Типи профконсультацій.

Профконсультація стала актуальною на початку двадцятого сторіччя, її виникнення було пов'язано з проблемами вибору професії. Вибір професії довгий час розглядався як пошук професії, відповідної психологічним характеристикам людини. Цей підхід отримав назву діагностичного. Профконсультація даного типу складається з трьох фаз:

1) вивчення психічних і особових властивостей претендента на професію (психодіагностична фаза);

2) характеристики змісту праці, вимог професії і їх опису в психологічних термінах (професіографічна фаза);

3) зіставлення індивідуальних особливостей людини з вимогами професії і ухвалення рішення про придатність людини (фаза ухвалення рішення).

Основними недоліками діагностуючої профконсультації є такі:

• ігнорується мінливість, динамічність професій, унаслідок чого людині протягом професійного життя, можливо, не раз доведеться змінювати професію;

• наявність величезного числа професій і спеціальностей негативно позначається на професіографичній компетентності психолога-консультанта;

• не береться до уваги професійний розвиток особистості, зміна її спрямованості, компетентності і професіонально важливих якостей;

• консультований виключається з процесу прийняття життєво важливого для нього рішення.

Вирішальне значення в процесі ухвалення рішення про вибір професії мають результати діагностики. Консультованому відводиться пасивна роль. Діагноз однозначно визначає і прогноз майбутньої професії.

Інший підхід розкривається у виховній концепції профконсультації. Прихильники цієї концепції вважають, що людину можна підготувати до виконання будь-якої професії. Головне — правильно підібрати ефективні методи професійного навчання. Звідси і зміст цього типу профконсультації — вивчення індивідуально-психологічних особливостей людини і організація оптимального професійного навчання.

Основний недолік цього типу профконсультації — ігнорування психофізіологічних відмінностей людей. Успішність освоєння ряду професій, а також продуктивність виконання діяльності визначаються властивостями нервової системи, типологічними особливостями, і, звичайно, таке оптимістичне трактування профпридатності людини виглядає неспроможним.

Багато недоліків розглянутих двох типів профконсультацій виключає розвиваюча (активізуюча) консультація. Основний її зміст — активізація процесу формування психологічної готовності особистості до професійного самовизначення. Головний момент в цій профконсультації — перенесення акценту з акту вибору професії або рекомендації за рішенням професіонально обумовленої проблеми на психологічну підготовку особистості до визначення своєї позиції і самостійного ухвалення рішення.

Важливим принципом цього типу консультування є співпраця психолога з клієнтом. Неприпустимі нав'язування власної думки, директивні рекомендації, тиск. Акцент робиться на усвідомленні консультованим своєї проблеми, його самовизначенні і виробленні рішення.

Для компетентного проведення консультації психолог повинен розбиратися в сучасному світі професій, володіти фундаментальними знаннями в області загальної і диференціальної психології, володіти методами психодіагностики і психотехнологіями профконсультування.