-практичний коментар /В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулын та ін.; рін. Кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 808 с.

5.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 1997–2001 / Відповід. Редактор рінк. Юрид. Наук П.Б.Євграфов. – К.: рінком Інтер, 2001. – 512 с.

6.Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 2001–2002 / Відповід. Редактор рінк. Юрид. Наук П.Б.Євграфов. – К.: рінком Інтер, 2002. – 384 с.

7.Конституція України в актах Конституційного Суду України аналітичний огляд та коментар) / А. Стрижак. — К.: Ін Юре, 2010. — 629 с., [1] арк. Іл.

8. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Тодика О. Конституційна реформа в Україні в аспекті народовладдя і розвитку правової системи // Вісник Академії правових наук. – 2004. – № 1. – С. 27-38.

2. Фишко Є. Адміністративно-територіальна реформа: проблеми фіксальної децентралізації // Засідання Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст України та громад. Науково-практичний семінар “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи” м. Бердянськ, 23-24 червня 2005 р. Збірник матеріалів / За ред. В.В. Кравченка та М.В. Пітника. – К.: Атика, 2005. – 192 с.

3. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики. / О. В. Батанов; [відп. ред. М. О. Баймуратов]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К.: Юрид. думка, 2010. — 653 с.

4. Конституційне право України. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. К.: 2011, «Ліра К»., 560 с.

ГЛОСАРІЙ

Абсентеїзм — нез'явлення виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування.
Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Антидемократичний державний режим — державний режим, за якого суттєво ускладнюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи.
Безпосередня демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.
Вибори — процес, унаслідок якого певна сукупність людей через голосування формує склад державного органу чи органу місцевого самоврядування.
Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.
Внутрішні функції держави — державні функції, що здійснюються в межах держави і в яких виявляється її внутрішня політика.
Гарантії прав та обов'язків — засоби та умови, які забезпечують цілковите й неухильне здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.
Громадянин — особа, яка знаходиться у сталих юридичних зв'язках із конкретною державою, що проявляється саме в наявності відповідного громадянства.
Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов'язків.
Громадянське суспільство — суспільство, в якому держава гарантує індивідам надійний захист усіх прав і свобод людини, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі в політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства.
Деліктоздатність — закріплена в законі здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.
Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо,
Демократичний державний режим — державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.
Держава — особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загально-обов'язкової сили для всього населення країни.
Державна мова — мова, що є обов'язковою для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.
Державний апарат — система органів держави, які виконують управлінські функції.
Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади.
Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.
Державні органи — державні організації, наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства — державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні символи — встановлені конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках — і певний історичний чи ідеологічний зміст.
Державні установи — державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.
Договір житлового найму — письмовий документ, укладений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає правила користування житлом, права та обов'язки сторін із утримання жилого будинку і прибудинкової території,
Екологічне право — система правових відносин, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього;
природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).
Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридичне закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.
Житло — готовий жилий будинок чи інше жиле приміщення, придатне для проживання в ньому людей.
Житлове право України — сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди
певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.
Зовнішні функції держави — державні функції, що здійснюються в процесі спілкування держави з іншими державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється її зовнішня політика.
Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рі-і шення про його обвинувачення в учиненні державної зради | або іншого злочину.
Конституційні принципи правового статусу особи — відображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.
Конституціоналізм — 1) політична система, що спирається на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються конституційні проблеми.
Конституція — основний закон держави, в якому регламентуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.
Конфедерація — форма державного устрою, за якої держави створюють об'єднані органи для досягнення конкрет^ них цілей (наприклад, військові) за збереження в інших пи-таннях цілковитої самостійності.
Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.
Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії.
Народ — населення певної країни.
Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснення ним своєї невід'ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Населення — сукупність людей, які проживають на певній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.
Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет — повновладдя нації у вирішенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Нація — спільність людей, які проживають на одній території, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, націо-нальними інтересами, митними кордонами та іншими ознаками.
Необмежена (абсолютна) монархія — монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змінити чи знехтувати волю монарха.
Норма права — формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки загального характеру, реалізація якого забезпе-чується державним примусом.
Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що за-безпечуються державнимримусом
Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта..
Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спільності таких же суб'єктів.
Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повноваження.
Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Підзаконний акт — акт компетентного державного органу, що видається на підставі й на виконання законів.
Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку. > у
Податки — обов'язкові платежі, що їх сплачують юридичні особи та населення до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом.
Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.
Право — система загальнообов'язкових правил поведінки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються її примусом.
Правова держава — держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.
Правова поведінка — передбачена нормами права соціальне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.
Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.
Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, установлених нормами права.
Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки^
Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих правом.
Правопорушення — суспільно небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.
Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.
Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Представницька демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави виносяться виборними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).
Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламент-ським способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.
Проступок — діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.
Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Референдум — голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або його певної частини (місцевий референдум) із метою вирішення найважливіших питань суспільного життя..
Система права — внутрішня організація права, що полягає в єдності й погодженості правових приписів певної: держави.
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.
Сім'я — первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції суспільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.
Соціальна держава — держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існу-вання доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.
Соціальні норми — правила, які регулюють поведінку
людей у суспільстві.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися певним чином.
Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який відповідає вимогам усього комплексу соціальних норм.
Суспільство — форма життєдіяльності людей, що склалась Історично й відокремилась від навколишньої природи.
Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції тощо).
Федерація — держава, до складу якої входять кілька державних утворень (суб'єктів федерації).
Форма держави — комплексне поняття, яке характеризує державу щодо форми правління, форми державного устрою та державного режиму.
Форма державного правління — порядок організації ви- і щих Державних органів, що визначає їхні структуру, ком-1 петенцію та взаємодію.
Форма державного устрою — порядок територіального І поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних | органів.
Функції держави — основні напрями діяльності держави, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.
Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й виховання дітей.
Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юридичні норми та інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин.

12.Навчально-методичні матеріали для контролю

10.1.Контрольні питання за темами

Тема 1. Основні положення теорії конституціоналізму. Основні етапи конституційної реформи в Україні.

1.Поняття, загальна характеристика та етапи світового конституціоналізму.

2. Розвиток конституціоналізму в Європі.

3. Виникнення та розвиток теорії конституціоналізму в Україні.

4. Правова реалізація та захист Конституції України.

5. Державні органи та органи місцевого самоврядування у механізмі забезпечення реалізації норм Конституції України.

Тема 2. Конституційно - правові засади гуманітарної реформи в Україні

1. Основи правового статусу людини i громадянина як загальний конституцiйно-правовий інститут.

2. Основні принципи правового статусу людини i громадянина та їх конституційне закріплення.

3. Державні органи органи у механізмі забезпечення конституційних прав і свобод людини ігромадянина в Україні.

4. Гарантії забезпечення прав і свобод людини ігромадянина в Україні.

Тема 3. Народне волевиявлення: поняття, форми та процес удосконалення

1.Виборче право i виборча система. Особливість виборчої системи України.

2. Виборчий процес та його стадії.

3. Реформування виборчої системи України.

4. Поняття, ознаки та напрямки удосконалення виборчого та референдного права в Україні.

Тема 4. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України та її органів.

1. Конституційне закріплення повноважень парламенту України.

2. Загальні проблеми конституційно-правового статусу Верховної Ради - парламенту України.

3. Проблеми структури і складу парламенту України.

4. Проблеми функцій і повноважень Верховної Ради - парламенту України.

5. Проблеми загальних форм роботи парламенту і парламентських процедур.

Тема 5. Правовий статус Президента України в світлі конституційної