Структура звуконаслідувальних слів та її вплив на значення семантичних одиниць

Як уже зазначалося, звуконаслідувальні слова утворюються імітацією звуків. Досліджуючи структуру звуконаслідувальних слів, можна помітили деякі лексико-семантичні особливості. Наприклад, слово “бити” можна передати кількома варіантами:

whip – хлистати, сікти;

whack – ударити;

swish – розсікати повітря зі свистом, розмахувати (різкою, батогом);

slap – бити по щоці.

Саме поняття „удар” супроводжується рухом чогось у повітрі. А звуки [wh], [s] підкреслюють цей свист у повітрі.

Деякі звуконаслідувальні слова творяться за допомогою суфіксів –le і –er. У більшості випадків це дієслова. Наприклад, babb le, chatt er, gabb le, pratt le (говорити швидко, нечітко, нерозбірливо).

Прослідкуємо вплив цих суфіксів на значення звуконаслідувальних слів.

Для прикладу розглянемо дієслово to talk (говорити) та його відтінкові значення to babb le (белькотати), to gabb le (бурмотіти), to tittle-tatt le (пліткувати). Як бачимо, дієслова белькотати, бурмотіти, лепетати, пліткувати – приклади нечіткої, невиразної розмови. Отже, суфікс –le надає подібним словам відтінку невимушеної, повсякденної розмови.

Дієслово to laugh (сміятися) має такі еквіваленти: to cack le, to gurg le (хіхікати). У цьому випадку за допомогою такого суфіксального творення зображується невимушений, доброзичливий сміх. Для того, щоб упевнитись у цьому, порівняймо: to cackle (хіхікати) - to guffaw (реготати). Обидва слова мають те ж саме значення – „сміятися”, але зовсім різний звуковий набір: напружені звуки [ff], [g] перетворюють звичайний доброзичливий відтінок слова на грубе „реготати”. Подібна ситуація і в словах to bubble (булькотати), to gurgle (булькати).

Якщо дослідити творення звуконаслідувальних слів за допомогою суфікса –er, то можна помітити певні закономірності. Для прикладу візьмемо те ж саме дієслово to talk, але з іншими відтінковими значеннями: to chatter (розмовляти гуртом), to mutter (бурмотіти). У цих випадках суфікс –er надає словам певного шумового відтінку, нечіткості. Саме ці ознаки розкривають значення слів „бурмотіти” та „розмовляти гуртом”.

А еквівалентам дієслова to laugh (сміятися) - to snigger, to titter (хихикати) суфікс –er надає словам недоброзичливого відтінку, певного сарказму.

Деякі звуконаслідувальні слова творяться повторюванням стемів (граматичних основ слова). Р.С.Гінзбург розподіляє такі слова на дві групи: “reduplicative compounds proper and ablaut combinations”[10]. До першої групи відносяться римовані комбінації, наприклад, razzle-dazzle (метушня), до другої – комбінації слів, у яких повторюється основна морфема, зазвичай друга, але в комбінації з іншим голосним. Наприклад, chit-chat (даремна розмова), ding-dong (звук дзвону).

Класифікуючи звуконаслідувальні слова за „стемовим принципом”, ми помітили, що вони можуть писатися суцільним словом і через дефіс. Наприклад, murmur, ding-dong, trala-la-la.

Отже, можна розділили звуконаслідувальні слова на декілька груп (Див. Додоток Б)

Отже, звуконаслідувальні слова дуже різноманітні за своєю структурою. Це пояснюється, перш за все, вражаючою кількістю звуків (їх першоджерел) та особливостями вживання того чи іншого слова. Багато мовознавців намагалися класифікувати звуконаслідувальні слова. Ми розробили детальну класифікацію звуконаслідувальних слів у таких напрямках: творення слів за допомогою суфіксів –le, -er, „стемова” класифікація звуконаслідувальних слів (двостемові та багатостемові, прості та складні). І дійшли висновку, що суфікси –le, -er надають словам певного стилістичного забарвлення. Класифікувавши звуконаслідувальні слова за кількістю стемів, ми помітили, що двостемові вживаються, здебільшого, у піснях для передачі мелодії, ритму, для імітації музичних нот.