Взаємозалежність рішень.

Вагомі рішення мають наслідки для організації в цілому, а не тільки для окремого підрозділу. (Наприклад: якщо організація купує нове високопродуктивне устаткування, то треба зразу ж шукати засоби для збільшення збуту продукції— завдання для відділу маркетингу, Збуту).

24. ЧИ МОЖНА ПРОЦЕС ВВАЖАТИ ЕФЕКТИВНИМ, КОЛИ ЗАГАЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ЗМЕНШУЄТЬСЯ, А ПИТОМА ВИТРАТА РЕСУРСІВ ПОЛІПШУЄТЬСЯ?

Ефективність процесу перетворення в найбільш загальному вигляді може бути охарактеризована співвідношенням показників витрат і результатів, при цьому жодний показник, взятий окремо, не дає достатньо повної характеристики ефективності.
Поєднання співвідношень витрат і результатів утворює показники, що розкривають різні аспекти поняття ефективності: - показник результату, одержаного з одиниці витрат. Якщо результатом вважати обсяг продукції результатом, а витратами - витрати праці, то відношення «результат/витрати» характеризує продуктивність праці; - показник питомих витрат, що припадають на одиницю досягнутого результату. В залежності від конкретного змісту відношення «витрати/результат» може означати: трудомісткість, матеріалоємність, енергоємність, капіталоємність і собівартість одиниці продукції; - показник абсолютного ефекту. Якщо відобразити результат в обсязі реалізованої продукції, а виирати - в експлуатаційних витратах, то Результат - Витрати є прибутком; - показник відносного ефекту. Знову ж, у залежності від змісту Результатів і Витрат це відношення може відображати рентабельність;

За умов принципової єдності вказаних вище показників кожний із них відбиває різні сторони ефективності рішень і різноманітні постановки задач, а також різні аспекти виробничої діяльності. З цієї та інших причин оцінка ефективності тих самих варіантів за різними показниками часто не збігається. Різним проблемним ситуаціям об'єктивно властиві різні постановки задач, а також добір найбільш відповідних їхній сутності показників.

Тому, з огляду на важливість і достатню складність вибору критерію ефективності, необхідною є участь у такому виборі компетентних спеціалістів специфічної сфери знань, до якої тяжіє задача прийняття рішення.

25. ЯКИЙ ПРОЦЕС ЕФЕКТИВНІШИЙ: КОЛИ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ РОСТЕ, А ФОНДОВІДДАЧА ПАДАЄ ЧИ НАВПАКИ?

Систематичне зростання продуктивності праці має пріоритетне значення для підвищення ефективності функціонування будь-якого підприємства, галузі промисловості, всього господарського комплексу, для підвищення матеріального добробуту кожного працюючого.

Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції за одиницю робочого часу (людино-година, людино-день, людино-місяць, людино-рік) порівняно з минулим аналогічним періодом.

Зростання продуктивності праці при заданих обсягах виробництва має наслідком економію чисельності промислово-виробничого персоналу.

Фондовіддача є відношенням результатів реалізації товарів до середньорічної вартості основних виробничих фондів (зворотний цьому показник - фондомісткість).

При розрахунку середньорічної вартості фондів враховуються не тільки власні, але і основні засоби, які орендуються і не включаються фонди, що знаходяться на консервації, резервні і здані в оренду. Фондовіддача є прямою величиною рівня використовування капіталу. Збільшення фондовіддачі означає зростання ефективності використовування основних фондів і навпаки.

Відповідно до цього, процес буде ефективнішим, коли продуктивність праці зростатиме.

26. ЯКІ ВИ ЗНАЄТЕ КРИТЕРІЇ І ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ? ЩО РОЗУМІЄТЬСЯ ПІД ЕФЕКТИВНІСТЮ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗАСОБІВ?

Економічна ефективність як категорія відображає доцільність і ступінь використання елементів виробництва у процесі створення матеріальних благ. Конкретне, кількісне відображення вона дістає у знятті продукції (робіт, послуг) із кожної одиниці витрачених ресурсів виробництва.

За цього зв’язку з різним відображенням ефекту слід розрізнювати економічну ефективність виробництва та господарювання у цілому. Економічним ефектом виробництва є вироблена продукція послуги, а господарювання — реалізована продукція (послуги) чи прибуток (збиток).

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Тому визначення ефективності зводиться з однієї сторони до вимірювання отриманого ефекту, з другої — до встановлення обсягу використаних і спожитих ресурсів і витрат. Суть проблеми підвищення ефективності господарювання в тому, щоб на кожну одиницю витрат — трудових, матеріальних, фінансових — досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва чи доходу.

Критерії визначення ефективності господарювання: Економічні – зростання продуктивності праці, приріст національного доходу, економія живої праці (трудомісткість), економія уречевленої праці (матеріаломісткість, собівартість); Соціальні – законодавче скорочення робочого тижня, поліпшення умов праці та побуту, поліпшення стану природного середовища, підвищення соціальних гарантій зайнятості, підвищення загальної безпеки життя та його рівня.

Показники ефективності: Продуктивність праці, екологоефективність, трудомісткість, матеріаловіддача, фондовіддача, матеріаломісткість, фондомісткість, капіталовіддача.

27. ЯКИМ ЧИНОМ МОЖНА ВИЯВИТИ ПРОБЛЕМИ, ЩО ІСНУЮТЬ НА ФІРМІ?

Проблема складається в деяких відхиленнях від очікуваного ходу подій. Процес визначення проблеми полягає в її виявленні. Виявлення проблеми — процес усвідомлення, що існує деякий вид проблеми. Джерела, з яких менеджер може довідатися про існування проблеми, містять у собі особистий огляд, аналіз даних і документів компанії, крім того, суспільна думка (думка покупців та їхні зауваження). Думка менеджерів та їхніх підлеглих теж є важливим джерелом виявлення проблеми. Менеджери часто починають усвідомлювати суть проблеми з двох чи декількох таких джерел. Визначення проблеми є процес встановлення масштабу і природи її тоді, коли вона уже виявлена.

Алгоритм визначення проблеми містить три послідовні кроки: - виявлення проблем-симптомів; - визначення базових проблем або причин ситуації, що склалася; - визначення альтернативних шляхів вирішення проблеми.

Слід відрізняти проблеми-причини (базові причини) від проблем-симптомів, оскільки дуже часто одну видають за іншу. До проблем-симптомів (проблем-наслідків) можна віднести: зменшення прибутку; скорочення частки ринку; скарги споживачів; зменшення кількості замовлень. Це, так би мовити, вершина айсберга. Кожна проблема-симптом має бути зіставлена з проблемою-причиною (базовою проблемою), до яких належать: дії конкурентів; зміни зовнішнього середовища; поведінка споживачів; зміни в діяльності самої компанії. Після того, як виявлено причину (базову проблему), визначаються альтернативні підходи до її вирішення.

28. ЩО ТАКЕ ДІАГНОСТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ? ЩО ВОНО ДАЄ ДОСЛІДНИКУ?

Постановка проблеми, або її діагностика, вимагає застосування методів, що дозволяють достовірно і повно описати проблему і виявити чинники, що її обумовили. Важливе місце тут належить методам збору, обробки та аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії тощо. Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, що виділяються для її вивчення. Зокрема, значного поширення набули методи економічного аналізу та прогнозування. Вони використовуються для того, щоб об'єктивно оцінити поточний стан фірми, як економічного суб'єкта і передбачити “що буде далі, якщо нічого не змінювати”. Ці методи опираються на статистичний матеріал минулих періодів у тій чи іншій сфері діяльності.

Економічний аналіз заснований на вивченні аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами і результатами вирішення задачі, поданих у вигляді формул, графіків, діаграм (наприклад, залежність між ціною на товар та попитом на нього, залежність рівня продуктивності праці від кваліфікації персоналу або рівня оплати праці тощо).

Економічний аналіз найкраще підходить для того, щоб виявити причини, які обумовили відхилення фактичних результатів діяльності підприємства від запланованих.

Для підприємства є досить важливим прийняти рішення щодо оптимального з точки зору прибутку обсягу і асортименту продукції, що випускається ним. Значну роль у процесі оптимізації відіграє аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості – це метод, який дозволяє визначити, при якому співвідношенні обсягів продукції та її ціни підприємство може здійснювати свою діяльність беззбитково

Аналіз беззбитковості дозволяє підприємцям приймати обґрунтовані рішення у процесі визначенні ринкової стратегії підприємства, зокрема, при встановленні ціни на запланований до виробництва продукт, при визначенні необхідного обсягу його виробництва і реалізації і при виборі стратегії просування товару на ринок.

Прогнозування – це метод, у якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане картина майбутнього, яку цілком можливо використати для планування діяльності організації на перспективу. Тому методи прогнозування найчастіше використовуються для виявлення можливостей чи загроз, що можуть очікувати фірму у майбутньому.

29. ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ?

Проблема - суперечлива ситуація, складне питання, яке потребує вирішення.

Алгоритм визначення проблеми містить три послідовні кроки: - виявлення проблем-симптомів; - визначення базових проблем або причин ситуації, що склалася; - визначення альтернативних шляхів вирішення проблеми.

Слід відрізняти проблеми-причини (базові причини) від проблем-симптомів, оскільки дуже часто одну видають за іншу. До проблем-симптомів (проблем-наслідків) можна віднести: зменшення прибутку; скорочення частки ринку; скарги споживачів; зменшення кількості замовлень. Це, так би мовити, вершина айсберга. Кожна проблема-симптом має бути зіставлена з проблемою-причиною (базовою проблемою), до яких належать: дії конкурентів; зміни зовнішнього середовища; поведінка споживачів; зміни в діяльності самої компанії. Після того, як виявлено причину (базову проблему), визначаються альтернативні підходи до її вирішення.

Проблема складається в деяких відхиленнях від очікуваного ходу подій. Процес визначення проблеми полягає в її виявленні. Виявлення проблеми — процес усвідомлення, що існує деякий вид проблеми. Джерела, з яких менеджер може довідатися про існування проблеми, містять у собі особистий огляд, аналіз даних і документів компанії, крім того, суспільна думка (думка покупців та їхні зауваження). Думка менеджерів та їхніх підлеглих теж є важливим джерелом виявлення проблеми. Менеджери часто починають усвідомлювати суть проблеми з двох чи декількох таких джерел. Наприклад, компанія, що виробляє іграшкові літаки, може виявити, що необхідна гумова прокладка в збірному комплекті відсутня. Це може бути виявлено, коли менеджер прочитає відгуки роздрібних продавців про іграшку, складені зі слів покупців.
Визначення проблеми є процес встановлення масштабу і природи її тоді, коли вона уже виявлена. Наприклад, відразу після Нового року президент компанії з виробництва іграшок одержав листа від маленького хлопчика, в якому було сказано, наскільки він був розчарований, коли в різдвяний ранок у довгоочікуваного літака не виявилося необхідної гумової прокладки.
Проблема виявлена, тепер вона повинна бути визначена.

30 ЯК ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ ПРОБЛЕМ?

Загальнонаукова методологія лежить в основі системи методів, що застосовуються в управлінні. Вона передбачає системний, комплексний підхід до вирішення проблем, а також застосування таких методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичний підхід, соціологічні дослідження тощо.

Системний підхід застосовується як спосіб упорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі вирішення, обираються варіанти, встановлюються взаємозв'язки й залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їх вирішення.

Комплексний підхід ґрунтується на дослідженні управлінських проблем у їхньому взаємозв'язку. При цьому використовуються методи дослідження багатьох галузей знань, що також досліджують ці проблеми.

Моделювання є методом вирішення складних управлінських завдань. Воно дає змогу змоделювати ситуацію й дослідити, як вона розвиватиметься під впливом тих чи інших чинників, що діють на систему. Для вирішення управлінських проблем найчастіше застосовуються моделі, що отримали назву теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні тощо.

Експериментування застосовується в тому разі, коли побудова моделі виявляється неможливою через значну кількість чинників, які впливають на її поведінку. Це, зокрема, інституційні чинники, що мають неформальний характер (звичаї, традиції, норми поведінки, що склалися в суспільстві й можуть діяти всупереч прийнятим законам та формальним правилам і процедурам). Експеримент дає змогу перевірити доцільність нововведень.

Методи соціологічних досліджень знайшли широке застосування у вирішенні проблем, пов'язаних із поведінкою працівників. Для цього застосовують анкетування, спостереження й самоспостереження, вивчення документів та ін. Зібрана інформація дає змогу менеджерам прогнозувати реакцію персоналу на ті чи інші рішення і впливати на поведінку людей.

31. ЩО ТАКЕ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИЙ ЗВ'ЯЗОК? ЯК ВІН ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ?

Причи́ нно-наслідко́ вий зв’язо́ к -- зв’язок між подією А («причиною») й іншою подією Б («наслідком»), яка необхідно настає за першою чи витікає з неї.

Передування в часі постулює, що причина завжди відбувається раніше чи принаймні одночасно із наслідком.

Суміжність постулює, що причина та наслідок мають бути в просторовому контакті чи зв’язаними ланцюжком посередників, які контактують у просторі.

Причинно-наслідковий зв'язок має свої особливості, завдяки чому його можна виявити й дослідити. Однією з них є певне слідування явиш у часі: причина передує наслідку. Це визначається тим, що між причиною й наслідком існує " генетичний" зв'язок. На певному ступені розвитку причина породжує наслідок. Проте не можна вважати, що причинно-наслідковий зв'язок установлюється лише на основі послідовності явищ у часі.

Перевірку стосовно причинності та її обґрунтованості здійснює людська практика. Не всяка послідовність явищ у часі є зв'язком причини й наслідку. До неї можна віднести лише ту, при якій існує зв'язок породження одного явища іншим. Послідовність у часі є лише зовнішньою ознакою причинно-наслідкових зв'язків.

Важливим моментом цього зв'язку є його необхідний характер. Це означає, що певна сукупність причин і умов викликає певні наслідки. В цьому й полягає тотожність причин і наслідку, тобто зміни в причині ведуть до зміни в наслідку, що повторюється при певних умовах. Проте необхідний характер причинно-наслідкового зв'язку слід відрізняти від необхідності, бо є випадкові зв'язки причини і наслідку.

32. У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ?

Системний аналіз- дослідження яке допомагає тому хто приймає рішення обрати напрям дії шляхом вивчення своїх власних цілей, порівняння затрат, ефективності та ступеня ризику пов’язаних із здійсненням стратегій, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Метою використання системного аналізу стосовно конкретної проблеми є підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що ухвалюється, розширення безлічі варіантів, серед яких проводиться вибір, з одночасним зазначенням способів відкидання варіантів, що поступаються іншим.

В основі ухвалення рішень з використанням системного аналізу лежить загальний підхід, який використовують керівники виробництва. Застосовуючи цей підхід, вони розглядають вплив у кожній конкретній ситуації всіх чинників: технічних, економічних, соціально-психологічних.

Особливістю СА при вирішенні проблем управління є ДІАГНОСТИЧНИЙ підхід, суть якого полягає у виявленні найбільш суттєвих точок, що потребують першочергового аналізу та вирішення.

Аналіз спочатку здійснюється для всього комплексу проблем і зводиться до рівня їх складових. Дослідження проводяться за допомогою методів, що використовувалися для їх вивчення: діагностика системи, статистичні методи, евристичні методи, експертні оцінки, імітаційне моделювання, економічний аналіз діяльності п-ва.

Для повного і глибокого вивчення проблеми необхідно не тільки використовувати дані, отримані в результаті вивчення технічних, економічних, фінансових та інших сторін діяльності підприємства і його підрозділів, а також психологічний клімат і соціальні явища. У зв'язку з цим у системному аналізі показники набувають, окрім кількісних ознак, ще й якісного вираження. Наприклад, авторитет майстра, його внесок у виробництво або моральний стан працюючих.

33. ЯКІ ВИ ЗНАЄТЕ ПІДХОДИ ДО ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ?

Цілепокладання — це процес формування мети, її розгортання в часі та в даному інформа­ційному просторі на основі врахування особливостей виконавців діяль­ності, в ході якої передбачається досягнення поставленої мети.

Існує 3 типи цільових установок: місія, бачення і мета.

Місія визначає те, для чого створена й існує організація. Місія формулюється на невизначений час.

Бачення організації розробляється на певний термін. Бачення - це те, якою ми хочемо бачити нашу організацію через 10-20 років.

Мета - це конкретизація місії у формі доступній для управління процесом її реалізації.
Правильно поставлена ​ ​ мета - половина зробленої роботи. Мета має чіткі часові рамки. Після закінчення встановленого терміну мета повинна бути виконана
Мета повинна бути конкретною.

Цілі-цеосновні завдання, це результати, до яких прагне індивідуум, група осіб або організація в цілому.

Три крупні категорії цілепокладання: 1) Задане (пасивне) цілепокладання – це формування цілей на основі об’єктивних потреб або під тиском зовнішніх обставин. 2) Конкурентне цілепокладання – формування цілей на основі порівняння з іншими субєктами ринкового середовища. 3) Ціннісне цілепокладання.

Цілі повинні бути: Ціль повинна бути позитивною.Ціль повинна бути екологічно чистим продуктом.Ціль повинна бути конкретною.Ціль повинна мати тимчасові характеристики.

Можуть скластися ситуації, вирішення яких пов'язаний з вибором одного з типів дій: 1) рішення ухвалювати або не приймати (за принципом «робити або не робити») 2) рішення з двома варіантами досягнення мети 3) рішення з трьома і більш варіантами.

Для розробки рішень керівник повинен мати в своєму розпорядженні інформацію про управляючі чинники і діапазон їх змін. Залежно від наявних даних вибір альтернатив може здійснюватися в умовах: а) достовірності або визначеності, коли в точності відомі результати кожного з альтернативних варіантів вибору; б) ризику для вирішень, по яких невідомий результат, але відома вірогідність його настання; в) невизначеності, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів.

Вибір альтернативи - це кульмінація в процесі ухвалення рішення. Тут можливо застосування досвіду минулої діяльності, експериментування, методів дослідження операцій і системного аналізу.

Набагато частіше для порівняння альтернатив і вибору найкращого варіанту використовуються так звані „кабінетні” методи, засновані на аналізі кількісних і якісних чинників, у тому числі з використанням комп'ютерної техніки.

35. СКІЛЬКИ НЕОБХІДНО АЛЬТЕРНАТИВ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ ПРИЙНЯТОГО РЕЗУЛЬТАТУ?

Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.
В теорії прийняття рішень альтернативи розглядаються як екзогенні фактори.

Збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обгрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них: взаємовиключність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну; забезпечення однакових умов опису альтернатив (аби забезпечити можливості порівняння альтернатив, їх необхідно описувати в одних і тих самих умовах: часових, ресурсних, зовнішніх обмежень тощо). Дотримання цієї вимоги має гарантувати однакові “стартові” умови для кожної

Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями: реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації. Зовнішні чинники часто обмежують кількість прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, відносяться: юридичні-обмеження; можливості-існуючих-технологій; моральні та етичні норми тощо.
відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні організація;
прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Результат реалізації альтернативи у загальному випадку – це багатомірне явище.

42. ЯКІ ФАКТОРИ Й ОБСТАВИНИ ПОВИНЕН ВРАХОВУВАТИ КЕРІВНИК ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ?

Аналіз впливу факторів на прийняття управлінських рішень:

Вплив людського фактора, До складників людського фактора можна віднести: професійні (рівень освіти, професійну кваліфікацію, стаж роботи, організаторські здібності, дисциплінованість, творчу активність); духовні (внутрішня культура, правова і екологічна культура, свобода особистості); соціально-психологічні (індивідуально-особистісні характеристики, потребна та мотиваційна сфера особистості, інтелектуально-пізнавальний, емоційно-вольовий компоненти); якості колективу, які пов'язані з організаційною культурою підприємства. Вплив інформаційного фактора. До складників інформаційного фактора можна віднести структуру інформації і систему інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформацією). Вплив засобів праці. Під факторним впливом засобів праці розуміються причини, які приводять до оптимізації управлінської діяльності при застосуванні нової техніки, механізації і автоматизації процесу управління. Вплив системних факторів. До складових частин системних факторів можна віднести фактор відповідності системи, механізм управління і наукову організацію управлінської праці (НОУП). До основних факторів, які впливають на прийняття рішень, відносяться особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження, негативні наслідки тощо.

До додаткових факторів— системні фактори, взаємозалежність рішень, психологічні фактори тощо.Успішне прийняття рішень базується на таких умовах, як права, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність

43. ПРОГРАМНО ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ І РОЗРОБКА КОМПЛЕКСНИХ ПРОГРАМ

Програма це обґрунтований комплекс, що спирається на точні розрахунки, план заходів, націлених на кінцевий результат, на повне вирішення тієї чи іншої проблеми. Важливо, щоб у програмі були визначені етапи й черговість розв'язуваних задач та систему керування програмою, що чітко встановлює особисту відповідальність за кожну ділянку роботи і дає необхідні права. Ознаки програми: основний зміст програм, їхня цільова спрямованість, масштаби, що відносяться до рівнів керування (зовнішні (міждержавні) й внутрішні (внутрішньодержавні).), тривалість виконання програми щодо прийнятих у практиці керування планово-звітних періодів. Відповідно до цієї ознаки виділяють програми короткострокові (тривалість реалізації один - два роки), середньострокові (від трьох до восьми років), довгострокові (понад десять років). Характеристики цільових комплексних програм: чітка цільова установка; кількісне визначення ресурсів – матеріальних, трудових та фінансових з поділом на періоди протягом загального терміну виконання програми; обмеження ресурсів. Тільки в окремих випадках певний ресурс може бути використаний в будь-якій кількості. Це зумовлює послідовний підхід до розробки програми, Поділ генеральної програми на складові частини – підпрограми. Таким чином, обов'язковими ознаками цільової комплексної програми є наявність сформульованих цілей, розрахунок потрібних ресурсів і їх джерел, врахування обмежень ресурсів та розчленування програми на підпрограми. Процес формування програми складається з набору процедур: Попередній аналіз стану системи, що програмується. На цьому етапі виявляють тенденції, які склалися в розвитку системи, наявність ресурсів, структуру самої системи та її оточення, яке може впливати на її розвиток, Складання прогнозу розвитку системи. На цьому етапі за даними попереднього аналізу та прогнозів розробляють узагальнений прогноз розвитку системи. Розробка стану формування програми. Перша частина являє собою власне програму і формується з табличного матеріалу, в якому виділяються переліки накреслених дій зі строками їх здійснення та використовуваних ресурсів по виділених підпрограмах..Другу частину оформляють у вигляді пояснювальної записки до програми. Вона складається з розділів: постановка проблеми, прогноз розвитку системи, обґрунтування розробки програми. У записці формулюють цілі, вказують принципи деталізації програми по підпрограмах і визначають зв'язок „дерева цілей” з „деревом програм”, принципи розробки варіантів дій і ресурсів.

44. ВИЗНАЧЕННЯ МОДЕЛІ Й МОДЕЛЮВАННЯ. ЯКІ ВИДИ МОДЕЛЮВАННЯ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ РОЗРОБЦІ РІШЕНЬ?

Моделюванням називається створення деякого образу об'єкта-оригіналу, названого моделлю, що у визначених умовах може заміняти сам об'єкт-оригінал, відтворюючи цікавлячі дослідника властивості і характеристики оригіналу й одночасно забезпечуючи наочність, видимість, приступність іспиту, легкість оперування й інші переваги. Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною життєвою (управлінською) ситуацією, іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Відрізняються такі моделі: фізичні. Вони відображають збільшення або зменшення описання об’єкта; аналогові. Мета моделювання в може бути теоретичною і практичною, моделі також розділяються на два види: пізнавальні, прагматичні.Пізнавальні моделі є формою організації і представлення знань, засобом з'єднання нових знань з наявними. Тому при виявленні розбіжностей між моделлю і реальністю стає завдання усунення цієї розбіжності за допомогою зміни моделі.Прагматичні моделі є засобом керування, організації практичних дій, способом представлення зразково правильних дій. Недостовірні початкові допущення. Будь-яка модель спирається на деякі початкові допущення або передумови. Це можуть бути передумови, що піддаються оцінці, наприклад, що витрати на робочу силу в наступні шість місяців складуть 100 тисяч гривень. Інформаційні обмеження. Основна причина невірогідності передумов і інших утруднень – це обмежені можливості в отриманні потрібної інформації, які впливають і на побудову, і на використовування моделей. Точність моделі визначається точністю інформації з проблеми. Страх користувачів. Модель не можна вважати ефективною, якщо нею не користуються. Надмірна вартість. Вигоди від використовування моделі, як і інших методів управління, повинні з лишком виправдовувати її вартість. При встановленні витрат на моделювання керівництву слід враховувати витрати часу керівників вищого і нижчого рівнів на побудову моделі і збір інформації, витрати і час на навчання, вартість обробки і зберігання інформації.

45. ЯКА РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В РОЗРОБЦІ РІШЕНЬ?

Інформаційне забезпечення - найважливіший елемент успішного функціонування апарату управління та процесу прийняття рішень. Зміст інформаційних повідомлень визначається потребами управлінських ланок і сутністю вироблюваних рішень. Інформація для прийняття рішень повинна відповідати таким вимогам, як стислість і чіткість формулювань, своєчасність надходження, точність і достовірність і т.д.

Інформаційна система складається з наступних частин: компоненти обробки інформації, внутрішні і зовнішні канали її передачі, власне інформація. Вона виконує функції: визначення обсягу необхідної для керівника інформації; визначення потреби в технічних засобах для її збору, переробки, зберігання та організації цих процесів; розробки програмних засобів. Нові інформаційні технології надають наступне вплив на процес розробки і реалізації управлінських рішень: інформація поступово переходить у категорію товару і набуває споживчу вартість; у керівників вивільняється значна частина часу; змінюється спрямованість функцій спеціаліста і т.д. Інформаційна підтримка прийняття рішень керівником формується за наступними напрямками: Спрощена схема відстеження ключових параметрів діяльності організації; Набір типових процедур управління; База даних концепціях і парадигмах управління; Опис сучасних інформаційних систем діловодства; документообігу, питань обліку, планування тощо; Довідкові дані про те, хто і чим може допомогти керівнику по 10-20 практичних питань і де йому підвищувати свою кваліфікацію; Відомості про те, як знайти партнера по зовнішньоекономічній діяльності і т.д.

Оперативне і достовірне інформаційне забезпечення керівника та спеціаліста, який розробляє рішення, може бути успішно реалізовано за допомогою систем мультимедіа, тобто сучасної мережевої комп'ютерної інформаційної технології. Величезну роль для розробки рішень відіграє система Інтернет.

46. НА ЯКІ КЛАСИ ЗВИЧАЙНО РОЗДІЛЯЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ?

ІНФОРМАЦІЮ РОЗДІЛЯЮТЬ НА ДВА КЛАСИ: об'єктивну і суб 'єктивну. Співвідношення суб'єктивного й об'єктивного у відбитій інформації залежить від рівня професійної підготовки і культури людини, потреб та інтересів, складності процесу, ліміту часу, рівня і технічних засобів керування.Саме джерело інформації носить об'єктивний характер, але інформація про нього суб'єктивна, Тому що при відображенні відбувається прийом, перетворення і передача її людиною. Суб'єктивність інформації не можна ототожнювати з помилковістю, невірогідністю — це різні категорії. Суб'єктивна інформація може лише мати високий рівень об' єктивності і вірогідності.Людина може бути одночасно інформатором (джерелом) і інформантом (одержувачем). Здійснюючи управлінський вплив на об'єкт керування, ЛПР виступає як інформатор, а коли одержує інформацію про хід впливу і результати діяльності об'єкта керування (зворотний інформаційний зв'язок) — знаходиться в ролі інформанта. Обсяг сприйманої інформації має три рівні: Інформаційна надмірність про об'єкт керування підвищує якість рішення, однак, збільшує час на ухвалення рішення і підвищує вартість інформації. Іноді ЛПР навмисно створює надмірність інформації (якщо це можливо) чи йде на її дублювання при прийнятті важливих рішень. Субмінімальний рівень інформації — це мінімально повний обсяг інформації для конкретної людини, при якому він може прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Зрозуміло, що цей рівень — величина суб'єктивна і його варто підбудовувати під конкретну людину. Вірогідність інформації полягає в долі реальної інформації в загальному обсязі даних, що надійшли, (зведень). Вірогідність має також три рівні: • абсолютний (100%); • довірчий (80%); • негативний (менш 80%). Цінність інформації характеризується зниженням рівня витрат ресурсів (матеріалів, часу, грошей) на ухвалення правильного рішення. Вона має чотири рівні: нульовий; середній (скорочення рівня витрат чи підвищення прибутку більш ніж на 10%); високий (скорочення рівня витрат більш ніж у 2 рази); надвисокий (скорочення рівня витрат більш ніж у 10 разів). Цінність характеризує інформацію як ресурс, товар, що мають споживчу вартість.

47. ЯКІ УМОВИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ЧАСТО?

48. НАЙБІЛЬШ ВЖИВАНІ МОДЕЛІ ІНВЕСТИЦІЙ В ОСНОВНІ ФОНДИ

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийомів оцінювання інвестицій в основні засоби. Найвідоміші методи можна поділити на дві групи: 1) методи, засновані на облікових (бухгалтерських) оцінках; 2) методи, засновані на дисконтованих оцінках.

До першої групи методів узагальнюючого оцінювання інвестицій у вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці належать: метод оцінювання ефективності інвестицій відповідно до термінів їх окупності (термін окупності інвестицій); метод оцінювання інвестицій за нормою прибутку на капітал.

До другої групи, тобто методів, заснованих на дисконтованих оцінках відносяться: метод чистої приведеної вартості; метод внутрішньої норми прибутку; метод розрахунку дисконтованого терміну окупності інвестицій; метод розрахунку індексу прибутковості. Розглянемо послідовно сутність і методику застосування вищезазначених методів оцінювання інвестицій.